• Головна
• Суспільство

Фото: архів автора

Ранній та дощовий недільний ранок на київському автовокзалі. Саме на світанку звідси до Європи йде більшість рейсів. Тут людно, на в'їзді - черга таксі з черговою партією охочих поїхати кудись подалі. Нас цікавить рейс з Києва в Штутгарт. Потрібно передати посилку подрузі із зимовими речами.

Народ збирається оперативно, і вже за 15 хвилин після подачі машини в салоні немає жодного вільного місця. Ненав'язливо вивчаю тих, хто їде. Більшість явно їдуть не вперше - чи родичів приїжджали провідати, а може, вже закрутили якийсь маленький німецько-український бізнес. Натомість є кілька сімей явних новачків. Замість усмішок «старожилів» - сльози в очах, зворушливі обійми з чоловіками, батьками, що залишаються. Але вже все – наважилися...

Таких, хто вибрав Німеччину, вже близько мільйона. ФРН – на другому місці в Європі за кількістю українських біженців. Випереджає Німеччину лише Польща зі своїм мільйоном і 350 тисяч громадян України. Але Польща для нас уже «як дім рідний», а з Німеччиною справи трохи інакші.

Три різні сім'ї - три різні історії

Про те, як відбувається адаптація в нових умовах, ми дізналися у наших земляків, які виїхали з України в різні часи з різних причин і осіли там у різних частинах країни.

Наталя з 20-річною дочкою виїжджали у пік бойових дій під Києвом. Тоді наприкінці лютого люди штурмом брали евакуаційні потяги з єдиною метою - виїхати з цього пекла кудись подалі. Наталі було трохи простіше, вона точно знала, куди їхати. У містечку Ной-Ульм (за 140 кілометрів від Мюнхена) живе її ровесник, самотній німець. З ним, як нині заведено, вона познайомилася через інтернет. Довго переписувалися, їздили один до одного в гості та всерйоз подумували узаконити стосунки. Війна цей процес пришвидшила. Наталя з дочкою хай і не без пригод, але дісталася невеликого містечка під Штутгартом. Зараз пара подумує про розширення житлової площі, а українки вивчають німецьку мову.

Ніка з родиною (чоловік, 8-річний син та свекруха) зважилися на довгу дорогу у квітні. Вони донеччани, всі останні 8 років не могли піти на такий крок, надто вже велика відповідальність була перед літніми родичами, та й син був занадто малий (хлопчик народився вже після того, як у місті замість салютів та грози почала звучати канонада). Як їм вдалося перетнути кордон «ДНР» та Росії – окрема історія, але їм це вдалося. Поколесивши близько трьох тижнів Росією (машина постійно ламалася), вони опинилися в Європі, в таборі для біженців неподалік Франкфурта-на-Майні. Пережили два місяці «табірної епопеї», а зараз сімейство обживає виділену соцслужбами трикімнатну квартиру.

Віталій із дружиною та двома дітьми-підлітками до переїзду готувався довго, діставшись місця призначення лише 1 вересня. Бізнесмен, який керував в Україні процвітаючою (до війни) фірмою, що торгує будматеріалами, вирушав на порожнє місце. Мови – не знають, роботи – немає, сам – інвалід 2-ї групи, та й житло потрібно ще пошукати. У Києві залишилася трикімнатна квартира в центрі з новеньким ремонтом, стабільний дохід та напрацьовані зв'язки. На запитання "Навіщо ти це робиш?" знизував плечима і відповідав: «Все заради дітей, їхня безпека та перспектива для мене найважливіші». Влаштувався в невеликому селі в Нижній Саксонії. Квартиру знайшов та домовився з господарями про оренду через інтернет. Потроху обживаються. Діти вже навчаються у школі, Віталій із дружиною пізнають мову Гете та Шіллера, займаючись з волонтерами-репетиторами та на онлайн-курсах.

