Території України, які чомусь РФ вважає своїми, вже зазнають колосального тиску. Йдеться про примусові заходи до мешканців цих територій любити свою нову «батьківщину». Найчастіше погрожуючи та залякуючи каральними заходами, якщо хтось щось скаже погане про Росію і хороше – про Україну. Щоб додавити найбільш незгідливих, застосовуються інші методи.
Насильницька паспортизація та «громадянізація» - із таких методів. Окупанти немовби пов'язують мешканців якщо не кров'ю, то повальним порушенням українських законів щодо нових громадянств і паспортів. Ще й вторять, мовляв, тепер точно донеччан, луганчан, запорожців і херсонців «українські карателі» розстріляють, якщо увійдуть до міст і сіл.
На жаль, деякі українські політики грають на руку окупантам, які нав'язують свої паспорти мирним жителям. І заявляють про неминуче покарання власників незаконних документів, забуваючи, що протистояти ворогові жінки, старі люди та діти навряд чи зможуть.
На прикладі Донецька та Луганська можна побачити, як відбувається насильницька паспортизація. Якщо до квітня 2019 року на тих окупованих територіях видавався так званий «паспорт ДНР/ЛНР», то з 24 квітня і указу, підписаного Путіним, російська паспортизація впала на ОРДЛО, як писав класик, стрімким домкратом.
Розмахуючи указом Путіна, в міграційні служби пішли найсміливіші і повернулися розгубленими. У «народній республіці» указ президента Росії підправили та запровадили норму, що на російський паспорт дозволено подавати документи лише тим, хто отримав «паспорт ДНР».
Народ завив: через погано організовану роботу новоявлених "міграційників" черги біля паспортних столів не ставали коротшими ні вночі, ні в снігопад, ні в липневе 40-градусне пекло. Різні причіпки до документів, відправка за додатковими папірцями, страшний переполох із реєстраціями (прописками), які були не у всіх і не за місцем проживання.
Тобто квест складався з кількох етапів: отримати «паспорт ДНР» - постаратися не закінчити свої дні в нескінченній черзі – подати документи на паспорт РФ. Кожен період займав кілька місяців, «щасливчики» чекали на свій «деенерівський паспорт» більше року, документи губилися і псувалися.
Особняком виділялася категорія людей, які з якихось лише окупантам відомих причин мали перед отриманням «паспорта ДНР» проходити так звану «співбесіду в УБОЗ» (управління боротьби з організованою злочинністю). Однозначно до цієї категорії потрапляли власники українських ID-карток і, як стверджували чутки, власники невеликих підприємств та торгових точок. Звільнялися від розмов із «поліцією ДНР» люди похилого віку від 60 років.
Звичайно, за паспорти збиралося мито – невелике, але все ж таки гроші! Людей змушували платити за переклади документів російською мовою та їхнє нотаріальне завірення, за копіювання даних з архівів, відновлення втрачених документів та інше.
Апофеозом процедури отримання «паспорту ДНР» була дактилоскопія – зняття відбитків пальців власника та занесення до якоїсь невідомої широкій громадськості бази.
Хто паспорт т.зв. «ДНР» не отримав, тому російська поки не належить. Фото: REUTERS/Alexander Ermochenko
Потренувавшись на «паспорті ДНР», йшли отримувати паспорт РФ. Все те ж саме, але цінник вже був вищим і терміни довшими.
А чи можна було відмовитися від отримання таких документів? Звичайно, можна, але… Хоча окупанти й казали, що українські документи ще можуть ходити на захоплених територіях, але влаштуватися на роботу, віддати дитину до школи чи вступити до вузу без цих «паспортів» було неможливо. «Паспорт ДНР» вимагали у єдиному банку, щоб відкрити зарплатну картку, вимагали у школах, інакше погрожували не видати атестат після закінчення. Та що там атестат! Щоб влаштуватися продавцем на ринок, однією з умов була наявність "паспорта ДНР".
Про бюджетників годі й казати: їх «ощасливлювали» списками масово. Уповноважені особи збирали пакети документів з усіх працівників ЖЕКу, амбулаторії чи школи та несли до «міграційки». Ті, хто відмовився від отримання паспортів, писали численні пояснювальні на ім'я керівників, з працівниками проводили виховні бесіди в кращих традиціях роспропаганди: не візьмеш паспорт - викинемо з роботи і заявимо на тебе як на шпигуна.
Це може здатися диким, але так і було, так є і так буде ще якийсь час. «Паспорти ДНР» скасовуються, на окупованих територіях планують роздати паспорти РФ за ще більш спрощеною системою (що б окупанти не вкладали в це слово, все одно будуть черги, чвари, страшна бюрократія і тепер уже стовідсоткове стеження та тотальний контроль над тілами та думками).
До речі, за паспортами тягнеться й решта документації. Наприклад, щоб купити-продати нерухомість на окупованій території, слід переоформити всі українські документи на право власності та всі техпаспорти. Так-так, угоди з нерухомістю якісь робляться: люди продають за копійки свої квартири та будинки і їдуть хто куди. Так от, усі українські документи вилучаються, натомість видаються «деенерівські». Зважаючи на все, їх поступово порекомендують замінити на російські.
У Маріуполі вирішили не витрачати час даремно і просто почали погрожувати небагатьом вчителям, що залишилися, звільненням, якщо вони не поміняють український паспорт на російський. До речі, це випадок надзвичайний: зазвичай українські паспорти у людей залишаються.
Це ми ще не розповіли, як на блокпостах окупантів та на кордоні Росії ставляться до українських паспортів. Допити на тему «Чому не змінили?» влаштовують кожному другому, хоча прикордонників це цікавити не повинно. Втім, про що ми, які прикордонники на блокпостах у окупантів? Такий самий збрід, як і всі інші…
А ось до звільнення Харківської області росіяни, які увірували в те, що вони там назавжди, змушували отримувати російські паспорти всіх підприємців. Як переконливий аргумент - обіцяли закрити і націоналізувати підприємства. На Херсонщині тиснули на людей загрозою втрати автомобілів та земельних ділянок. Номерні знаки на авто також вимагали замінити на російські за російським паспортом, а то…
До речі, в Херсоні та Мелітополі окупанти все літо агітували місцевих жителів отримувати паспорти, але із сотень тисяч тодішнього населення паспорти отримали лише кілька сотень людей. Інші висловили своє ставлення до окупаційних документів ногами: пішли та поїхали з міст. А що ж решта «нових росіян» ? А їх переконливо попросили мобілізуватися та померти у херсонських степах за хворі фантазії російського президента. Як і решти росіян.
У Токарівці на Херсонщині тим, хто не отримає паспорт РФ до певної дати, загрожують виселенням. Але ЗСУ ось-ось сильно змінять плани окупантів.
І що найдивовижніше: практично ніде немає переможних заяв про те, як мільйони щасливих мешканців Херсонської та Запорізької областей України радісно одержують російські паспорти. Процес проходить настільки непомітно, що постає питання: а чи йде він взагалі? Чи далі погроз та залякування людей справа не пішла?