13 серпня
Завантажити ще

Три історії з Мелітополя: до чиновників підсилають колаборантів, а айтішника переплутали з американцем

Три історії з Мелітополя: до чиновників підсилають колаборантів, а айтішника переплутали з американцем

На блокпосту у місті Василівка Запорізької області зібралася довга черга з машин – люди намагаються виїхати з окупації. Василівка залишається єдиним пунктом проїзду із Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей на підконтрольну Україні територію. Із тисячі автомобілів за день пропускають від 20 до 150, через що черга лише зростає. За словами мера Мелітополя Івана Федорова, тільки за тиждень на блокпосту померло п‘ятеро людей.

Що сьогодні відбувається у Мелітополі та на виїзді з нього, «КП в Україні» розповів мер міста Іван Федоров та місцеві жителі, які зуміли вибратися з окупації.

Чергу на виїзд розписано до 1 вересня

- Іване Сергійовичу, черга з людей, які бажають виїхати з міста, збільшується, але ситуація не покращується?

Іван Федоров. Фото: t.me/ivan_fedorov_melitopol

Іван Федоров. Фото: t.me/ivan_fedorov_melitopol

– Ні. У черзі на російському блокпосту понад 1200 авто. Виїхати намагаються 5000 мешканців окупованих територій.

Пропускна спроможність штабу та логістичного центру Запоріжжя наступна – з Мелітополя до Запоріжжя виїжджає близько 200-240 авто. Черга з машин, які зараз стоять, уже розписана до 1 вересня.

- Чи є можливість прискорити процес і проїхати швидше?

– Окупанти розгорнули корупційну схему: люди, які заплатили 1000 грн, отримують якийсь шанс проїхати швидше. Спільно з центральними органами влади ми звернулися до російської сторони з проханням організувати «зелений» коридор, але поки що його немає.

- А якщо пішки?

– Такої можливості немає.

- Ви розповідали, що в черзі померло п'ятеро людей.

– На сьогоднішній день ми не володіємо всією інформацією. Є факт про п'ятьох померлих, проте скільки конкретно сьогодні, ми сказати не можемо.

- Незважаючи на всі складнощі, люди все одно прагнуть виїхати...

- Звісно. Виїжджаючи в Україну, люди обирають повітря свободи: дуже важко перебувати на тимчасово окупованій території.

- Але ж хтось, навпаки, їде від нас на окуповані території?

- Так, багато людей хочуть в'їхати на окуповану територію.

- А що вони там забули?

- Вони забули там своїх рідних, свої будинки, свої речі: коли вони виїжджали вперше – робили це швидко та брали із собою лише одну валізу. Багато хто зрозумів, що їхнє житло можуть привласнити, тому вони хочуть повернутися, щоб хоча б забрати свої речі.

- Що зараз відбувається в окупованому Мелітополі?

- Ми підтримуємо зв'язок як із тими людьми, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, так і з тими, хто виїжджає. Основна проблема – питання безпеки: її ніхто не може гарантувати.

Друга проблема – це робочі місця. Гостро постає питання, як заробляти на життя. 80% людей залишилися без роботи та живуть на свої заощадження. Однак ми розуміємо: заощадження можуть незабаром закінчитися. Ціни у місті у 3-4 рази вищі, ніж на території, підконтрольній Україні.

Також є серйозна складність із переведенням у готівку грошей – це одна з головних проблем на тимчасово окупованій території після питання безпеки. І, звісно, ​​все дуже погано з медикаментами.

- Що означає «питання безпеки»? Викрадають людей?

- Так. Регулярно крадуть звичайних людей. За нашими підрахунками, за 5 місяців у полон забрали понад 500 людей.

- І що з ними зараз?

– Одних випустили, інших тримають по три доби, третіх – третій місяць. Окупанти по-різному ставляться до людей, яких беруть у полон. Проте така тенденція – викрадення людей – є.

– Повернімося до питання працевлаштування. Які підприємства там працюють?

– Працюють лише заводи харчової промисловості – хлібозаводи, молокозаводи, які годують людей. Проте з 1 серпня ті, хто не зареєструється та не оформить свою діяльність за правилами окупанта, має припинити свою діяльність. А якщо ні, то у нього відберуть майно.

