Дитячий ансамбль із Стрия: Хочемо до зими зібрати мільйон гривень для ЗСУ
Якщо у суботу немає дощу, значить, буде концерт біля пожежної частини неподалік ринку у містечку Стрий на Львівщині. Це – багатолюдне місце, тут дорогою на базар проходять чи не всі місцеві жителі. Отже, більше шансів уже до зими зібрати мільйон гривень для ЗСУ – саме таку мету ставлять перед собою діти на чолі з керівником ансамблю Михайлом Золотухою.
Вже є 300 тисяч
Перші такі вуличні виступи у Стрию пройшли у липні – щойно у школах закінчилися іспити, і юні артисти змогли виступати не на шкоду успішності. З того часу вони вже зібрали 300 тисяч гривень.
- Чому саме мільйон? Просто порахували – якщо виступатимемо раз чи двічі на тиждень із липня до грудня, то зберемо якраз мільйон гривень, - пояснює «КП в Україні» керівник ансамблю Михайло Золотуха. – Іноді доводиться пропускати суботу – коли дощ і холодно, я ж не морозитиму дітей. Тоді виступаємо у вівторок чи четвер. За один виступ нам вдається зібрати від 30 до 45 тисяч гривень.
Ці гроші учасники ансамблю не зберігають вдома під подушкою – зібрані кошти Михайло Золотуха одразу кладе на благодійний рахунок у банку. Дзвінок «КП в Україні» якраз застав керівника ансамблю у фінустанові.
- Рахунок на потреби збройних сил є у нашій міськраді. От туди я й відправляю, – продовжує наш співрозмовник. – Як саме ці гроші використати – вирішують пізніше, у міськраді є запити від командирів рот чи частин – кому тепловізор, кому генератори чи машину. Ось нещодавно ми додали 50 тисяч гривень на машину для військових – її вже купили.
Бабусі просять пісні, «щоб поплакати»
Репертуар у ансамбля - актуальний, на злобу дня. До речі, музику для багатьох пісень, а іноді й тексти, пише сам Михайло Золотуха, тож заїждженими старими хітами мешканцям Стрия музиканти не докучають.
- Ми можемо співати тиждень без зупинки і жодного разу не повторитися, - хвалиться керівник ансамблю. – У нас зараз 186 пісень, на всі смаки. Але співаємо від сили 40 за вихід. Бабусі просять такі пісні, що пробивають на сльозу, але ж ми не хочемо тільки плакати, тому додаємо і драйвові.
На концерт біля ринку виїжджає цілий бус із апаратурою, колонками, підсилювачами, стійками, інструментами – везуть труби, тромбони, гітари, дудки, барабани. Починається справжнє безкоштовне шоу на кілька годин!
- Я говорю: «Люди, давайте сьогодні не купимо помідор, а пожертвуємо гроші на ЗСУ», - каже Михайло Золотуха. – І це працює! Хоча, звичайно, за помідорами люди теж йдуть – торговці не мають збитків.
Усі діти та їхні батьки ідею керівника ансамблю підтримали.
- Дітям сказати – вони й о третій ночі прийдуть співати, - посміхається Михайло Золотуха. – Ми ж бачимо нашу дійсність, діти теж переживають через війну, що буде завтра. І ідею співати заради такої мети сприйняли на ура – одразу всі зібралися і пішли. Мене на фронт не беруть за віком – скоро 64 роки, але це також моя війна, я йду і збираю гроші для армії.
Наймолодшій учасниці – 7 років, старшим дітям – 15-17.
Михайло Золотуха – автор багатьох пісень колективу. Фото: архів Михайла Золотухи.
Їздили до військових у Ірпінь
Нещодавно колектив повернувся з міжнародного конкурсу естрадної пісні в Польщі, де завоював друге місце, а незабаром уже вп'яте поїде до Чехії, де пройдуть благодійні концерти. Привезли також нагороди з міжнародних конкурсів у Болгарії та Греції, а забрати ще одну у Лондоні завадив ковід.
- Друге місце у Польщі – тому що довелося міняти програму за пів години до виступу. Налаштовувалися на іншу, побачили, що ми не в темі. Але нічого. Там же отримали ще один диплом, – зітхає Михайло Золотуха. – А коли ми їдемо до військових, то маємо бити «у десятку», а не переспівувати чужі пісні, хоч і від них повністю не відмовляємося. Так, коли почалися бойові дії у Донецьку, з'явилася пісня «Межа» та інші – «Я люблю Україну», «Офіцери України».
На початку війни виступали у шпиталі в Ірпені перед нашими військовослужбовцями. Тоді плакали і вони, і діти, співати було неможливо – там солдати з такими травмами... Сказали, що до них приїжджають різні артисти – і заслужені, і тричі народні, але стільки душі, як ми, ніхто не вкладав у пісню.
Було діло
Через «ворожу пропаганду» ледве не вигнали зі школи
Історія створення ВІА «Говерла» починається зі шкільної парти Михайла Золотухи та далекого 1972 року. Тоді, будучи семикласником та учнем музичної школи, він зібрав гурт у шкільних стінах.
– Директорський син Володя мав талант до малювання і на барабані намалював волохатих хіпі та саме слово «хіпі», – згадує Михайло Золотуха. – До школи якраз приїхав інструктор із обкому. Директор одразу його повів хвалитися ансамблем – нас уже возили на конкурси, ми виступали. І той бачить цей барабан, а на ньому - ворожа пропаганда! Скандал був – страшно описати, директору погрожували звільнити, нас зі школи виганяли… Але доки йшов розбір у директорському кабінеті, якийсь учитель попросив нас зафарбувати напис… Ну і Володя зафарбував, написав на барабані «Говерла». Влетів знову цей інструктор: "О, тепер інша справа!"... І ми продовжили грати. Тож якби не той випадок, може, у нас була б інша назва.
Сьогодні артисти так пояснюють назву: «Кожен у житті має свою Говерлу, свою вершину, яку треба підкорити». От і намітили собі таку – зібрати мільйон на ЗСУ. До речі, гору Говерлу з "музикалки" в Стрию видно з вікна.
- Директор школи тоді добрий був, віддав нам магнітофон із мікрофоном, і з тим кривим мікрофончиком ми записали чи не весь репертуар Івасюка, - усміхається наш співрозмовник. - У селі тоді нічого не було - ні радіо, ні телевізора, і директор включав цю касету у себе в кабінеті, і через рупор на дереві наші пісні люди слухали аж до річки, до лісу, де збирали картоплю.
Після школи Михайло Золотуха пішов до армії на цілих десять років, а повернувшись - зібрав джазовий оркестр, який перемагав у Києві та Москві. У ньому він 11 років працював диригентом, писав ноти, доки не скоротили. Нині він відтворює оркестр.
Михайло Золотуха – автор 11 збірок пісень, трубач, але віддає перевагу фортепіано.
- Може, ми одні із останніх духовиків – це непопулярно серед молоді, їх одиниці, тому так, як ми колись, зараз ніхто джазовий оркестр не збере, - зітхає музикант.
Ще 10 років працював головою сільради у Стрийському районі. Гітару зберігав за сейфом у кабінеті, де допізна засиджувався, пишучи музику. До речі, саме там він і написав багато тих пісень, які колектив зараз виконує.
