COVID-19 в Україні: уявне благополуччя на тлі війни
Пішов зі статистики, але не з життя
Епідемічна статистика захворюваності на коронавірус за півтора місяці війни зазнала таких змін, що спиратися на неї для розуміння розвитку епідемії стало неможливим. Адже не можна спертися на те, чого взагалі немає.
І причина цього не в пандемії, що закінчилася рівно 24 лютого, коли, за даними Національної академії наук України, зафіксовано моментальний і різкий спад кількості позитивних тестів – і ПЛР, і на антиген.
Експерти НАН зазначають, що епідемічні показники знизилися у кілька разів не тому, що різко зменшилася ковидна загроза, а через війну. І головними чинниками «зникнення» COVID-19 стали окупація українських територій, обстріл та бомбардування, знищення інфраструктури лікувальних закладів.
Чумаченко, завідувач кафедри епідеміології Харківського національного медичного університету Тетяна Чумаченко. Фото: особистий архів
- Ковід нікуди не подівся, незважаючи на статистику. Але якщо подивитися на карту реєстрації випадків, то видно, що в окупованих районах взагалі нули. І не тому, що їх там немає, а через відсутність реєстрації, - каже професор, завідувачка кафедри епідеміології Харківського національного медичного університету Тетяна Чумаченко. - На решті територій занижена кількість випадків - люди не звертаються, їм не до того, лабораторні дослідження не проводяться, відповідно, діагнози не ставляться. І ми маємо картину уявного благополуччя по ковіду.
На статистику впливає і нерівномірність досліджень, що проводяться: за даними НАН, 40% усіх ПЛР-тестів, про які відомо з баз даних, проводиться в Рівненській області. Дисбаланс спостерігається при виявленні випадків захворювання, левова частка яких припадає на Волинську, Полтавську, Черкаську області та Київ.
За словами епідеміолога, лабораторні дослідження проводяться, але у дуже обмеженому обсязі. Наприклад, у Харкові їх робить лише інфекційна лікарня, та на інших територіях, де йдуть воєнні дії, ситуація схожа. Загалом і потенціал лабораторної служби різко знижений, і доступність досліджень. Через постійні обстріли люди намагаються не йти далеко від будинку, а якщо якісь одиничні працюючі лабораторії знаходяться далеко, в них ніхто не піде. Все це не сприяє своєчасному виявленню та припиненню поширення інфекції, тому ланцюжок не припиняється.
Людям не до щеплень
Подолати ковид ми не могли ще й тому, що до початку війни охоплення щепленням в Україні було невисоким. На сайті МОЗ останні дані з вакцинації від COVID-19 датовані 23 лютого і виглядають так: одну дозу отримали близько 15 мільйонів 800 тисяч осіб, дві – трохи більше ніж 15 мільйонів 200 тисяч, бустер – близько 725 тисяч, додаткову дозу – 28 тисяч.
– Ось ця кількість щеплених трохи стримуватиме тяжкість перебігу та летальність, але на захворюваність суттєво не вплине, це недостатній показник для стримування циркуляції збудника, – зазначає епідеміолог Тетяна Чумаченко. - Не забуваємо, що діти до 12 років у нас взагалі не прищеплювалися і залишилися джерелами та розповсюджувачами інфекції. Ті, хто поїхали за кордон, можуть зробити щеплення на новому місці, багато країн прийняли документи, які дають змогу вакцинувати українців. Так само це можуть і повинні зробити ті, хто виїхав до Західної України або в інші безпечні регіони. Вакцини завозяться, вакцинація проводиться, але на територіях, де йдуть військові дії, все це дуже ускладнено, і людям там не до щеплень. В окупованих районах мешканці просто не мають такої можливості.
Якщо нинішній стан справ із вакцинацією покритий мороком, якісь цифри щодо поточної ситуації із захворюваністю та госпіталізацією знайти можна. Наприклад, за даними Мінфіну, на 7 квітня офіційно зареєстровано понад 144 тисячі випадків, або близько 3% населення – це ті, хто хворіє зараз. Виходячи із зведень, що формуються ЦОЗ, якими діляться медики у профільних групах у соцмережах, із більш ніж 47 тисяч ліжок, виділених під ковід в Україні, хворими зайнято 2910 (дані за 5 квітня), пацієнтами з підозрою на ковід – 578. З 5672 апаратів ШВЛ зайнято лише 203. Госпіталізовано по всій країні 422 особи (дані за 4 квітня), виписано – 594 пацієнти.
Незважаючи на цю райдужну картину, на те, що на перший план у всіх українців вийшло завдання вижити і зберегти життя, на те, що коронавірус на тлі війни став здаватися чимось далеким і незначним, важливо пам'ятати про ризики, які вона принесла.
І ослаблення імунітету на тлі стресу, нервового та фізичного виснаження, і зростання всіх груп інфекційних захворювань, і велика міграція населення, і скупчення людей у сховищах та укриттях та складності у наданні медичної допомоги – всі ці фактори повинні змусити нас згадати хоча б про елементарні протиепідеміологічні заходи та, по можливості, вакцинації.
- Адже ми дивимося в майбутнє, віримо, що переможемо, що війна закінчиться і ми повернемося до нормального життя, - каже Тетяна Чумаченко. - Тому потрібно докласти максимальних сил для збереження здоров'я, незважаючи на всі ризики, які принесла війна.
Варіант ВА.2 захоплює світ
Поки ми не можемо достовірно розуміти, що відбувається із захворюваністю на ковід насправді, і тим більше прогнозувати, що буде далі, у світі починається нова хвиля, пов'язана з активним поширенням ВА.2 варіанта «Омікрону». Як зазначає аналітик Олександр Драган, який займається збором та обробкою даних по COVID-19, через його значні відмінності від ВА.1 за набором мутацій фахівці вважають, що цьому варіанту необхідно дати власне ім'я, але поки що він лише варіант.
Зараз ВА.2 активно поширюється в країнах з високим рівнем колективного імунітету, викликаючи нове зростання госпіталізацій у Великій Британії, де піднялася чергова хвиля, а кількість тих, хто потрапив у стаціонари, перевищила лютневий рекорд у Нідерландах, Бельгії, Німеччині та смертності в Данії.
А те, що відбувається в Китаї, генетик Дмитро Прусс називає найцікавішим у цьому сезоні «серіалу» про ковід. У 26-мільйонному Шанхаї не відбувся обіцяний вихід половини міста з карантину через те, що кількість нових випадків на початку квітня за добу зросла у півтора рази.
Що відомо про варіант ВА.2:
- він зустрічається більш ніж у 80% випадків у Англії;
- порівняно з ВА.1 швидкість зростання нових випадків інфікування на тиждень вища на 80%;
- вірусні навантаження у ВА.1 і ВА.2 ідентичні, але в перші два дні вони трохи вищі у ВА.2;
- за даними лабораторних досліджень, патогенний ефект ВА.2 вище, ніж у ВА.1;
- низький рівень захисту людей групи ризику у поєднанні з низьким охопленням вакцинацією під час поширення ВА.2 може призвести до високої смертності, як це сталося в Гонконзі;
- при домінуючому поширенні ВА.2 зберігатиметься високий ризик повторного інфікування.
Отже, зважаючи на все, ще не час закінчення ковідного «серіалу»: вірус так швидко поширюється і мутує, що людство за ним просто не встигає. І доки все зрозуміло з варіантом ВА.2, він активно обростає подвариантами, яких вже понад десять.
