Літні небезпеки: другий пік зміїної активності
Літо – період, коли нас чатують начебто мирні, але не менш серйозні небезпеки.
Одна з них – змії, агресивність яких цього року вражає навіть спеціалістів. За сім місяців 2022 року в Україні зафіксовано 57 випадків укусів змій, повідомляє Центр громадського здоров'я. Серед постраждалих десятьох дітей до 17 років та 27 жінок, обійшлося, на щастя, без летальних наслідків.
Географія різноманітна: Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Полтавська, Запорізька, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька, Чернігівська області. Вже традиційно лідирує Львівщина, де зареєстровано майже половину від усіх випадків.
Як зазначають у ЦОЗ, нинішня статистика майже ідентична торішній, коли за той же період постраждала 61 особа, і випереджає показники 2020 року із 43 укушеними. І це при тому, що з березня діє заборона відвідування лісів через бойові дії.
Чому зараз небезпечно?
Серед понад 230 видів отруйних змій, що зустрічаються в природі, три з них живуть на території України та належать до гадюкових. У них відносно коротке і товсте тіло, чітко відокремлена від тулуба голова, вертикальна зіниця.
Активність змій, що триває з квітня до жовтня, має два піки: навесні під час шлюбного періоду та наприкінці літа – на початку осені. Зараз небезпечний час із двох причин: по-перше, у серпні-вересні у гадюк з'являється потомство, а вони – чадолюбиві створіння.
По-друге, починається грибний сезон, і шанси зустріти змію під час тихого полювання зростають у рази.
Останніми роками біологи констатували збільшення чисельності змій, пов'язуючи це з меншим використанням хімікатів на полях, і зі скороченням розораних територій, і з процесом глобального потепління. Але війна, що руйнує все на своєму шляху, може негативно позначитися і на зміїній популяції, тим більше що багато видів, занесених до Червоної книги України, вже перебували під загрозою повного зникнення.
Хто кусає?
Популяція змій в Україні зовсім невелика – лише 11 видів, серед яких три отруйні, решта – нешкідливі. Небезпечними для людини є:
1. Звичайна гадюка
У звичайної гадюки незвичайно гарний візерунок на спині та чорна смуга від ока до рота. Фото: zooclub.org.ua
Найпоширеніший і найчисленніший вид, який водиться майже на всій території країни, особливо багато в Поліссі України (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська області) та в Карпатах.
У звичайної гадюки досить широке тіло, короткий хвіст і довжина до 75 см. Особливі прикмети: темна смуга від ока до кута рота, зигзагоподібний орнамент на спині вздовж хребта. А ось забарвлення може бути будь-яка: сіра, коричнева, червона, чорна.
Ця змія веде дуже замкнутий спосіб життя, більшу частину часу ховається під старими пнями або камінням, на сонці вилазить погрітися і не відходить від свого місця проживання далі ніж на 50-100 метрів.
До речі, новонароджені зміїни звичайної гадюки з першого дня життя самостійні та отруйні.
2. Степова гадюка
Степові гадюки мають натуральне забарвлення, відмінно маскуючись у навколишньому середовищі. Фото: lifecollection.top
Вже за назвою зрозуміло, що ця змія любить відкриту місцевість, хоча мешкає не лише у степу, а й у лісостепу Лівобережної України (Чернігівська, Полтавська, частина Сумської області, східні частини Київської та Черкаської областей).
У степової гадюки найкоротше серед колег тіло - 55 - 60 см, широке і з коротким хвостом. Особливі прикмети: на відміну від звичайної гадюки, голова не округла, а витягнута, морда загострена, на спині візерунок уздовж хребта, іноді розбитий на окремі плями, з боків тулуба – темні плями. «Наряд» не такий яскравий, а спокійніших натуральних відтінків – світло-сірих або сіро-коричневих.
Цю гадюку, занесену до Червоної книги України, легко сплутати з безпечною мідянкою через схоже забарвлення, але зіниця у мідянки кругла, а не вертикальна.
3. Гадюка Микільського
Гадюка Микільського – найбільша отруйна змія на території України. Фото: lifecollection.top
Мешкає у сходових та лісостепових районах: у північних частинах Одеської, Кіровоградської, Вінницької, Черкаської, Дніпропетровської, Полтавської областей. На півдні Чернігівської, Сумської, Харківської та Луганської областей. На відміну від родичів «щільність населення» у гадюки Микільського найбільша і може сягати 500 особин на квадратний кілометр. У цієї змії дуже висока народжуваність: в одному посліді може бути понад 20 дитинчат.
Це найбільша з отруйних змій, що живуть в Україні – її довжина досягає 85 см. Товсте тіло з великою головою та закругленою мордою. Особливі прикмети: чорний колір із жовтим або жовто-оранжевим «підбоєм» на кінчику хвоста. Але тільки у дорослих особин, до трьох років ці гадюки схожі на звичайних, мають сірувато-коричневе забарвлення із зигзагоподібним орнаментом на спині.
Характер у цієї змії досить миролюбний, якщо, звісно, не чіпати і наближатися до гнізда. Ця гадюка – домосідка і виповзає погрітися не далі за два метри від свого «житла».
Де можна зустріти?