Черга на блокпосту Василівка Фото: Відео 2 https://t.me/warinfomelitopol/3520

Черга на блокпосту Василівка Фото: Відео 2 https://t.me/warinfomelitopol/3520

Колаборанти «здали» окупантам працівників мерії, поліції, СБУ

Днями з міста зміг виїхати співробітник мерії Олександр Саєнко.

Олексанр Саєнко. Фото: особистий архів

Олексанр Саєнко. Фото: особистий архів

- Я діставався Запоріжжя з Мелітополя майже 5 діб. У Василівці - табір просто неба. Антисанітарія жахлива, собаки, сміття. Цілий день на спеці. Багатьом стає погано. Дехто їде додому - не витримує. Ті, хто стояли в черзі трохи раніше за нас, розповідали про померлих: переважно жінки похилого віку з кардіологічними проблемами. Коли траплявся гіпертонічний криз, зрозуміло, що ніхто в чистому полі не покладе їх під крапельницю та кондиціонер.

Там ні туалету, ні продуктів. Іноді підвозять їжу, але на неї космічні ціни. Півлітрова пляшка мінералки коштує 50 грн, пиріжок – 25 грн.

- Як вам вдалося проїхати?

- Мені пощастило: сів до автобуса, де було багато батьків із маленькими дітьми та знайшлося одне вільне місце для мене. Найжорсткіша перевірка – на виїзді, на третьому блокпосту. Там чоловіків виводять із салону і змушують роздягатися до трусів: перевіряють наявність наколок та сліди від бронежилетів.

Коли настала наша черга, діти так плакали та кричали, що автобус ходив ходуном. Тому перевіряючий схопився за голову, махнув рукою і всіх пропустив.

- А телефони перевіряють?

- Так. Дивляться насамперед фотографії, у тому числі у кошику. Перевіряють месенджери та соціальні мережі. На щастя, на блокпосту зв'язку немає. Змусити увімкнути телефон та увійти до соціальної мережі не вдасться.

Але пам'ятайте - стерильно чистий телефон викликає підозру: отже, людині є що приховувати. Тому видаляти все не можна.

- Важко залишати рідне місто?

- За матеріальними благами я не жалкую. Але там залишилася мама. Вона не могла виїхати, у неї гіпертонія, вона не витримає кілька діб у полі. Я розумів, що її просто не довезу.

- А вам там залишатись небезпечно?

- Я мешкав у великому 9-поверховому будинку на 8 під'їздів. З нього періодично виводили людей у ​​невідомому напрямку. Наприклад, одного бізнесмена забрали на 15 діб, вимагали нечувану суму, якої він не мав.

Його випустили, він із дружиною та дітьми через Крим поїхав до Грузії. На в'їзді на півострів із їхньої машини викинули всі речі, забрали гроші. Залишили трохи заправитися – і все. Людина мала бізнес, свою базу відпочинку, а довелося виїхати без копійки на життя.

- Жах…

- Моєму куму теж не пощастило. У нас у місті є американська церква "Нове покоління". Це величезний комплекс, є кімнати для відпочинку, сауни, басейн, тренажерний зал. Поруч невелике селище, в якому мешкав пастир і настоятелі. Один із них, їдучи, продав свій будинок моєму куму: той завжди мріяв про свій будинок, як у американських фільмах. Міг собі дозволити: він айтішник, людина заможна.

Через 5 днів окупації о 3 годині ночі до нього приїхало 12 людей зі зброєю. Витягли з дому, зв'язали руки, поставили на коліна, стріляли під ноги: вирішили, що саме він пастор і має зв'язок із американцями. Перевернули будинок догори дригом, налякали дітей. Усі знайдені гроші вилучили не питаючи – це звичайна тактика. Після ще кілька разів до нього приходили – знову все перевертали та забирали гроші.

Також у місті розгорнулася справжнє полювання на «атошників» та їхніх рідних: все, що пов'язане з АТО, у окупантів викликає лють.

