Відлуння «Павутини» та допотопні мотори: чому Ту-22М3 падають самі і скільки їх залишилося у РФ
Парк російських стратегічних бомбардувальників, що порідшав після операції «Павутина», продовжує зазнавати втрат. 15 червня 2026 року під час навчально-тренувального польоту в Іркутській області зазнав аварії стратегічний бомбардувальник-ракетоносець Ту-22М3. Це вже третій аналогічний інцидент із літаками цього типу за останні роки, попередні катастрофи сталися у серпні 2024 року та квітні 2025 року. Журналіст Коротко про дізнавався про причини аварій на цих літаках.
«Глибока модернізація» Ту-22М3 виявилася «пшиком»
Ту-22М3 - це новітній російський проект глибокої модернізації радянського надзвукового бомбардувальника-ракетоносця Ту-22М. Цей літак призначений для знанесення ядерних і неядерних ударів по стратегічних цілях на відстані до декількох тисяч кілометрів від аеродрому базування, а також для знищення великих кораблів противника в морських і океанських зонах. І саме ці літаки РФ використовує як носії надзвукових крилатих ракет Х-22, якими Росія атакує Україну.
Остання аварія показала, що так звана «глибока модернізація», як і багато інших розпіарених військових проєктів, насправді виявилася пшиком і фантазією російських пропагандистів. Під час аварії в Іркутську спочатку Ту-22М3 відмовив один двигун, після чого екіпаж спробував взяти курс на базу. Проте вже при поверненні, за попередніми даними, відмовив і другий двигун. Після цього літак почав втрачати швидкість і впав.
Військові аналітики військово-аналітичного порталу Defence Express пов'язують аварію із системною кризою та зносом силової бази російської дальньої авіації. Ця аварія знову привернула увагу до однієї з головних проблем Ту-22М3 їх двигунів. Бомбардувальники оснащені двома турбореактивними двигунами НК-25, розробленими ще у 1970-х роках. Їхнє виробництво було завершено у 1996 році.
Тобто всі Ту-22М3, що досі залишаються в експлуатації, використовують двигуни, виготовлені більше 30 років тому. За десятиліття служби вони мають значний наліт, а їх ремонт та обслуговування ускладнюються через обмежений запас деталей та самих двигунів. Саме зношування НК-25 і супутніх агрегатів могло стати однією з причин відмови двигунів на борту Ту-22М3. У той же час це вже не перший подібний випадок.
Росія вже втратила 70% своїх стратегічних бомбардувальників
Таким чином, після серії катастроф та масштабної спецоперації СБУ «Павутина» (червень 2025 року) реальна кількість справних та боєздатних Ту-22М3 впала до критичного мінімуму. За оцінками провідних аналітичних агентств та військових експертів, ситуація виглядає так. За даними авторитетного довідника The Military Balance, на лютий 2025 року в РФ було 55 бортів. За наступні півтора роки внаслідок аварій та ударів було безповоротно втрачено щонайменше 14 одиниць.
Деякі американські видання, наприклад The War Zone, стверджують, що РФ утримує в строю близько 50 справних і частково придатних бортів, намагаючись зберігати загальну чисельність завдяки консервації. Але і тут специфіка стратегічної авіації така, що далеко не всі літаки, що числяться на папері, можуть піднятися в повітря. Згідно з аналізом військово-аналітичного видання Defense Express, Росія втратила понад 70% свого реально функціонуючого парку стратегічних бомбардувальників. На практиці це означає, що у бойовій готовності у Кремля залишилося лише близько десятка таких машин.
Мало бомбардувальників – мало ударів по українських містах
Скорочення справного парку російських Ту-22М3 до 7–10 одиниць кардинально змінює баланс сил та дає Україні кілька критично важливих переваг. По-перше, різке зниження інтенсивності ракетних ударів. Ту-22М3 є головними носіями важких надзвукових ракет Х-22 та Х-32. Через дефіцит цих літаків Росія більше не може організовувати масові одночасні нальоти цих ракетоносців. А це суттєво знижує загальне навантаження на українську систему ППО під час комбінованих атак.
Крім цього, кількість платформ для пуску ракет Х-22/Х-32 впала до мінімуму, і як результат - частота застосування цих дефіцитних і небезпечних ракет різко скоротилася. Ну і це полегшує роботу української ППО, адже перехоплення надзвукових ракет Х-22/Х-32- одне з найскладніших завдань для ППО, з яким ефективно справляються лише комплекси Patriot та SAMP/T. Обмежені можливості РФ щодо їх запуску дозволяють Повітряним силам України більш раціонально розподіляти дорогі протиракети та концентрувати дефіцитні комплекси на захисті інших стратегічних об'єктів чи прифронтової зони.