У вихідні дні вулиці маленьких містечок стають пустельними. Туристів тут мало, а місцеві проводять час удома. Фото: архів автора

Всемогутній Jobcenter

Опинившись у Німеччині (як і в будь-якій іншій країні), насамперед потрібно подбати про свою легалізацію. У ФРН - 16 земель-держав, у кожної з них є певні суверенні права, але вони разом входять у федеративну державу. Простіше кажучи – загальні правила єдині, але можуть бути нюанси. І до цього краще підготуватися заздалегідь. Але в будь-якому разі перший крок - це реєстрація в центрі прибуття, або в центрі початкового прийняття біженців, або за певних умов у меріях міст, де збираєтеся осісти, або вже домовилися і отримали адресу проживання. Другий крок - постановка на облік за біометричними даними для набуття статусу тимчасового захисту - Aufenthaltstitel (не плутати з категорією біженця, як і в будь-якій іншій країні).

При отриманні початкових документів вам пряма дорога до центру працевлаштування (Jobcenter). Від цієї організації дуже залежить ваш фінансове благополуччя як мінімум на найближчий час.

Що він може і має робити? Призначити вам та членам вашої родини щомісячну фінансову підтримку. У рамках допомоги з безробіття вона становить 449 євро (одна з найвищих допомог у Європі). Зрозуміло, що члени сім'ї (діти різного віку) отримають менше – від 285 до 376 євро на місяць. Але все одно, погодьтеся, сума може вийти пристойною. До того ж від центру працевлаштування приходять періодично відчутні грошові «плюшки». Лише у вересні таких було дві. У зв'язку з інфляцією – 200 євро та допомога перед новою хвилею коронавірусу – ще 200 євро.

- Ми пішли второваною доріжкою. Інші варіанти навіть не розглядали, – розповідає донеччанка Ніка. - Табори для біженців, оформлення документів та пошук квартири спільно з Jobcenter. У таборах було, звісно, незатишно. Складно почуватися комфортно, коли у величезному залі ночує до 200 осіб. Моя мати підбадьорювала: «Ти весь час шкодувала, що в дитинстві так і не побувала в піонерському таборі. Сприймай ситуацію як повернення у дитинство». Я старалася. Німці ж нікуди не поспішали, робили все за протоколом. Найбільш ходова фраза у них Sie müssen warten – «Ви повинні чекати». Благо нам пощастило, вже за кілька тижнів нам запропонували гідну квартиру у передмісті Франкфурта.

Центр працевлаштування виконує ще багато фінансових функцій. Призначає одноразову допомогу для облаштування квартири (тут прийнято здавати житло без меблів взагалі). Родині Ніки виділили близько 3000 євро. Виділяє міні-кредити на купівлю необхідних у побуті речей – від посудомийної машини (!) до мобільного телефону, фінансує медичну страховку.

А головне – проводить за рахунок держави курси вивчення мови. При цьому до закінчення цих курсів та складання іспитів ніхто не запропонує вам працевлаштуватися. На думку німців, спочатку знання мови, потім робота. Бажано за фахом. Двірників та асфальтоукладачів тут і без наших вистачає. Позиція для країн ЄС є унікальною і перспективною для самої ФРН. Згодом вони визначаться, хто з українців у майбутньому може бути корисним для держави.

Втім, трапляються й незадоволені наші.

- Вже місяць, як ми в Німеччині, а спілкування з Jobcenter поки що далі обміну листами поштою (звичайною, не електронною!) не йде, - журиться Віталій. - Добре, що допомогу рано чи пізно призначать, місце на курсах нехай через два-три місяці з'явиться, але що робити з медстрахуванням? Без неї в аптеці упаковку звичайного пластиру дешевше 15 євро не знайдеш, а якщо потрібні ліки серйозніші? Я розумію, Sie müssen warten... Але не до нескінченності?

Російський знак Z тут під забороною (можуть і оштрафувати), а допомогу українцям збирають навіть у храмах. Фото: архів автора

«Порядок має бути у всьому»

Економія, розважливість та пристрасть до порядку у німців у крові. Стосується це всіх аспектів життя.