Звичайна гадюка живе в широколистяних, хвойних та змішаних лісах, біля боліт і на берегах водойм, на луках у долинах річок та озер на кордоні з лісами, на зарослих попелищах та вирубках, на узбіччях доріг, біля берегів меліоративних каналів.
Степова гадюка любить кам'янисті схили, піщану місцевість степову рослинність, лісові галявини та лісосмуги, берегові урвища. І якщо повзають вони досить повільно, то плавають і лазять по кущах і деревах з великою спритністю.
Гадюку Микільського можна зустріти в листяних лісах, на узліссях, що є сусідами з дачами або забудованими ділянками. У Харківській області мешкає у басейні річки Сіверський Донець, зустрічається у міських лісопаркових зонах, наприклад, у Полтаві та Харкові.
А загалом зустріти гадюку можна не тільки в лісі, а й під час прогулянки на природі, роботі на дачних ділянках, походу за грибами, риболовлі. Але, як правило, причиною нападу є лише людська необережність та легковажність.
Чому кусаються та чим це небезпечно?
Отруйні вони чи безпечні – змії ніколи не нападають першими і без причини. Їхня агресія – це завжди захист, а укус – завжди випадковість. Якщо людина потривожила змію, зачепивши або наступивши, перед нападом вона завжди приймає войовничу позу: згортається калачиком, вигинає тіло зигзагом, деякі шиплять. І якщо вона вирішила напасти, випередити її неможливо, оскільки на кидок, впорскування отрути і повернення у вихідну позицію йде 70 мілісекунд.
Щодо небезпеки укусу, є три втішальні чинники: гримкі змії в Україні не водяться, а у наших отрут виробляється в дуже невеликій кількості, нездатній убити на місці. До того ж у період великої спеки, яка зараз встановилася на більшій території країни, гадюки стають млявими та малорухливими. І щоб бути укушеним, треба постаратися наступити, сісти чи лягти на неї, не помітивши. І влітку зміїна отрута менш токсична і, відповідно, небезпечна, ніж навесні.
З невтішного: укус може мати тяжкі прояви та серйозні наслідки. Особливо для дітей, людей похилого віку, алергіків і тих, у кого знижений імунітет, якщо місце укусу близько до голови. Отрута гадюки провокує руйнування червоних кров'яних тілець крові та вражає життєво важливі органи, діє на кровотворні органи, викликає несвертаемость крові, у важких випадках може вражати печінку та нирки.
Що відбувається після укусу?
У місці укусу виникає моментальний різкий біль, потім утворюється набряк із множинними дрібними крововиливами. Він швидко поширюється, захоплюючи спочатку кінцівку, а потім і більшу частину поверхні тіла. У тяжких випадках через 15-30 хвилин може з'явитися нудота та блювання, діарея, підвищене потовиділення, тахікардія, запаморочення, запалення лімфатичних вузлів. Може з'явитися задишка, спровокована бронхіальним спазмом чи набряком легких. Анафілактичний шок можливий вже перші хвилини після укусу. Тому головне завдання – якнайшвидше доставити постраждалого до лікарні для введення антитоксину отрути змії.
Як надати першу допомогу?
- Заспокоїти, укласти з піднятою головою та заборонити рухатися.
- Зняти годинник, кільця, взуття, одяг, будь-які предмети, які можуть стати на заваді у разі поширення набряку.
- Знерухомити постраждалу кінцівку, наклавши пов'язку, що не давить, по всій її довжині, щоб уповільнити лімфоток і поширення отрути в організмі.
- Рану обробити антисептиком або хоча б мильним розчином, змастити протиалергічною маззю та накласти стерильну пов'язку.
- Інтенсивно напувати потерпілого водою, щоб зменшити інтоксикацію.
- Якщо є можливість, дати 1-2 таблетки від алергії – діазолін, супрастин, знеболювальне та сечогінне.
- Прикласти до рани обгорнутий тканиною лід чи холод, якщо дозволяють умови.
- При транспортуванні до лікарні покласти постраждалу кінцівку на підвищення.
Що робити не можна?
- Відсмоктувати отруту з рани.
- Накладати джгут на постраждалу кінцівку, щоб отрута з кров'ю не поширювалася організмом.
- Додатково обробляти рану.
- Припікати, прикладати землю, розрізати рану видалення отрути.
- Давати алкоголь як «протиотруту».
Чим себе убезпечити?
- Вирушаючи в місця, де зустріч з гадюкою потенційно можлива, екіпіруйтеся як слід: найчастіше страждають ноги, тому мають бути щільні штани, заправлені у високі черевики.
- Побачивши змію, замрійте: гади погано бачать і чують, зате чудово відчувають тілом коливання землі на відстані 10-15 метрів. Тож ніяких різких рухів, терпіння, нерухомість – і змія відповзе.
- Йдете ви за грибами, на пікнік, подихати біля води – беріть із собою палицю та обстукуйте стежку, каміння, зарості – все, куди збираєтесь сісти чи ступити.
- Виїжджаючи на природу з ночівлею, добре закривайте намет на ніч, не влаштовуйтесь біля старих пнів, дерев з дуплами, поблизу каменів.
- На дачах та присадибних ділянках потрібно викошувати траву, розчищати чагарники та тримати дрова на спеціальних підставках – змії за таких умов не захочуть оселитися.
