Array ( [0] => 2829 [1] => 2836 [2] => 2850 [3] => 2860 [4] => 2871 [5] => 2883 [6] => 2890 [7] => 2898 [8] => 2921 ) 1
0
Завантажити ще

У будинку - 120 тварин: ветеринари із Одеси врятували ще і трьох левенят

У будинку - 120 тварин: ветеринари із Одеси врятували ще і трьох левенят
Фото: facebook.com/vet.crew

Одеські ветеринари Леонід та Валентина Стоянови (Vet Crew) спеціалізуються на екзотичних та диких тваринах. Через війну у них з'явилася додаткова турбота – після деокупації українських міст у квартирах та приватних зоопарках залишаються дикі тварини. Власники, їдучи, кидають своїх вихованців напризволяще. Леонід та Валентина намагаються допомогти цим звірам у міру сил.

Так, нещодавно вони врятували трьох левенят із Херсона. Виходили та подбали про їхнє майбутнє. Малята не потраплять ні в цирк, ні в зоопарк. На них чекають у притулку для диких котячих у США.

«Левенят привезли до нас у спортивній сумці»

- Як до вас потрапили ці левенята? Щось відомо про їхнє минуле?

- Лев'ята приїхали до нас із Херсона, з окупованої раніше території. Швидше за все, вони просто жили у приватному будинку.

Тварини часто потрапляють до нас не в найкращому стані, майже всі мають проблеми зі шлунково-кишковим трактом: їх відбирають від мами в ранньому віці і неправильно годують. Левенята мали ті ж проблеми, з якими ми постійно стикаємося.

- Невже хтось тримав у своєму будинку левицю і, виходить, ще й лева?

- Так. Левиця і лева. У нас у країні це велика проблема – немає законів, які б забороняли тримати у своєму будинку диких звірів. З війною вона загострилася: знаходимо на окупованих територіях таке…

- А хто привіз тварин? І чому саме вам?

– В Україні мало хто займається дикими звірами – люди виходять на нас самі. Якийсь чоловік попросив іншого привезти нам левенят. Потрібно розуміти, що це - чорний ринок, подібні дії мають каратися, тому власники диких звірів не афішують себе. Як правило, звірі попадають до нас через другі руки.

- І часто люди вирішують таким чином позбутися диких тварин?

- Досить часто. Якоїсь миті вони розуміють, що не можуть прогодувати дикого звіра і створити йому потрібні умови. До певного віку це класна іграшка, а коли іграшка виростає, незрозуміло, що з нею робити далі. Тоді власники диких звірів починають шукати когось, кому цю тварину можна «сплавити», – і виходять на нас.

- Значить, про власника левенят нічого невідомо.

- Так, хто ця людина і де вона зараз – невідомо. Територіально – у Херсоні. Але таких, як він, дуже багато.

Після звільнення Херсона у нас обривається телефон – у місті немає світла, води та тепла. Наприклад, дзвонить жінка і каже: «У мене є мавпа, але я більше не можу її вже ні годувати, ні гріти: у мене нічого для цього немає». І цей потік дзвінків не припиняється.

Так до нас потрапили левенята. Їх привезли у звичайній спортивній сумці. Їхати їм довелося 21 годину без годування. При тому, що левенята повинні їсти кожні 3 години. Ми дуже переживали, що малюки не доїдуть.

Слава Богу, вони дісталися. Одне левеня було зовсім млявим. У нього зупинявся шлунок – ми його масажували та запускали препаратами. Боролися з їхніми болячками, відновлювали роботу шлунково-кишкового тракту в усіх трьох.

Найскладніше було з харчуванням: незрозуміло, чим їх годували. Найбільша проблема дитинчат усіх диких тварин у тому, що їх дуже рано забирають від мами. У результаті, малюк не встигає поїсти мамине молоко – починаються проблеми з імунною системою, «вилазить» будь-яка хроніка.

На жаль, із такими хронічними захворюваннями потім доводиться боротися все життя. Благо з левенятами вдалося швидко усунути проблеми. Коли ми бачимо, якими класними вони стали, – дуже радіємо!

- А чим же вигодовувати левенят, що залишилися без маминого молока?

- Котячих, якщо вони залишаються без мами, треба вигодовувати котячим молоком. Воно продається сухим. Все, що потрібно - розвести його теплою водою. Таке молоко відмінно підходить і левенятам, і тигренятам, і леопардам... Єдина складність, годувати дитинчату потрібно з соски кожні 2-3 години. Принцип такий, як із дітьми.

Лев'ята майже добу їхали у сумці. Фото: facebook.com/vet.crew

Лев'ята майже добу їхали у сумці. Фото: facebook.com/vet.crew

«Колись і ми зможемо з'їздити і перевірити, як у них справи»

- Скільки левенятам зараз?

– Коли їх привезли до нас, їм було по 2 місяці, а зараз іде шостий.

Нині вони вже у Міннесоті, на спеціально відведеній для диких звірів заміській ділянці землі. Це не зоопарк, а притулок. В американців він називається "святилище". В даному випадку – це притулок для великих кішок. Вони мають класні умови – велика територія, відмінне годування і, що важливо, немає відвідування - люди туди не приходять.