- Перший раз я подумав, що збожеволів, коли побачив у хащах прилеглого до нашого будинку лісу чоловіка з газонокосаркою, - розповідає Віталій. - Уявіть: кілометрів 5 від найближчої дороги, столітні сосни навколо, туристів і людей, що прогулюються, зустріти - велика удача (далеко, не доходять), а тут мужик косить траву між деревами. Вже потім придивився до інших місць - вона підстрижена по всьому лісі. Запитав у сусідів – навіщо? Відповіли: «Порядок має бути у всьому!»

Окрема тема – утилізація сміття.

- Після приїзду, як завжди, зібрали все сміття, що накопичилося в дорозі, в один великий пакет, який я і виніс у бак у дворі, - каже Віталій. - Наступного ранку збираюся зробити те ж саме. Відчиняю вхідні двері. А там мене вже чатує дідок-сусід. Зупиняє мене, телефонує ще одному дідусеві з нашого під'їзду. За віком вони, як мінімум, Другу світову війну пам'ятають, але налаштовані рішуче. Кличуть в коридор заспаних дружину, дочку та сина. А далі – найцікавіше: дістають ще кілька пакетів, надягають гумові рукавички та починають наше сміття сортувати! Папірець до папірця, яблучний огризок до картопляної шкірки. Стоїмо дивимося. Соромно... Розділені на частини відходи дозволяють винести надвір мені, по ходу показуючи паличкою, куди і який пакет викидати. Прощаючись, попередили: ще раз повториться неподобство – поскаржаться в поліцію, і тоді начувайся. Тепер намагаємося дотримуватись правил.

Окрема мова про пристрасть німців до економії. Тут вона зведена у культ. Економлять вони на всьому і часто не тому, що живуть впроголодь. Просто так заведено.

- Діставшись до коханого, я, як і будь-яка дівчина, прийняла душ, дорога була довга і втомлива - розповідає Наталя. - Перед сном сходила у ванну ще раз. Вранці ж за сніданком мій ненаглядний з усмішкою повідомляє: душ можна приймати один раз на день і не пізніше 10 вечора. А взагалі є спеціальні вологі серветки, можна ними тіло протирати. Дуже економно!

Зауважте, відбувалося це задовго до появи страхів про майбутні проблеми з енергоресурсами в Європі. Значить, це для них звичайна справа?

У ФРН люди не цураються забирати непотрібні речі, залишені сусідами біля смітників. Явище не нове для багатих країн Європи, але в Німеччині таких до «збирачів» ставляться з повагою. Адже, по суті, правильно – якщо річ ще може послужити, навіщо ж її одразу на звалище.

- Ми в'їхали в абсолютно порожню квартиру і не поспішаємо купувати нові меблі, хто його знає, що буде далі, - живемо поки що так, - каже Віталій. - Придивився на найближчому смітнику майже нову стільницю, цілком для моєї кухні підходить. Забрав додому, ледве дотяг. Дивлюся – вже знайомі дідусі на балконі задоволено головою кивають та посміхаються. Схвалюють, значить. І мені додатковий бонус – розуміють, ми не просто так приїхали сюди життям насолоджуватись, а дійсно належимо до тих, хто потребує допомоги.

Український делікатес у Німеччині у пошані. Та й стоїть бюджетно. Усього близько 200 грн за кг. Фото: архів автора

Сало, гречка та шампанське – будь-яка примха...

Магазини Німеччини, безумовно, відрізняються від південніших європейських країн. У чомусь вони ближчі до наших. Принаймні тут можна знайти «рідну» гречку, пельмені, «Артемівське» шампанське та сало. Останнє у пошані і у місцевих. На прилавках його багато, та й ціна цілком лояльна, така ж, якщо навіть не менша, ніж у нас. Купують його місцеві і просто як їжу, замінюють при готуванні ним олію, та й взагалі тримають як стратегічний запас на зиму.

А ось м'ясо тут дороге. Ідеальний для шашлику свинячий ошийок взагалі не продається, а асортимент загалом дуже небагатий (принаймні у тих магазинах, де бували наші співрозмовники). Німці, як і у всьому іншому, виявляють прагматичність і у логістиці. Купують мало, значить, і не потрібно завалювати прилавки тим чи іншим продуктом, що особливо швидко псується. Стосується це і свіжої риби. Два-три види - і вистачить, головне - пропозиція є.

