Про те, що зараз відбувається в Бахмуті, вдається дізнатися лише уривками: якусь інформацію оприлюднять українські солдати, в ефір іноді прориваються місцеві жителі. Через постійні обстріли та пошкодження інфраструктури мобільний зв'язок та інтернет у місті практично відсутні. Якщо вдається зловити сигнал мобільного оператора, це вважається дивом.
А ще недавно Бахмут (наголос на У) жив більш-менш спокійним життям – настільки спокійним, яким воно може бути біля містечок на лінії фронту. До повномасштабного вторгнення Росії в Бахмуті приймали переселенців із Донецька та Горлівки, звідси вирушали потяги та автобуси у різних напрямках, тут співали українські пісні та навчали дітей у школах доброму та вічному.
З 2014 року окупанти мріяли захопити Бахмут цілком і повністю – місто хоч і невелике (близько 70 тисяч населення до війни), зате має у своєму розпорядженні відмінні потужності: тут і завод ігристих вин (смак «Артемівського шампанського» досі викликає ностальгічну сльозу у багатьох жителів України і зарубіжжя), і цементний завод, і соляні шахти, і багато іншого. І як стратегічна точка регіону Бахмут дуже важливий для ворога – недарма окупанти намагаються вгризтися в місто всіма способами, але незмінно одержують по зубах від ЗСУ. Поруч – Святогірськ, Краматорськ, Костянтинівка, залізниця та автомагістралі.
- Бахмут вороги криють, не шкодуючи ракет, авіацією. У своїх зведеннях вони вже три рази «звільнили Артемівськ» (так місто називалося до «декомунізації») і стільки ж разів «закріпилися на околицях». Кажуть, що «російська авіація та артилерія знищила частину критичної інфраструктури, яка використовувалася для постачання солдатів ЗСУ, що це було необхідно для просування «оркестру» – так росіяни називають загони «вагнерівців», – розповідає мешканець Краматорська Андрій Кулик, у якого у Бахмуті живе сестра з чоловіком і з якими він намагається підтримувати зв'язок, наскільки це можливо. – Звісно, місто розбите майже все – і житлові будинки, і лікарні, і магазини, і підприємства. Все це, мабуть, була інфраструктура для солдатів ЗСУ.
Звісно, у такій жахливій ситуації у місті почало процвітати мародерство. Як сказали бахмутчани: із мобільним зв'язком погано, тому поліцію навіть не намагаються викликати. Злочинців затримують самі жителі, і доля мародерів незавидна.
Справді, про захоплення Бахмута бойовики донедавна говорили як про вирішене питання. Мовляв, ось-ось – і місто буде взято. Щоправда, цьому місту була уготована доля Маріуполя, але кого із вояк-окупантів це хвилює.
- Люди живуть у підвалах і не виходять на вулицю. Наразі всі сили кинуті на утеплення їхніх місць проживання, бо сиро, холодно, йдуть дощі, а попереду зима. Мало хто ходить до своїх квартир – обстріли йдуть навіть уночі, - передає розповідь сестри краматорчанин. – Сидять у підвалах, їсти готують на багаттях у дворі, збирають дощову воду у відра – загалом, «Маріуполь-2». Залишилися люди похилого віку і ті, кому нікуди їхати взагалі, хто боїться висунутися. Поліція пропонує допомогу з вивозом, але люди бояться навіть носа висунути далі під'їзду чи двору, який тут виїзд?
Навіть маріупольці, читаючи в мережах скупі зведення про ситуацію в Бахмуті, жахаються, кажуть, такого кошмару не було навіть у них. Втім, навряд чи є сенс порівнювати, яке українське місто росіяни вбивають сильніше та швидше…
Буквально два дні тому ворог з артилерії вдарив по багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування – будинок залишився без шибок і без даху, частина стін зруйнувалася. Перебили у кількох місцях газові комунікації – вогонь вдалося загасити рятувальникам разом із мирними жителями. Згоріли кафе та ресторани, зруйновані школи та дитячі садки. Після нещодавнього обстрілу будинків на вулицях Некрасова, Ювілейній (і не лише) під завалами загинули люди. Десятки прильотів артснарядів зафіксовано у всіх районах міста.
- Коли стихає, люди забивають фанерою вікна, де вилетіли шибки, утеплюють зсередини кімнати ковдрами та старим одягом, шукають дрова. Ті, хто живе у приватному секторі, кличуть до себе зимувати людей із багатоповерхівок. Якщо в будинку є пічне опалення, то жартома його називають «VIP-апартаменти», - каже Андрій Кулик. – Страшно, що під завалами будинків залишаються тіла загиблих, а діставати та вивозити їх нема кому. І нікому, і ніколи, бо під час обстрілів на вулицю ніхто не вийде.
Також багато бахмутчан, які залишилися без житла, знайшли притулок у храмах. Тут більш-менш тепло та не страшно, але доводиться просити волонтерів привезти продукти, теплі речі, дрова для опалення. Волонтери теж люди, і не ризикнуть висуватись під ураганний вогонь.
Авіація супротивника щодня рівняє Бахмут із землею, знищуючи як будинки, так і комунікації. Влада Бахмута вже заявила, що відновлення електрики, опалення та водопостачання неможливе. Місцеві жителі стверджують, що готові зимувати навіть у таких умовах і не залишать рідне місто. Ну і вірять у ЗСУ, звичайно ж.
Поки мирні люди, що вижили, в Бахмуті бояться зайвий раз вийти на вулицю, українські військовослужбовці кажуть: під Бахмутом перемелюють у фарш «вагнерівців» разом з російськими «зеками», і рахунок утилізованих російських вояк щодня йде на сотні. І це лише вбиті, а скільки поранених – українці навіть не рахують.
- На одному з напрямків фронту підрозділи 93-ї бригади насправді просунулися вперед на ту відстань, яку супротивник штурмував та долав близько 2 місяців, втративши за цей час сотні людей особового складу. Військові кажуть, що такої кількості ворожої піхоти вони не бачили на жодній ділянці фронту за 9 років війни, - кажуть військові, яких цитують українські телеграм-канали. – Це стратегічна важлива ділянка для ворога. Там стягнуті найдосвідченіші підрозділи ПВК «Вагнер», піхотні підрозділи, а також дуже велика кількість артилерії. Противник не звертає уваги на втрати живої сили та боєприпасів… Українська армія відкинула російську армію на 2 км на східних околицях Бахмута. Росіян витіснили з асфальтного заводу. "Групі Вагнера" знадобилося 2 місяці боротьби, щоб взяти ці 2 км, і вони втратили їх за 48 годин.
Нещодавно американський бізнесмен Ілон Маск у соцмережах поцікавився у Дмитра Медведєва, якого називають заступником голови Ради безпеки РФ: "Як справи в Артемівську?" Замість відповіді Медведєв чомусь запросив Маска на святкування дня перемоги, але не до Артемівська, а до Москви. Навряд чи щоб подивитися на прапор «звільненого» від нормального життя Бахмута. Бої за цю ділянку Донбасу продовжуються, Збройні сили України продовжують контролювати Бахмут, щоб собі там не вигадували російські «військори».