15 червня
Завантажити ще

Чорні дні Чернігова: розстріли черг та підірваний міст через Десну

Чорні дні Чернігова: розстріли черг та підірваний міст через Десну
Фото: Ірина Вольянова - https://www.facebook.com/profile.php?id=100015760331265

Відчай поступається місцем здоровій агресії, зневіра - холоднокровності, а гідність нікуди не поділася, для чернігівців це не порожній звук.

Багаття у дворах та їжа із загального котла стали звичними

У захоплених селах Чернігівської області окупанти роздавали гуманітарну допомогу «звільненим» від продуктів та нормального життя людям. Таких, хто взяв, виявилися одиниці, решта не дозволила собі прийняти подачки з рук «визволителів».

- Ми знаємо тих, хто тут спав і бачив прихід «русского мира», - звичайно, вони побігли у перших рядах руки цілувати «визволителям… Але й ви зрозумійте: для багатьох головне у житті – це телевізор. А тут у нас вільно ведуть мовлення російські канали, українські – закодовані, за них треба гроші платити. Російські - безкоштовні і ловляться на палку. Тож не дивно, що є такі жителі, хто й гречкою окупаційною не гидує, і розповідає, як вони мучилися під гнітом українських націоналістів… – каже мешканець Чернігова Сергій Малашенко. Йому 65 років, він з жалем каже, що до тероборони його не взяли («Записали, але сказали поки що вдома сидіти і чекати. А чого мені чекати, смерті, чи що?»), і він узявся допомагати волонтерам, благо є автомобіль.

– Нам комунікації перебили у перші ж дні. Електрика, опалення, вода зникли майже одразу, газ то є, то ні. Вдома холоднеча була, ми з дружиною спимо у спортивних костюмах та шкарпетках, дістали всі ковдри й покривала. Та що ми – увесь Чернігів так спить, ночами морози до -10 були. А я на машині воду розводжу: набираю баклаги у приватному секторі та везу по багатоповерхівках. Дякуємо людям, які дозволяють свою воду набирати. Інакше було б зовсім погано!

Владислав Атрошенко: Ми обов'язково збудуємо новий міст, набагато кращий, ніж колишній. Він у нас був старенький. А таке місто, як Чернігів, місто-герой, заслуговує на новий крутий сучасний міст.

Жителям Чернігова наразі зовсім недобре. Багаття у дворах, їжа із загального котла разом із сусідами вже не в новинку. Немає електрики – отже, лягають спати, як тільки-но стемніє. Вода привізна – працюють і волонтери, і чернігівський міськводоканал.

- Воду привозять та роздають по 10 літрів на одну людину. Просять не приходити з дрібними 1-2-літровими пляшками, краще з цебрами. Воно і правильно: ми 5-літрову баклагу можемо на 2-3 дні розтягнути, – каже чернігівка Єлизавета Мелес.

Люди проводять ночі у підвалах, чи це безпечно – хто знає... Але не так страшно, як у квартирах. Фото: Ірина Вольянова - https://www.facebook.com/profile.php?id=100015760331265

Люди проводять ночі у підвалах, чи це безпечно – хто знає... Але не так страшно, як у квартирах. Фото: Ірина Вольянова - https://www.facebook.com/profile.php?id=100015760331265

Аби не як у Маріуполі!

Жителям міста трохи прикро: про них дуже мало говорять, але гуманітарна катастрофа у Чернігові ось-ось настане. Страшно, що люди не можуть евакуюватися, що втратили контакт із рідними та друзями на інших територіях – додзвонитись комусь або знайти місце, де ловить інтернет, практично нереально.

Проте світ дізнався про розстріл окупантами черги за хлібом та загибель десяти людей, і це далеко не єдиний трагічний випадок. Дізнався світ і про опір жителів спробам захопити їхнє місто – між іншим, як нагадують місцеві, місто партизанської слави. Став свідком того, як росіяни скинули дві авіабомби на автомобільний міст через Десну, адже саме цей міст з'єднував Чернігів зі столицею України і саме по ньому рухалися рідкісні, але евакуаційні рейси і завозилася гуманітарна допомога.

- Це не завадить постачати гуманітарну допомогу до Чернігова. І ми обов'язково збудуємо новий міст, набагато краще, ніж колишній. Він у нас був старенький. А таке місто, як Чернігів, місто-герой, заслуговує на новий крутий сучасний міст. І ми його обов'язково збудуємо після нашої перемоги, – обнадіяв мер Чернігова Владислав Атрошенко.

За попередніми підрахунками, які озвучив градоначальник, приблизно половині жителів із 285-тисячного населення вдалося виїхати з Чернігова у перші дні бойових дій. Очевидці розповідають, що люди не лише виїжджали на автомобілях та поїздах, але й переправлялися через річку, йшли пішки та ловили попутки.

- Мами з грудними дітьми річку на човнах перепливали, мало не плисти були готові, аби дітей врятувати, - згадує Єлизавета Мелес. – А скільки ще залишилося - хворих, поранених, хто у лікарнях лежить, де немає світла та холодно, бо опалення «накрилося». Хто про них подбає? Лікарі вже з ніг валяться, волонтерам низький уклін, та їх на всіх не вистачить. Господи, аби не трапилося, як у Маріуполі, коли люди вдома померли від голоду та холоду і їх нікому було навіть поховати!

Житловий фонд постраждав дуже сильно, як і якими засобами його відновлювати – поки що незрозуміло. Фото: Ірина Вольянова - https://www.facebook.com/profile.php?id=100015760331265

Житловий фонд постраждав дуже сильно, як і якими засобами його відновлювати – поки що незрозуміло. Фото: Ірина Вольянова - https://www.facebook.com/profile.php?id=100015760331265

Простий громадянський подвиг

Влада обіцяє, що не допустить такої трагедії, але визнає: з кожним днем все важче підтримувати порядок і контролювати ситуацію. Снаряди та бомби «демілітаризаторів» зруйнували інфраструктуру й комунікації Чернігова, лише одна з насосних станцій водоканалу за тиждень отримала 64 прильоти російських снарядів, на іншу припав авіаудар, через що був повністю зруйнований резервуар із чистою водою. З електроенергією такі ж проблеми, а ось мобільний зв'язок вдалося трішки налагодити, наприклад, у центрі. Телефони заряджають від генераторів, які вдається знайти в центрі, але їх дуже мало.

- Навіть у такій критичній ситуації люди працюють: комунальники під обстрілами щось ремонтують, лікарі оперують – моїй сусідці зробили операцію з видалення апендициту. Лікарі з ліхтариками працюють, ви можете собі уявити? Налобні ліхтарики надягають – і оперують. Я вважаю, що це громадянський подвиг! – натхненно каже Єлизавета.

На рештках якщо не оптимізму, то хоча б стійкості та спокою мешканці Чернігова зустріли четвертий тиждень війни. Але сили їх не нескінченні, і чернігівці просять про допомогу продуктами та ліками. Магазини порожні, аптеки - теж, виїхати з міста проблематично, а повітряні тривоги звучать все частіше. Противник не залишає спроб зрівняти непокірне місто із землею.