Порівнюємо британські та українські школи: підручників немає, церква обов'язкова
Усі ми звикли до реалій українських шкіл: чехарда з предметами, помилки у підручниках, побори на батьківських зборах, буллінг… Тому цікаво подивитися, як справляються з усім цим у розвинених країнах. Наприклад, у Великій Британії.
Про нюанси англійської системи освіти «КП в Україні» розповіла наша землячка Марина Дженкінс, яка три роки тому стала опікуном міжнародних студентів у британських приватних бордингових школах (школа-пансіон).
1. Як борються з булінгом?
Цькування однокласників – проблема, на яку в українських школах довгий час воліли не реагувати. Мовляв, «діти розберуться», «він сам винен», «нехай дасть здачі» – ці та інші шкідливі поради найчастіше давали співчуваючі. Зараз все не так, але це ганебне явище повністю не викорінено.
А в англійських школах не прийнято недооцінювати буллінг. Агресорів тут не вибачають.
- Буллінг зустрічається і в нас. За 3 роки, які я тут працюю, стикалася із двома випадками цькування, – розповідає Марина Дженкіс. – Перед вступом дитини батьки підписують зі школою угоду. Один із важливих пунктів - буллінг. Правила тут суворі – таких студентів виганяють. Без повернення грошей, якщо навчання платне.
Однак, щоб справа дійшла до виключення, однієї скарги недостатньо. Британці проводять справжнє серйозне розслідування, копають глибоко, опитують свідків тощо.
2. Чи можна на уроках відволікатися на телефон?
О, скільки копій зламалося у суперечках із цього приводу! Учителі вимагали від дітей здати телефони. Батьки школярів заперечували, що це приватна власність і нічого віддавати нікому діти не зобов'язані.
- Мої студенти 9-12 років – взагалі без телефонів. Їм можуть видати телефон на півгодини на день для дзвону з батьками (нагадаємо, що йдеться про школу-пансіон. – Авт.). У деяких школах телефони взагалі не видають. Батькам можна зателефонувати лише у відведений для цього час. І то скайпом, з комп'ютера співробітника школи.
Деякі студенти, які приїжджають до нас з-за кордону, дуже складно змиритися з відсутністю гаджетів. Це якась неймовірна залежність, якої діти довго не можуть позбутися, - розповідає Марина. – Навіть коли студентам видають телефони, вони можуть підключатися лише до шкільного вай-фаю. А він не пропускає ні Інстаграм, ні Фейсбук, ні ТікТок... Все фільтрується.
Більше того, у Британії всім дітям до 16 років заборонено користуватися WhatsApp, щоб вони не створювали там небезпечних груп. Це заборонено правилами безпеки. Телефони можуть бути у старших дітей, але їх забирають на ніч. Замикають у спеціальній шафці, а вранці видають.
- Учні мають мільйон занять і без телефону. День хлопців настільки розписаний, що немає жодної хвилини вільної. Тут величезна кількість гуртків! Педагоги стежать, щоби студенти були весь час залучені до якихось активностей. Тому їм завжди є чим зайнятися, – розповідає Марина.
3. Чи часто перевидають підручники?
Лише за цей рік в Україні видали близько двох сотень нових навчальних посібників. А скандали з помилками у них не сходять зі сторінок ЗМІ.
- Тут немає такого, щоб навчальні посібники часто перевидавали або в них траплялися помилки. В англійських школах більше користуються не підручниками, а спеціальними виданнями, першоджерелами, матеріалами з Інтернету. Дітям видають айпади, де на спеціальних ресурсах є весь навчальний матеріал. Хоча наші студенти, звісно, теж купують книжки та відвідують бібліотеки, – розповідає наша співрозмовниця.
4. Як викладають сексуальне виховання та теми ЛГБТ?
В українських школах можливість таких уроків все ще викликає багато суперечок. Хто і як розмовлятиме зі школярами на запитання сексу?
У британських школах такі уроки з'явилися вже давно, причому не факультатив, прогуляти не можна.