В Америці розвинені подібні притулки, і це важливо для відновлення звірів. Особливо такі місця хороші для тварин зі скаліченою психікою, наприклад, тих, кого забрали з цирку.

- А як вдалося вивезти малечу до США? Адже це непроста процедура.

- Було підключено величезну кількість різних людей та організацій – Познанський зоопарк, американська організація, яка взяла на себе транспортування тварин із Польщі до Америки. Неабияку роль відіграв притулок у США – вони дали добро на перевезення левенят, підготували документи, щоб прийняти тварин.

Таким тваринам, як леви, дуже складно перетнути кордон. Потрібно підготувати цілу папку документів. На щастя, левенята дісталися США, і тепер у них все добре. Сподіваємося, що колись і ми зможемо перетнути кордон України та перевірити, як у них справи.

- А де жили левенята у вас?

- В нашому домі. Вони мали окрему кімнату. Слава Богу, тоді було тепло, і вони гуляли нашим палісадником.

- Лев'ята прив'язуються до людей?

- Коли вони малі, то прив'язуються. Особливо до того, хто їх годує, хто пахне молоком. Як далі – важко сказати. Наскільки лев тебе може впізнати після довгої розлуки? Буває по-різному.

У нас була історія – ми врятували та вигодували левеня, а потім віддали до приватного притулку в Одесі. Левиця не бачила нас довгий час, і коли ми туди приїхали, виникло відчуття, що вона нас впізнала. Важко сказати, пізнають вони потім тебе чи ні.

- Тобто, як із собаками - не вийде?

- Ні! Собака ніколи не забуде господаря. А тут - дика тварина, професійний хижак, який має свої особливості.

- А ви самі прив'язуєтесь до тварин?

- Звісно! Дуже сильно! Завжди. Ти стільки часу з ними проводиш і віддаєш всього себе, все, що маєш. Складно потім їх відправляти кудись, віддавати. Але й любов має бути розумною. Найважливіше знайти для дикого звіра місце з добрими умовами – так йому буде краще.

Годували малюків із соски котячим молоком. facebook.com/vet.crew

Годували малюків із соски котячим молоком. facebook.com/vet.crew

«Годуємо тварин по колу»

- Яким ще тваринам вам доводиться допомагати зараз? Кого вам привозять?

- Мавпочки різних видів, леви, всілякі птахи, великі та маленькі, єноти... Дрібна екзотика, яких утримують як домашніх вихованців, – пташки, черепашки, морські свинки, кролики.

– І навіть птахи?

- Так, ми знаходимося на півдні України, тож зустрічаємо багато диких птахів. Вдячні нашим військовим: вони не лише країну захищають, а й про тварин дбають. Часто підбирають когось і передають нам. Зазвичай це поранені тварини, птахи. Були і орли, і сови.

Якщо випадок операбельний – оперуємо, реабілітуємо, відпускаємо. Нині у нас на реабілітації лебідь. Якщо випадок неоперабельний – виходжуємо, будуємо вольєри та даємо можливість нормально жити там.

Хижих птахів теж виходжують. Не кидають напризволяще. Фото: facebook.com/vet.crew

Хижих птахів теж виходжують. Не кидають напризволяще. Фото: facebook.com/vet.crew

- Тобто ви всіх намагаєтесь прилаштувати.

- Так. Або прибудовуємо, або залишаємо у себе. Наш будинок – це не зовсім будинок для життя, це більше місце реабілітації різних тварин. У нас безліч різних вольєрів, тут тварина може пройти курс лікування, відновитися та залишитися жити.

- І скільки тварин живе у вас удома?

- Зараз близько 120 різних тварин. П'ять собак, які з'явилися під час війни. Дві мавпочки – одна до нас потрапила до війни з контактного зоопарку, друга після війни з'явилася з колишньої окупованої території: люди не могли її ні утримувати, ні годувати.

- 120 звірів, неймовірно! Як вони розміщаються? Їх же треба всіх годувати по колу.

- Усіх, кого не прилаштовуємо, залишаємо собі. Годуванням займаємося цілодобово.

Ми маємо тварин, які з нами з початку війни. Люди масово виїжджали з України, привозили звірів до нас та просили забрати. Ми, може, трохи ненормальні: нікому не відмовляли і всіх забирали собі (сміється).

Багато хто з тих, хто виїхав, після війни планують повертатися. Тварини чекають на господарів у нас, на перетримці. Але війна вже триває який місяць... Чи повернуться вони?

У нас чимало поранених, підібраних, знайдених. Кішки-собаки – не наш профіль, але після війни займаємося ними також. Якихось тварин ми підбирали з вулиць, зі смітників. Також виїжджали на виклики разом із поліцією, діставали тварин із квартир – таких теж чимало.

Ми не особливо приймаємо кішок та собак: це не зовсім наша спеціалізація, але були історії і з ними. Частину залишали у нашому будинку, частину віддали батькам. Батьки вже не розраховували на нового собаку чи кішку, але ми просто привозили знайденят і казали: «Все, у вас новий собака. У вас нова кішка». Такі історії теж були і є (сміється).

Екзотика - хамелеон та шиншила. Фото: facebook.com/vet.crew

Екзотика - хамелеон та шиншила. Фото: facebook.com/vet.crew

Новини по темі: Тварини Одеса