Доходить до маразму. Чоловік довгий час винаймав квартиру і раптом дізнався, що його орендодавець - «атошник», після того як до нього серед ночі влетіли невідомі, скрутили і влаштували допит. Знайдені гроші забрали.

Колаборанти здали окупантам людей, які працювали у мерії, поліції, СБУ. Певно, ще до цього попрацювала розвідка. До мого друга, співробітника мерії, приходили щодня. Він попереджав про це, і я на кілька днів йшов з дому.

До мене теж підіслали колаборанта. Він сказав: «Ми знаємо, хто ти, нам відомі твої погляди і заслуги, знаємо, що ти в місті і де ти живеш. Ти маєш три шляхи – ти можеш піти з нами на співпрацю, потрапити на підвал чи виїхати до Запоріжжя під обстріл. Думай, вирішуй, у тебе небагато часу». Після цього я став потихеньку збиратися до Запоріжжя.

Установи захопили, але до пуття не довели

Катерина Кучина - колишній керівник гуманітарного штабу, що відкрився у мелітопольському Палаці культури. Вона мала доступ до списків людей, які організовували весь процес гуманітарної допомоги. Можливо, з цієї причини на дівчину полювали окупанти. На щастя, Катерині вдалося вибратися із міста.

Катерина Кучіна. Фото: facebook.com/Kuchyna.Ekateryna

Катерина Кучіна. Фото: facebook.com/Kuchyna.Ekateryna

- Катю, вас справді переслідували? Навіщо?

- Можливо, окупанти хотіли організувати такий же процес, який організували ми. Але це правда, що я отримувала дуже багато погроз. Мені писали та дзвонили з невідомих номерів кілька днів. Говорили, що я маю прийти в адміністрацію, що вони знають, де я проживаю, їм все відомо про мою родину. Вимагали від мене прийти та надати інформацію, пов'язану зі сферою моєї діяльності.

Коли я почала отримувати по 10 дзвінків на годину, зрозуміла, що не можу залишатися в місті. До цього доводилося постійно міняти житло.

– Як ви все це витримали?

- Мені було страшно. Коли бачиш навколо чеченців, розумієш: тебе нема кому захистити, немає такої структури – поліції, СБУ. Нема кого кликати на допомогу. Вони можуть зупинити тебе, щоб перевірити документи, і навіть застосувати фізичну силу. Чому це відбувається і хто буде наступним, невідомо.

Атмосфера в місті залишається напруженою через постійні обшуки: жителі регулярно бачать, як приходять до їхніх сусідів. Крадуть людей та утримують невідомо де. Не можна зрозуміти, за якою системою це відбувається: до кого прийдуть наступного.

Буває, людей допитують просто на вулиці. Моральних принципів у окупантів немає взагалі.

- Не дивно, що багато мелітопольців поїхали після окупації.

– З Мелітополя виїхало понад 60% населення, при цьому до міста заїхало багато росіян – військові зі своїми сім'ями на машинах.

- Що відбувалося у місті перед вашим від'їздом?

– У місті дуже багато військової техніки з російськими прапорами. Вона псує дороги, які ми так довго ремонтували. Усюди – військові зі зброєю. Розвісили білборди з цитатами Путіна на кшталт «Ми один народ» та іншою пропагандою.

Військові не дотримуються правил дорожнього руху. Такий хаос на дорогах!

Біля «Приватбанку» – це єдиний банк, який все ще працює у Мелітополі – збираються великі черги. Люди можуть потрапити туди лише за попереднім записом.

З'явилися структури на кшталт ломбардів, де можна отримати кошти з карток під відсотки. Ставки сягають 15%.

Щодо продуктів харчування та засобів гігієни в магазинах – там дуже маленький вибір. Росіяни відкрили кілька магазинів своєї торгової марки, на полицях виставили одноманітний товар низької якості за цінами в 3 рази вищими за українські.

Навіть такі структури, як морг, закрили. Людям не віддавали тіла рідних, бо вони не мають свого судмедексперта.

Установи захопили, але до нормальної роботи не довели. І якщо потрібно кудись звертатися, то ти залишишся віч-на-віч зі своєю проблемою.