• Головна
• Економіка

Фото: скріншот

Світовий нафтовий ринок працює на межі – з виснаженими резервами та високою залежністю від кількох ключових регіонів. Загострення конфлікту на Близькому Сході лише оголило цю крихкість: будь-яке порушення поставок тут миттєво трансформується у стрибок цін на пальне і, як наслідок – на все інше. Тож у світі почали лунати заклики до України припинити удари по російській енергетиці. Чи означає це, що криза неминуча і чи справді Україна має враховувати глобальні ринкові ризики, коли йдеться про власну безпеку?

Відповіді на ці та інші актуальні питання – у матеріалі Коротко про.

Накопичені проблеми

Сьогоднішні нафтові проблеми мають свої особливості. Адже проблема не у фізичній нестачі нафти, а у зникненні «подушки безпеки». Загострення конфлікту на Близькому Сході - регіоні, який традиційно забезпечує значну частину глобального видобутку, - призвело до скорочення поставок, нервової реакції бірж та стрімкого зростання цін. Паралельно триває російське повномасштабне вторгнення в Україну, яке ще раніше порушило звичні енергетичні ланцюги.

Можна сказати, що зараз система втратила гнучкість: вона ще працює, але майже не має запасу для маневру. 

У підсумку світ опинився в ситуації, коли навіть короткострокові перебої можуть мати довгострокові економічні наслідки. Зараз ринок реагує не стільки на фактичні перебої, скільки на очікування: страхування перевезень зростає, трейдери закладають ризики у ціни, країни починають накопичувати запаси «про всяк випадок». За таких умов дефіцит може формуватися навіть без критичного падіння видобутку.

Запас міцності

На перший погляд, глобальна система постачання нафти має певний запас міцності: стратегічні резерви, диверсифіковані маршрути, можливості швидкого нарощування видобутку окремими країнами. Але реальність значно складніша. Частина резервів вже була використана в попередні роки для стримування цін, а швидке збільшення видобутку потребує часу, інвестицій і політичної стабільності. Тобто саме того, чого зараз бракує. Тому для країн, що імпортують енергоносії і вже перебувають під тиском, кожен новий стрибок цін стає великим ударом.

- Запас міцності у більшості економік є, інша справа – ціна, - прокоментував ситуацію в розмові з Коротко про президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Дефіциту зараз нема, натомість є великі проблеми з логістикою, насамперед в Перській затоці. Коли постійно чуєш «нанесли удар», «спалили», «знищили» – хто ж буде знижувати ціни? Тож найближчим часом ціни не зменшуватимуться. Навіть якщо конфлікт затихне, розмови на кшталт «зараз знов почнеться» нікуди не зникнуть.

На думку економіста Владислава Банкова, сьогодні країни фактично поділилися на два табори: одні проводять пропагандистські кампанії, націлені на маскування негативного впливу здорожчання нафти на споживачів, інші вдаються до ефективних заходів зі скорочення податкового навантаження на продажі нафтопродуктів.

- Відповідно, одну групу країн очікує стрибок цін на споживчі товари і послуги внаслідок підвищення цін на пальне, а іншу, можливо, оптимізація бюджетних витрат і, згодом, відносна цінова стабільність, - вважає Банков. - Очевидно, що оптимізація податкового навантаження додає більше міцності країнам, ніж пропаганда.

Криза неминуча?

Експерти кажуть, що навіть швидке завершення бойових дій не гарантує швидкого відновлення нафтового ринку. Цей ринок дуже інерційний, бо зруйновану логістику не відновлюють за тижні, інвестиційні рішення не переглядають миттєво. А найповільніше повертатиметься довіра – ключова валюта ринку. Чи означає це, що світ увійшов у фазу «відкладеної кризи», де основні потрясіння проявлятимуться пізніше?

- Треба розуміти, що таке криза, адже її можна розглядати, як «вирок» урядовцям кожної країни, - зазначив Владислав Банков у коментарі Коротко про. – Наприклад, для США ця криза принесла відновлення рентабельності у видобутку сланцевої нафти, і майже тотальний контроль над ринком у Західній півкулі після подій у Венесуелі. А Європі та Китаю – купу проблем, що потребують термінового вирішення. Навіть якщо ця криза розв'яжеться, вона вже зараз поставила багато питань. Вважаю, що криза вже є.

Натомість Олександр Охрименко вважає, що кризи, як такої, не буде.

- Високі ціни на нафту призводять до зростання цін на пальне і далі по ланцюжку, - каже економіст. – Але з іншого боку, зростають прибутки тих, хто пов'язаний з енергетикою, і шалено зростають прибутки тих, хто пов'язаний з енергозбереженням. Це потужний поштовх для розвитку економіки. Сьогоднішні події стимулюють розвиток альтернативної енергетики і світової економіки, адже майбутнє все ж таки не за нафтою, а саме за альтернативною енергетикою. Тож я впевнений, що буде не криза, а, навпаки, економічне зростання.

«Санкції в ручному режимі»

На тлі глобальної напруги почали звучати окремі заклики утриматися від ударів по російській енергетичній інфраструктурі, аби не посилювати дефіцит на світовому ринку.

«Україна, схоже, ігнорує заклики іноземних партнерів припинити удари по російських енергетичних об’єктах на тлі глобальної нафтогазової кризи, спричиненої війною на Близькому Сході», - написала, зокрема, британська газета The Telegraph 5 квітня. 

Але ж очевидно: для Києва ці удари є не лише елементом військової стратегії, а й способом послабити ресурсну базу агресора.

- Щодо цих прохань зарубіжних партнерів, то вони просто не зовсім розуміють, що таке війна, – підсумував Охріменко. – Час якихось «правил гри» минув - події останніх років обнулили будь-які правила. Зараз у України є шанс завдати сильного удару по російській економіці, і ми це робимо. В умовах, коли світові ціни на нафту зросли, не можна давати їм можливість отримувати нафтові надприбутки. Хай продають Китаю з величезним дисконтом. Фактично це, можна сказати, «санкції в ручному режимі».

«Іранська криза дала Москві тимчасовий нафтовий подарунок: Urals підскочив до $75+. Але саме зараз Усть-Луга горить п'ятий раз за десять днів, - написав виконавчий директор аналітичного центру “Український інститут майбутнього”  Анатолій Амелін на своїй сторінці у фейсбуці 6 квітня. - Нафта дорожча - вивезти її нікуди. Це гірше, ніж просто дешева нафта».

На думку Амеліна, навіть якщо прогнози аналітиків щодо Brent по $120 здійсняться, Росії це вже не допоможе:

• корпоративні NPL (проблемні кредити. – Авт.) накопичені і від ціни нафти не залежать;
• "тіньовий флот" під ударом у чотирьох морях;
• страхові премії і дисконти зростатимуть;
• порти можна відремонтувати, але темп ударів і їхня глибина (1400 км) показують, що кампанія прискорюється;
• російський ВПК уповільнюється;
• іпотечний ринок "лежить", забудовники банкрутують, інвестиції в цивільний сектор падають вперше після пандемії;
• обслуговування держборгу складає приблизно $49 млрд на рік тільки відсотками, і щороку зростає.

Зрозуміло, що заклики партнерів обмежити удари по російській енергетичній інфраструктурі базуються на прагматичній логіці ринку: кожен виведений з гри барель посилює нестабільність. Але для України ці удари необхідні як важлива складова війни на виснаження, де енергетика є одним із ключових джерел фінансування агресії.

І світу доведеться платити вищу ціну за нафту, щоб не платити ще більшу ціну за безпеку.