Чому не потрібно боятися війни та епідемій
Зараз, як ніколи, безліч людей піддані страхам майбутнього: страх втрати добробуту, страх політичних настроїв, страх війни, страх різних епідемій. І далеко не завжди ці страхи безпідставні. Але в даному випадку варто було б поговорити не так про реальні чи надумані причини страхів, не про самі страхи, а про нас з вами.
Здавалося б, для християн страх взагалі не повинен існувати, адже всі ми перебуваємо в руках всемогутнього Бога. Бога, Який здатний створити весь світ, Який має ні з чим не порівнянну силу і Котрий має право захистити нас від будь-якого лиха. Як говорить про цей захист пророк Ісая, що звертається до ворожих язичників від імені народу Божого: «Ворогуйте, народи, але тремтіть і уважайте, всі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть! Замишляйте задуми, але вони руйнуються; кажіть слово, але воно не відбудеться: бо з нами Бог!» (Іс. 8:9-10).
Насправді. хто на нас, якщо з нами Бог? Саме так почували себе перші християни, саме з цією надією на всемогутність Божу, на Його Небесне Царство йшли вони на смерть, долаючи аж ніяк не вигаданий страх, а справжню інстинктивну боязнь смерті, властиву будь-якій людській істоті.
Чому ж ми, будучи християнами, знаючи про всемогутність нашого Господа, дозволяємо захопити себе нездоровою тривожністю, постійним очікуванням нових і нових страхів?
Відповідь очевидна: це маловірність. Але мало усвідомити і знайти у собі цю ваду. Страх - це насправді одна з пристрастей, здатна підпорядкувати собі всю людську істоту. Буває, що людина настільки звикає до страху, що навіть за відсутності самого приводу, який породжує страх, починає почуватися незатишно та тривожно. Адже якщо зараз боятися нічого, можливо, наді мною нависла ще більша невідома небезпека, про яку я поки що не знаю. І тому ця небезпека здається ще страшнішою.
І ось замість того, щоб з Господом йти з радості в радість, ми йдемо зі страху в страх. Але ж саме так поводяться не віруючі, а безбожники, про яких говорить псалмоспівець - «бояться вони страху, де немає страху» і тут же додає: «Бо Бог у роді праведних» (Пс. 13:5). А це означає, що страх, боязкість, боягузтво і зайва тривожність – це симптоми не просто маловір'я, а у певному сенсі – і безбожжя. Адже якщо ми не віримо у всемогутність Бога, здатного нас захистити від будь-якого лиха, значить і в Нього Самого ми не дуже й віримо.
Тому нам варто зміцнити своє серце надією, не шукати страху там, де його немає, і бути в роді праведних.
