Array ( [0] => 2829 [1] => 2836 [2] => 2850 [3] => 2860 [4] => 2871 [5] => 2883 [6] => 2890 [7] => 2898 [8] => 2921 ) 1
0
24 квiтня
Завантажити ще

«Будинок героїв» у Нью-Йорку допомагає з протезуванням для українців

«Будинок героїв» у Нью-Йорку допомагає з протезуванням для українців
Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

У День Збройних Сил України неподалік узбережжя океану в Нью-Йорку відкрився «Будинок героїв». Тут реабілітуватимуть і ставитимуть протези українцям, які втратили кінцівки через війну.

Щоб запустити проєкт, засновник благодійної компанії Kind Deeds («Добрі справи») Олександр Рубцов переїхав із Флориди до Нью-Йорка. Першими українцями, які отримали допомогу, стали військовослужбовці Віктор Нестеренко та Антон Домарацький. Вони пройшли лікування, отримали протези і вже можуть не лише ходити, а й їздити велосипедом. Найближчим часом засновник Kind Deeds чекає ще на чотирьох поранених з України.

Ми зв'язалися з Олександром, щоб дізнатися, кому і як допомогає проєкт і як довго він триватиме.

Хлопці вже знову збираються на фронт

Олександр Рубцов. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

Олександр Рубцов. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

- Олександре, як виникла ідея займатися протезуванням постраждалих на війні українців?

- Протезування – вже другий наш проєкт. Першим була евакуація – з другого дня війни ми перевозили людей з України до Польщі, ЄС та по всьому світу. Коли цей проєкт закінчився, перейшли до не менш актуального – протезування.

– Кому вже вдалося допомогти?

- Зараз у нас на лікуванні двоє військових – Антон Домарацький та Віктор Нестеренко. Вони успішно пройшли всі етапи відновлення і вже ходять на постійних протезах. Тепер оформлюємо нових людей. На вихідних до нас приїдуть ще двоє людей, теж із ЗСУ.

– Які можливості відкривають поставлені вами протези?

– У даному випадку ми займалися протезуванням ніг. За допомогою наших протезів хлопці зможуть їздити велосипедом, швидко ходити і навіть стрибати. Вони вже чудово ходять – рівно і не кульгають. Скоро Антон та Віктор повернуться до України: хлопці рвуться на фронт.

– Ваші протези настільки гарні, що з ними можна повернутися на поле бою?

- Протези справді добрі. Щодо повернення на війну, бажання у хлопців таке є. За їхніми словами, вони про це домовилися. Але чим конкретно вони займатимуться – повернуться на поле бою чи, можливо, стануть інструкторами, – не знаю.

– А звідки ви берете протези? Купуєте їх за власний кошт?

– На сьогоднішній день купівля протезів – наша приватна ініціатива. Також на їхнє придбання пішли деякі донати від людей. Ми беремо запчастини на протези та оплачуємо деякі витрати клініки. Також клініка має персонал і рахунки, які теж потрібно оплачувати.

- А скільки приблизно коштує один протез?

- Ціни дуже різні. Починаючи від 12-15 тисяч доларів та вище. Залежно від комплектації і що це за протез – рука чи нога.

«Хлопці приїхали згаслі, а зараз вони життєрадісні люди»

- Окрім протезування, постраждалим надається психологічна допомога?

- Це обов'язково! У нас є психолог, який працює із хлопцями. Вони приїхали згаслі, а зараз - щасливі життєрадісні люди. Ми дуже раді, що їх удалося "відновити" не лише фізично, а й морально.

- А багато часу йде на таке відновлення?

- Два-три тижні (сміється).

– Психологи за такий короткий термін можуть повернути людину до життя?

- Звісно! Плюс до всього ми ходимо на концерти, до церкви, зустрічаємося з діаспорою. Максимально відволікаємо хлопців, вилучаємо їх зі звичної картини життя. Ми розуміємо, що від їхнього морального стану залежить швидкість відновлення, тому всіма силами намагаємось їх перемикати.

Також під наш проєкт орендували будинок. Живемо тут усі разом. Наші двері завжди відчинені – до нас приїжджає діаспора, актори, лікарі. У нас не нудно, весело, чудова атмосфера: постійний рух людей.

Тепер для проживання українців проект має будинок у Нью-Йорку. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

Тепер для проживання українців проект має будинок у Нью-Йорку. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

- Вам допомагає діаспора у Нью-Йорку?

- Звісно! Українська діаспора – неймовірні люди! Ми ніби потрапили до родини. Завдяки діаспорі в Нью-Йорку ми маємо все для життєзабезпечення нашого будинку - ми нагодовані, напоєні, до нас часто приходять гості.