- На таких уроках йдеться не тільки про анатомію людини. На заняттях порушуються різні питання щодо стосунків. Звичайно, не обходиться без розмови про секс-меншини. Поки що ніхто з дітей та батьків на такі заняття не скаржився. Це – звичайний урок, такий самий, як математика, – каже Марина.
5. А як із уроками християнської етики?
Ще один спірний предмет, який намагаються запровадити до української шкільної програми, це уроки християнського виховання/етики. Чи мають їх відвідувати атеїсти чи діти, які сповідують інші релігії?
У Великій Британії - все суворо. Кожна традиційна місцева школа має свою шкільну церкву. Один-два рази на тиждень усі студенти ходять на служби незалежно від віросповідання. Це обов'язково. Щоправда, молитися студентів ніхто не примушує.
На думку англійців, церква у школах потрібна насамперед для розмов на морально-етичні теми. Тут розповідають про те, що треба поважати старших, берегти природу, допомагати слабким, любити тварин... Спікером може бути як священик, так і директор школи.
– Я була на таких службах. На одній із них, у міській церкві, спочатку пройшла католицька служба, потім – протестантська, а потім – баптистська. Після служби дорослі пили глінтвейн із пиріжками, а діти пішли грати у баскетбол. Прямо тут, у церкві. Тут навіть концерти проводять! Іноді студенти відвідують церкву у межах міста. Взагалі школи дуже пишаються своїми церквами. На вигляд вони нагадують католицькі, - розповіла наша співрозмовниця.
Зустрічі у церкві створюють дух товариства. Також найважливіші події школи відбуваються саме тут.
6. Чи вистачає шкільних знань чи для вступу все одно потрібний репетитор?
З черговим головним болем українських батьків – необхідністю наймати репетиторів для старшокласника, який вступає до вишу, – тут мало знайомі. В Англії теж є репетитори, але їх послуг потребують менше.
- У кожної дитини є тьютер (на зразок нашого класного керівника. - Авт.). Він зустрічається з кожним школярем і принаймні 15 хвилин обговорює з дитиною низку питань: що її непокоїть, які плани на майбутнє? Іноді студента потрібно просто підбадьорити, – пояснює Марина. - З молодшокласниками тьютери зустрічаються щодня. З старшими учнями - раз на тиждень. Тьютер та доросла дитина обговорюють успішність студента, прокреслюють плани на майбутнє, з'ясовують, що треба підтягнути.
У 10 класі студенти обирають предмети, які хочуть вивчати. З цього віку учні та їхні тьютери починають розмірковувати над майбутньою професією, обговорювати питання вступу до ВНЗ, що сподобався.
У студентів 12-го і 13-го року навчання (у Британії навчаються 13 років) крім комп'ютера з'являються кар'єрні консультанти. Вони обирають університети, оцінюють успіхи студента та його можливість вступити. Кар'єрні консультанти враховують амбіції студента, побажання його батьків, вимоги вишу. Складають усі дані та відповідно до них пропонують вибрати певний предмет та університет.
- Інше питання, якщо студент захоче вступити до п'ятірки найкращих університетів світу (Гарвард, Кембрідж, Оксфорд). У цьому випадку я завжди раджу наймати додаткового консультанта поза школою, оскільки вступити до таких вишів можуть лише хлопці з найкращими оцінками. Моє завдання полягає в тому, щоб найняти консультанта, який допоможе студенту стати значно кращим за інших, - каже наша співрозмовниця.
До речі, ще одна відмінність наших шкіл від британських – доступні викладачі. Багато вчителів в Англії живуть поруч із учнями, на території шкіл. До викладачів можна звернутися по допомогу. Навіть у «неробочий» час і вихідний день. Наприклад, щосуботи студенти можуть вибрати замість якихось гуртків (активностей) додаткові заняття з предмета, який потрібно підтягнути.
- Мені казали: Марина! Вчителі з нами їдять! Ми можемо з ними поговорити, обговорити будь-які питання». Так, вчителі тут доступні та сприймаються як старші друзі. Деякі педагоги, звані «хаус-перенти» (вихователі), живуть зі студентами і виконують побутові батьківські обов'язки. Крім хаусперентів є матрони та помічники. Ці люди й допомагають студентам у побутових питаннях. Наприклад, пришивають гудзики, що відвалилися, на одязі своїх учнів, - розповідає наша співрозмовниця.
