Президент федерації STREET WORKOUT UKRAINE Денис Мінін: Воркаут – це повна свобода!
У січні поточного року федерація STREET WORKOUT UKRAINE відзначила своє перше десятиліття. Але за ці дві п'ятирічки у аматорському спорті пройшли значні зміни. З'явилися спортивні звання та розряди, з воркауту проводяться національні та світові чемпіонати, переможцями яких найчастіше стають українці.
І найголовніше в тому, що кількість прихильників вуличної гімнастики збільшилась у нашій країні в десятки разів.
Про причини такого успіху розповів президент Всеукраїнської федерації STREET WORKOUT UKRAINE Денис Мінін. Зауважимо, що сам Денис ніколи не виступав на змаганнях та не працював тренером. Зате він чудовий організатор та популяризатор воркауту. Його лідер та символ.
Народився у простій робітничій сім'ї, де не завжди вистачало грошей на їжу
Батьки Дениса – Олена Іванівна та Микола Анатолійович – звичайні робітники-зварювальники, які заробляли на життя важкою фізичною працею. Не викручувалися і не хитрували. Жили лише на радянські зарплати та премії.
- Робітничий клас! – розповідає Денис Мінін. – Тато з Миколаївської області, а мама – з Кривого Рогу. Познайомились на Дніпропетровщині. Батько все життя працював зварювальником. Мама – теж. Причому варила не в цеху, а на вулиці. Жили дуже скромно, нижче за середнє. А коли розпався Cоюз і з роботою почалися перебої, не вистачало коштів навіть на їжу. Іноді рятували консерви, але їх було мало. І хоча з грошима виникала напруга, у сім'ї панували любов та взаємоповага. У нас дружна міцна сім'я – я та старший брат Сергій це твердо знали. Батьки нам подарували кохання, і це головне.
Втім, від батьків майстер воркауту успадкував не лише почуття. Микола Мінін на аматорському рівні займався футболом та гандболом, у дворі вправлявся на турніку. Коли Денис підріс, він також пристрастився до фізкультури. В юності ходив на легку атлетику до школи олімпійського резерву та займався стрибками з жердиною.
Але віддав перевагу не професійному спорту, а дворовому. Якось у Дніпрі на житловому масиві Перемога на власні кошти він побудував спортмайданчик і розпочав тренування. Дивлячись на його мускулисте тіло, на майданчик потягнулися дітлахи, для яких тренер-аматор став кумиром. Сучасним Гойком Мітичем. Та й навіщо йому це треба?
– Мотив – це розвиток як фізичний, так і ментальний, – відповідав тоді Денис. - Наш принцип – відсутність змагальності. Повна свобода! Я, наприклад, не рахую, скільки разів підтягуюсь або віджимаюсь на брусах.
Щоправда, зараз президент федерації думає трохи інакше. Змагання з воркауту проводяться. Але ж можна в них не брати участь, а займатися вуличною гімнастикою для одного тільки себе. Ну, може, ще для когось.
Батьки Олена Іванівна та Микола Анатолійович із синами – Денисом та Сергієм. Фото: особистий архів Дениса Мініна
У тілах атлетів живе романтика
Вважається, що герої небагатослівні. Вони з незворушним виглядом творять великі справи і роблять подвиги. Збоку це виглядає красиво. Але представницям прекрасної статі однієї мужності мало. Красуням хочеться персональної уваги, адресованої їм одним. Хочеться, щоб лицарі встеляли дорогу квітами. Схиляли коліна. А головне, щоб ці лицарі взагалі були!
Про свого лицаря мріяла студентка ДНУ Марина Дробниця. Іноді їй уявлялося (ох вже ці дівочі мрії!), що прекрасний юнак якось стане на коліно і попросить її руку та серце.
Чудеса (як виняток) все ще трапляються. Мрія здійснилася! Одного разу перед красунею-п'ятикурсницею хлопець з фігурою Аполлона (а може, й краще) став на коліно і зробив їй пропозицію, від якої неможливо було відмовитися. Прекрасним лицарем, як ви знаєте, був Денис Мінін. У молодих людей збіглися (таке теж іноді буває) й погляди на багато інших речей. Обидва, наприклад, дотримуються виключно здорового способу життя, що на сьогодні вже рідкість. Але, звісно, свої звички має кожен.
- Виявилося, що Марина ласунка, - розповідає Денис. – Тому на 8 Березня я її намагаюся порадувати. Якось зробив торт «Мурашник», 70 солодких трубочок та 100 тістечок-горішків. Дружині дуже сподобалося.
Втім, велика кількість солодощів не позначилася на спортивній постаті Марини Мініної. Сьогодні вона мати двох синів. І сама її присутність надихає чоловіка на чудові справи.