А ось чого багато - так це всіляких ковбасок, сосисок та сардельок. Розмітають!

Але навіть у магазинах (не тільки продуктових) на вас можуть чекати сюрпризи. Іноді приємні.

- Купую я у фірмовому магазині кросівки – розповідає Віталій. - Ціна адекватна – 80 євро. Вже на касі відмовляюся від упаковки. Для чого вона мені? Зараз переобуюсь і все... А так сортуй потім цю коробку в якийсь сміттєвий пакет. Касирка незворушно повідомляє: тоді вам належить знижка 15%, ви про природу дбаєте! Так несподівано для себе заощадив 12 євро.

До речі, будьте готові: невеликі продуктові магазинчики працюють за своїм графіком – коли захотіли, тоді й закрилися, у вихідні взагалі не відкриваються. Рятують супермаркети, там все чітко: двері відчиняються о 8.00, зачиняються у вихідні о 20.00, у будні о 22.00. Підлаштовуєшся під такий графік швидко, тим більше комендантської години тут немає.

А ось для любителів пива тут справжнє роздолля. Справжнє німецьке – лише близько 25 гривень. Фото: архів автора

Виховання штрафом

Хоча поліцейських на вулицях майже не видно, за порядком тут уважно стежить мережа відеоспостереження. Правила краще не порушувати, оштрафувати можуть навіть за якусь дрібницю (на наш погляд). Викинув у вікно автомобіля недокурену сигарету? Будь ласка, заплати 50 євро. Виплюнув на тротуар жуйку? Ще 75 євро. На вашому велосипеді немає попереджувального дзвінка, погано працюють гальма, забули показати при повороті знак рукою чи розмовляєте під час руху по телефону? Готуйте від 10 до 90 євро. Ще суворіше з порушеннями правил дорожнього руху при їзді на автомобілі. Ви не пристебнули ремінь безпеки? Попрощайтеся зі «скромними» 50 євро, а перевищення швидкості буде коштувати вже до 680 євро.

Є й зовсім незрозумілі для нас штрафи – за годування диких голубів (хто з нас, вирушаючи на прогулянку з онуком чи онукою, не брав із собою хлібця пташок погодувати). Тут це суворо заборонено, а сума компенсації за таку провину складе від 1000 до 5000 євро!

Нашим же насамперед слід запам'ятати: за неявку без поважної причини на заплановану розмову у горезвісний Jobcenter розмір вашої щомісячної допомоги можуть зменшити на 10%. А якщо в центрі з працевлаштування стане відомо про ваші віддалені підробітки, допомоги можуть позбавити взагалі і навіть вимагати повернути раніше виплачені гроші. Вихід уникнути «санкцій» один - просто дотримуватися закону.

PS Якщо ви системна людина, поважаєте місцеві традиції, законослухняні і навіть трохи працелюбні, у Німеччині ви не пропадете. Усі умови для цього тут є. Головне – навчитися у них найкращому. А після цього повернутися і, маючи німецький досвід, відновлювати мирну Україну.

Для любителів згадати будинок рідний – «Артемівське» шампанське десь за 320 грн. Фото: архів автора

До речі

Ціни на стандартні продукти

Хліб (буханець) * - 1 - 2,5 євро

Молоко, 1 л - від 1,25 євро

Сир, 1 кг - від 8 євро

Сало, 1 кг - 4,8 євро

Яловичина, 1 кг - 10-18 євро

Свинина, 1 кг - 8-15 євро

Курятина, 1 кг - 9-12 євро

Лосось, 1 кг - 25 євро

Форель, 1 кг - 20 євро

Яйце, 10 штук - 2 євро

Ціни з присмаком ностальгії

Гречка, 1 кг - 3,5 євро

Пельмені, 1,5 кг - 7,5 євро

«Артемівське» шампанське – 8 євро

* У німецьких супермаркетах дуже розвинена система знижок на продукти (навіть більше, ніж у нас). Шукайте, якщо у вас є автомобіль та вільний день, то можна заощадити до 25% на тижневому чеку.