Експертиза підтвердила, що останки, знайдені між селищами Бузова та Гурівщина на ділянці дороги Житомир – Київ, належатьТарасові Познякову. У квітні 2016 року зникнення молодого секретаря Шевченківського районного суду Львова стривожило всю Україну. Тарас зник, взявши попутників через електронний сервіс BlaBlaCar, який вважається зручним та безпечним.
Резонанс утричі посилився, коли встановили особи вбивць – двох учасників АТО, бійців ДУК «Правий сектор». Один уже покараний судом, інший, як кажуть, Богом.
Здавалося б, із виявленням тіла у цій трагічній історії можна ставити крапку. Але - ні. СБУ заявила про можливий замовний характер убивства молодого помічника судді.
Тіло Тараса Познякова насправді знайшли не зараз, а кілька місяців тому, коли ще було тепло та зелено. Інформацію тримали в таємниці, чекаючи на результати ДНК-експертизи.
Як розповів прес-секретар СБУ Артем Дехтяренко, вирішальну роль у пошуках відіграв георадар EASYRAD-GPR, наданий Міністерством оборони.
- Якби не ця техніка, тіло могли б і досі не знайти. За 5,5 року, які минули від часу вбивства, дуже змінилася місцевість. Перепродавали земельні ділянки, вели будівельні роботи, створювали стихійні звалища. Орієнтири 2016 року були знищені, – каже Артем Дехтяренко.
Георадар EASYRAD-GPR - зовсім не секретний інструмент. Його можна придбати в інтернеті за ціною 6000 євро. Прилад використовується для підповерхневого зондування в геології, екології, археології, визначає стан ґрунту, чи є порожнечі, неоднорідність ґрунту, що може вказати на поховання.
Якби схоже обладнання застосували одразу після зникнення Тараса, його родині не довелося б так довго мучитися.
- А ви запитайте нашого колишнього начальника главку або колишнього міністра Авакова, чому вони тоді, 5 років тому, не попросили допомоги у Міноборони чи геологів? Нам як наказали, так ми й шукали: промацували землю шунтовими лопатами, запускали квадрокоптер, – згадує один із учасників пошуку, екс-працівник поліції Київської області. – Щільною шеренгою прочісували ліси та поля на чотири кілометри від дороги. І батько цього парубка з нами був, і волонтери. Батька було дуже шкода. Він спочатку не хотів вірити у вбивство сина, а потім благав знайти його тіло.
Сумніви у тому, що сталося саме вбивство, відпали за тиждень після зникнення Познякова. В одному з гаражів у Києво-Святошинському районі завдяки оперативній інформації виявили його «Ауді А6», у салоні були сліди від пострілів та кров.
Пошуки тривали до осені. Але це вже була більше формальність.
– Передали завдання слідчо-оперативній групі: може, хтось про щось чув чи проговорився, – каже наш співрозмовник. — Коли влітку розрослася висока густа трава, було зрозуміло, що слідів на землі вже не знайти.
Першого вбивцю затримали 4 серпня 2016 року на квартирі його знайомого у Хмельницькій області. Це був Дмитро Голуб із позивним «Тоф». Побратими по «Правому сектору» не намагалися його захищати. Бойовими подвигами «Тоф» не вирізнявся, відзначився тим, що «боровся із сепаратистами», уганяючи їхні автомобілі.
Була надія, що Голуб скаже, що зробили з Тарасом Позняковим, але він зізнався лише у викраденні, причетність до вбивства заперечував. І до останнього – до вироку Верховного суду, який підтвердив довічний вирок, - тримав у таємниці, де поховали тіло вбитого.
Найогидніше, що Голуб намагався шантажувати Олександра Познякова – батька Тараса. Викликавши чоловіка на зустріч у СІЗО, ув'язнений вимагав 50 тисяч доларів та відмову від усіх звинувачень в обмін на розкритя таємниці поховання. А наступного дня збільшив суму до 75 тисяч доларів.
Другий учасник убивства – росіянин Луан Кінгісепп на прізвисько Лука – до суду не дожив. Він загинув від вибуху саморобної бомби у квартирі на проспекті Науки у Києві, яку знімав зі своєю співмешканкою. Жінка нібито знала, що той причетний до злочинів, але чи не знала, чи теж не захотіла видати таємницю поховання.
- Моя версія така, що в обмін на послаблення режиму Голуб міг розповісти у в'язниці, де Тараса поховали. Чи знайшлися люди, пов'язані з Кінгісеппом, яким він міг проговоритися, - вважає колишній оперативник з Київської області.
Офіційна інформація свідчить, що 18 вересня 2019 року кримінальне провадження передано до підслідності Головного слідчого управління СБУ. Причини не вказані, але, за версією нашого джерела, це сталося на настійну вимогу родини Тараса.
- Олександр Позняков не давав нам спокою, вимагав, щоб шукали сина. Можливо, він вирішив, що поліція вичерпалася, не хоче працювати, і наполіг у прокуратурі на передачі справи до СБУ. Я про це, щиро кажучи, навіть не знав. Інформація широко не оголошувалась, - каже наш співрозмовник.
Справа Тараса Познякова не закрита й досі. І після виявлення тіла розслідування має бути продовжено. Як мінімум, на це натякає прес-реліз СБУ: «Отримано інформацію про обставини вбивства… а також про обставини, що передували скоєнню вбивства, та про осіб, можливо, причетних до його організації… Отримано та перевіряються дані, що свідчать про можливий замовний характер скоєння вбивства».
- Якщо відкрилися нові обставини справи, вона не підлягає закриттю, навіть якщо всіх відомих учасників вже покарали, - каже адвокат Олександр Сирота.
Пам'ятаємо, що батько загиблого секретаря суду висловлював сумнів, що сина могли вбити лише заради автомобіля, який вже відслужив 10 років.
Дмитро Голуб та Луан Кінгісепп повернулися із зони АТО на початку 2016 року. Наприкінці березня вони зареєструвалися на BlaBlaCar під вигаданим ім'ям "Оksana Sadaeva", спеціально придбавши для цього сім-карти.
30 березня Тарас Позняков зареєстрував поїздку зі Львова до Києва. Анонсував, що їхатиме автомобілем «Фольксваген Туарег», який належав батькові.
31 березня на цю поїздку зареєструвалися троє людей. Змовники додали до себе в компанію вигадану дівчину.
1 квітня Кінгісепп купив залізничні квитки з Києва до Львова, а 3-го числа вони зійшли з перону. 4-го виїхали з Позняковим до Києва. У Тараса на той час змінилися плани, і він узяв свою «Ауді А6» 2006 року випуску.
Убили Тараса того ж дня, 4 квітня, з пістолета ТТ і сховали тіло. Автомобіль відігнали до гаража до знайомого Голуба, який проходить у справі свідком.