7. Чи є у школах медсестри?
В українських школах повноваження медсестер вкрай обмежені: їм дозволено виміряти температуру тіла, повідомити батьків, що їхня дитина захворіла... Повноваження медперсоналу в бордингових школах Великобританії значно ширші.
– Тут медсестри – не нижчий медперсонал, як в Україні, а середній. Це лікарі, які здобули вищу освіту, але без спеціалізації. У великих школах бувають навіть свої медичні центри, – пояснює Дженкінс. - У 95% шкіл є палати, в які ізолюють хворих студентів. Це кімнати із туалетом, інтернетом, ванною. Незважаючи на хворобу, такий учень продовжує навчання онлайн. Студента тут годують та лікують.
8. Чи є сенс від психологів?
Ще одна категорія фахівців, які чи то потрібні, чи то не потрібні українським школярам.
- За британських шкіл є не просто психолог, а група психологів. Фахівці регулярно цікавляться, як почуваються учні, чи щасливі вони. Крім того, багато шкіл запрошують консультантів-психологів ззовні, щоб почути незалежну думку. У Британії взагалі нічого не робиться для галочки. Усі вчителі щодня відзначають емоційний стан студента: він сумний, спантеличений чи веселий. Увечері підбивають підсумок, – розповідає наша співрозмовниця. – Одна з головних відмінностей приватних шкіл Британії від наших – намагатися зробити все, щоб дитина була щасливою. Іноді мені пишуть як опікуну: Марино, твій студент сьогодні не виглядає щасливим, що в нього трапилося?
Крім психологів у школах є люди, які спостерігають за тим, як дитина прижилась у колективі, чи добре їй живеться з сусідами по кімнаті.
ДОВІДКА
Що таке бордингова школа? Це приватна школа-пансіон. Вартість навчання в середньому коливається в межах 32 000 – 38 000 фунтів стерлінгів на рік. Багато її співробітників та студентів живуть на одній території.
- Це може бути кілька десятків чи сотень гектарів. Тут розташовані навчальний корпус, їдальні, стайні, футбольні поля, гуртожитки для студентів, концертний зал тощо. Гуртожиток довкола такої школи може бути і 10. В одному живуть хлопчики такого віку, в іншому – дівчатка іншого віку. Такі школи розташовані за межею міста, – розповідає наша співрозмовниця.
Бордингові школи – традиційна для Британії освіта. Цю систему навчання понад 1400 років, перша школа існує досі. Головна їхня відмінність від наших шкіл - тут виховання особистості не менш важливо, ніж успішність. Педагоги дбають про те, щоб дитина була щасливою, визначилася, чим хоче займатися в житті, і зрозуміла, яку користь може приносити.
Марина - сполучна ланка між освітньою установою та батьками. Вона допомагає дітям, які приїхали до Великобританії на навчання, та їхнім батькам адаптуватися до нової реальності.
- Коли діти до нас прилітають з інших країн, за кілька тижнів я питаю: що тебе найбільше вразило? Виявляється, що дивуються вони не олімпійським басейнам, безкраїм полям, стайням, лабораторіям чи обладнанню приміщень для уроків кулінарії. Їх дивують люди, вчителі! Їхня небайдужість та участь у житті студентів. А цього ж і ми можемо досягти в нашій українській школі! Впевнена, що у нас є такі вчителі! Зрозуміло, тут високі зарплати. Але все одно не все можна купити за гроші, - підсумувала Марина.
PS Безумовно, хтось скаже – некоректно порівнювати приватні британські школи та державні українці. Там же які гроші крутяться! Але тоді, за великим рахунком, життя в Україні в принципі не можна порівнювати з життям у процвітаючих країнах.
Суть не в цьому, не в грошах, а щодо педагогів до школярів. Можна й у найгіршій сільській школі припиняти булінг, переживати за своїх учнів, допомагати їм ставати корисними членами суспільства, робити їх щасливими. Було б бажання…