Денис розповідав, що він не сидить на місці в очікуванні нових прихильників. Він ходить школами, агітує приєднатися до вуличних тренувань. І такий простий прийом діє!
Вже сьогодні в Україні дворовим спортом займаються тисячі людей.
Прекрасна пара - Денис та Марина Мініни. Фото: особистий архів Дениса Мініна
У воркауті також є майстри спорту
- Вуличні тренування можна проводити будь-де, - зауважує Денис Мінін. - Підтягуватись на гілках дерев, робити прапорці на парканах. Практично немає обмежень за віком. З нами тренуються і 7-, 50-річні. Немає проблем!
Декілька років тому для мотивації спортсменів у вуличній гімнастиці ввели розряди та спортивні звання. Щоправда, вони відрізняються від аналогічних розрядів у інших видах спорту. Наприклад, тут другий розряд вище першого, а третій крутіший за другий. Ну а сьомий загалом рівень майстра спорту. Щоб стати майстром, потрібно вміти 40 разів підтягнутися і 60 віджатися від брусів, а ще зуміти сім разів підтягнутися на одній руці та 25 разів зробити вихід на дві. І це як мінімум!
Зауважимо, що силові вправи іноді приваблюють дівчат. На першості України серед аматорів, що відбулася в лютому 2022-го у Дніпрі, 14-річна чемпіонка Лілія Приходько прямо сказала: «Пішла у цей вид спорту, бо мені сподобалися силові елементи».
Хоча, заради справедливості, більшість дівчат грубій силі у воркауті все-таки віддають перевагу грації та витонченості.
– Дівчат у воркауті приблизно третина, – констатує співрозмовник. - І якщо хлопцям подобаються силові елементи, то дівчат більше цікавлять гімнастичні, динамічні вправи. Шоу їм ближче. Це ж дівчата!
Глава національної федерації вуличної гімнастики стверджує, що якщо раніше зазвичай батьки приводили на спортмайданчики своїх синів та дочок, то тепер дедалі частіше діти наполягають, щоб мами та тата зайнялися нарешті фізкультурою.
- Тут вся справа в особистому прикладі, - пояснює Денис Мінін. - Раніше батьки вказували чадам: «Не пийте, не куріть», зараз же діти так залучаються до спорту, що приводять батьків: «Мамо, вставай з ліжка, пішли на спортмайданчик! Тату, кидай пити, йди на турнік!». Мамам і татам хоч-не-хоч доводиться підкорятися. А куди подітися?
Воркаутом можна займатися скрізь. Фото: особистий архів Дениса Мініна
Тренуєш м'язи - допомагаєш мізкам
Іноді кажуть: сила є – розуму не треба! Денис Мінін із таким твердженням категорично не згоден.
- Це просто! – пояснює спортсмен, – Є таке поняття – м'язово-нейронний зв'язок. Тобто зв'язок між головним мозком та м'язами. Досвідчений спортсмен може керувати м'язами, користуючись одним лише психологічним зусиллям. Мізки потрібні і для тренування. Ну а за допомогою фізичного навантаження розганяються кров та лімфа, що забезпечує більш ефективну роботу мозку. Звичайно, бувають тупі спортсмени, але вони самі у цьому винні: не працюють над собою, не читають, не спілкуються, не розвиваються. Не дають їжу розуму. Звідси й результат. Серед тих, хто серйозно захопився воркаутом, – лікарі, науковці, юристи. Їм вулична гімнастика лише на користь.
Але є категорія воркаутистів, що викликає особливу повагу – спортсмени з інвалідністю. Ті, кому навіть найпростіші вправи даються з величезними зусиллями. Для них вуличний спорт – це спосіб повірити у свої сили та можливості.
– До нас часто приходять травмовані спортсмени, – розповідає Денис Мінін. - Багато хто з гарною силовою підготовкою. Наприклад, після пауерліфтингу. Наполегливі тренування, сила волі призводять до разючих результатів навіть у тих, хто раніше не займався спортом. Приклад тому – Михайло Нелюбов із Вознесенська (Миколаївської області. – Авт.) Справжня легенда! З народження у нього діагностували нижній парапарез, атрофію нижніх кінцівок та патологію тазових кісток. На ногах Мишко ходити не міг, зате вчився ходити на руках. Зараз спортсмен-візочник вміє робити все! Підтягується на одній руці, робить силові виходи, тримає горизонт. Хлопець із характером!
Залишається зауважити, що поки в політиці та економіці справи у нас не дуже, у воркауті все стабільно. У лютому в Дніпрі пройшла національна першість серед аматорів, у квітні там же відбудеться аналогічний чемпіонат серед професіоналів. А в серпні в Києві назвуть найкращих спортсменів планети. І немає сумнівів у тому, що серед чемпіонів будуть українці. На відміну від Олімпіади-2022.