Також ми товаришуємо з місцевими церквами та відвідуємо служби. Саме там ми й познайомились із діаспорою, яка так тепло нас прийняла.

- А скільки у вашому нью-йоркському будинку мешкає зараз людей?

– Двоє військовослужбовців, я, у неділю приїде ще один військовий без руки, якого привезе інший фонд. Ми тимчасово розмістимо хлопця у вільній кімнаті нашої оселі: у Нью-Йорку дуже дорого жити.

- Щоб зайнятися проєктом, ви переїхали до Нью-Йорка – вдома залишилася родина. Вони вас підтримують?

– Я живу у Флориді – це далеко від Нью-Йорка: їхати сюди два дні. Удома залишилися дружина, донька та син. Звісно, сім'я мене підтримує та сумує. Намагаюся до них прилітати, щоби провести разом хоча б кілька днів. Але поки що йде активна фаза проєкту, побачитися з рідними не завжди виходить.

- Ваш проєкт із протезуванням буде актуальним до кінця війни?

– І після закінчення війни теж. На жаль, коли в Україні настане мир, залишиться велика кількість замінованих територій. І в мирний час відомо чимало випадків, коли люди підриваються, а потім потребують протезів.

- Отже, ви плануєте приймати не лише військовослужбовців, а й постраждалих мирних громадян?

- Звісно! Ми не маємо вибіркової системи. Ми не дивимося, кому потрібен протез, цивільному чи військовому: є українець, який потребує протезування.

Антону (ліворуч) та Віктору нудьгувати ніколи – їх возять на безліч заходів. Наприклад, на бій Василя Ломаченка. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

Антону (ліворуч) та Віктору нудьгувати ніколи – їх возять на безліч заходів. Наприклад, на бій Василя Ломаченка. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

«Не влаштовуємо вечора спогадів про війну»

- А що розповідають ваші підопічні, які зараз мешкають з вами? Вони згадують війну?

– Ці люди – вже безумовні герої. Нам не треба це доводити. Розуміючи всі ризики, вони пішли воювати. Ми не питаємо їх про військові історії. Коли вони розповідають, слухаємо, але доводити нам нічого не треба.

- Якщо я правильно розумію, ви не хочете, щоб хлопці згадували якісь важкі моменти, а намагаєтесь переключити їх на позитивну хвилю, щоб вони швидше відновилися?

- Абсолютно вірно. Тому ми не збираємось влаштовувати вечори спогадів про війну. Натомість проводимо веселі зустрічі з друзями, ходимо на концерти українських зірок, оглядові майданчики, приймаємо гостей. Робимо все, що від нас залежить, щоб хлопці скоріше забули про те, що може травмувати, - і якнайшвидше встали на ноги.

- Ваша мета – допомогти хлопцям повернутись до нормального життя. У цьому немає особистої вигоди?

- Мені багато хто намагається ставити таке питання, і це дивно. Людей дивує, що хтось може робити безкорисливі речі. Яка моя кінцева ціль? Наша мета – якнайшвидше розвантажити величезну чергу з людей, яким потрібні протези.

Я маю чітке розуміння, що треба робити: одні українці пішли воювати – інші мають допомагати. Усіма можливими засобами. Якщо ти можеш щось робити, ти маєш це робити. Така моя позиція.

Щодо якоїсь вигоди – це глибоко збитковий проєкт. Такі у США називають «неприбуткова організація». Вона потребує величезних витрат: запчастини дорогі, як і обслуговування, лікарі, життя в Нью-Йорку.

- До вас приїжджають хлопці, і лікарі на місці дізнаються, що їм потрібно?

– Ми починаємо супроводжувати хлопців ще з України. Є підготовчий процес. Лікарі починають вести їх ще тоді, коли вони перебувають в Україні. Їхнє завдання - підготувати до протезування до прильоту до США. Перший етап – зум-дзвінок – ми з'ясовуємо розміри майбутнього протезу.

– Ваша робота допомагає вам зміцнити віру у перемогу України?

- Звісно! Ми ж бачимо, з ким маємо справу, - якщо воїн підірвався на міні і каже: поставте мені швидше протез, я хочу воювати, - це не може викликати якихось почуттів, крім віри в перемогу. Ми не лише віримо у перемогу, а й усе для неї робимо. У кожного свій фронт - герої воюють, а ми ефективні в іншій допомозі.

Проект підтримують і високопосадовці. На фото з постійним представником в ООН Сергієм Кислицею та дипломатом Ярославою Сочкою. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

Проект підтримують і високопосадовці. На фото з постійним представником в ООН Сергієм Кислицею та дипломатом Ярославою Сочкою. Фото: ФБ/Oleksandr Rubtsov

Як допомогти пораненим:

Монобанк 5375 4114 1484 2729

Інші способи на сайті: www.kind-deeds.com