Святогірська лавра знову потрапила під удар російської артилерії. Як повідомив офіцер 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Юрій Кочевенко, прицільним пострілом було знищено Свято-Георгіївський скит Свято-Успенської Святогірської лаври. Будівля практично не підлягає відновленню.
А йому ж було більше 150 років. Ще у 1862-му в селі Гола Долина (наразі – Долина) було збудовано дерев'яну парафіяльну церкву святого великомученика Георгія Побідоносця. Потім тут відкрили народне училище, церковно-парафіяльну школу, котру утримувала Святогірська пустинь.
Втім, перша документальна згадка про монастирські володіння в селі Долина припадає на 1774 рік, коли академік Гільденштедт, подорожуючи Слобідським краєм, у своїх щоденниках залишив запис про те, що у селі Гола Долина поруч із поштовою станцією знаходиться заїжджий двір, який належить Святогірському монастирю. Тоді ж була влаштована і каплиця з прилеглими келіями для монастирської братії, про що свідчить пізніший запис у монастирському описі, де ця каплиця названа стародавнім надбанням монастиря XVIII століття.
У двохтисячних роках було збудовано скитський храм в ім'я святого великомученика Георгія Побідоносця. За зразок було взято храм Покрови Божої Матері на Нерлі у Володимирській області у його первісному вигляді. Стіни цього храму прикрашені ліпними постатями пророка Давида та різноманітних звірів. Навколо церкви споруджено корпуси, дзвіницю, які оточені стінами з вежами. І храм, і скит були визначною пам'яткою Святогірської лаври – до війни сюди приїжджали тисячі людей.
- Ми ніколи не думали, що наші храми бомбитимуть і руйнуватимуть, невже в них немає нічого святого? – зі сльозами на очах каже мешканка Святогірська Олена Петренко (у школі, де навчалися її онуки, святогірські ієромонахи проводили уроки на тему християнства): – Адже лише 6 травня був день пам'яті великомученика Георгія Побідоносця! І хіба ж солдати не бачать, куди вони стріляють своїми ракетами? Наче демони їх підбивають!
4 травня рано-вранці під час соборного молебню Святогірська лавра потрапила під ракетний удар. Одна ракета вибухнула на узбережжі поруч із храмом, друга – у повітрі приблизно за сто метрів над лаврою. Очевидці повідомили, що монастирський двір усіяло дрібними уламками. У храмах та корпусах вибиті вікна та двері, які зовсім нещодавно були відновлені після березневого обстрілу. У лаврі, окрім братії, наразі проживають 300 біженців, серед яких 50 дітей. Від уламків постраждали семеро людей, двоє були поранені в живіт і руку, їх госпіталізували до краматорської лікарні.
Несолодко доводиться і мешканцям Святогірська, і тим, хто живе у селах та містечках неподалік від лаври. У селі Богородичне вже зруйновано обстрілами кілька будинків, у селі перебої з електрикою та зв'язком, відчувається сильний брак продуктів для місцевих жителів. Раз у раз спалахують пожежі від прильотів снарядів – як у будинках, так і в лісах навколо Святогірська, у дитячих таборах.
– Важка ситуація наразі у місті, все нестабільно, і найприкріше, що дуже важко виїхати зі Святогірська, – зазначає Олена Петренко. - Всі на нервах, з мобільним зв'язком погано, не можемо нікому додзвонитися, хоча б новини дізнатися чи сказати, що ми живі. Пробиває іноді, ось ми і користуємося моментом. Але відчуваємо, що лінія фронту дедалі ближче та ближче. Тому люди здебільшого намагаються перебувати вдома, виходити рідше.
Святогірськ намагається зберегти звичайне життя, наскільки це можливо. У місті працюють кілька продуктових магазинів, аптек, але є проблеми з готівкою, а розрахуватися карткою не завжди можливо через перебої зі зв'язком.