Ціни на бензин і дизель, що зростають на тлі кризи на Близькому Сході, перетворюють кожен кілометр шляху на розкіш. За таких умов електромобіль в Україні остаточно перестає бути модним «гаджетом».
Чому перехід на «електрички» вже не зупинити, на яких моделях зараз можна заощадити до 40% та як машина може замінити генератор для всього будинку, Коротко про розповів експерт у галузі електромобілів, засновник першого в Україні сайту про електромобілі autogeek.com.ua Євген Муджирі.
- Війна в Ірані триває, а це означає, що енергетична криза поглиблюватиметься. Як на це реагує автомобільний ринок? Чи змінюється структура попиту?
- Світова нестабільність завжди б'є по логістиці та цінах на нафтопродукти. Український ринок зараз демонструє «ефект маятника». З одного боку, подорожчання пального змушує водіїв замислитися про економію. З іншого - на ринку автомобілів люди стали обережнішими через повернення податків (скасування пільг при імпорті) з 1 січня 2026 року. Ми бачимо, що попит став раціональнішим: клієнти перестали купувати «емоційно» і почали рахувати вартість володіння автомобілем на 3–5 років наперед.
- Якщо все ж таки енергетична криза, спричинена війною у Перській затоці, буде довгостроковою, чи будуть українці переходити на електромобілі?
- Процес уже невідворотний. Електромобіль в Україні перестав бути "гаджетом" для розваг (за винятком деяких моделей преміум-.класу), він став повноцінним інструментом виживання та автономності. Навіть за умови високих тарифів на світло, вартість кілометра на електриці залишається в рази нижчою за бензин чи дизель. Криза лише прискорює цей перехід, бо електромобіль дає те, чого не може дати авто з ДВЗ - диверсифікацію джерел енергії. Ви не можете «зварити» бензин удома, але можете отримати енергію від сонця або накопичити її вночі.
- Зараз більший попит на нові електромобілі чи вживані?
- Однозначно, на вживані. У 2026 році на ринок Європи та США вийшла величезна кількість авто після 2–3-річних лізингів (моделі 2023–2024 років). Це «золота ера» для українського покупця: можна взяти технологічно свіжу Tesla Model Y або VW ID.4 зі знижкою 30–40% від ціни нової. Нові авто зараз купує або бізнес, або преміум-сегмент, де цінують гарантію та статус.
Більше того, ми бачимо чітке зміщення інтересу в бік прагматизму. Якщо раніше топ запитів очолювали огляди футуристичних новинок або Tesla, то зараз людей цікавить «математика»: реальний запас ходу взимку, швидкість деградації батареї конкретних моделей і вартість обслуговування після 100 тисяч км пробігу. Також ми фіксуємо величезний інтерес до теми домашніх систем накопичення енергії, які можна поєднати з електромобілем. Люди хочуть знати, як їхнє авто може стати частиною автономної енергосистеми будинку.
- Чи готова столична інфраструктура до напливу електромобілів?
- Київ вважається лідером у цьому плані, але інфраструктура розвивається темпами, що «наздоганяють». Основна проблема не в кількості «заправних стовпчиків», а в доступній потужності мереж. Комерційні оператори активно встановлюють надшвидкі хаби (150+ кВт), де можна зарядитися за 20 хвилин. Однак «вузьким місцем» залишаються старі житлові масиви, де мешканці багатоповерхівок не мають можливості заряджатися вночі. А подовжувач із вікна - це не вихід. Майбутнє за великими зарядними хабами на в'їздах у місто та біля ТРЦ.
- Може дефіцит електроенергії стати стримуючим фактором переходу на «електрички»?
- Це звучить парадоксально, але дефіцит електроенергії часто стає стимулом, а не перепоною. Коли в країні паливна криза, черги на АЗС лякають більше, ніж графіки відключень. Власники «електричок» навчилися адаптуватися: заряджатися у «сірих» зонах графіків або використовувати швидкі станції, що мають потужні буферні накопичувачі (Battery Storage), які працюють навіть під час блекаутів.
- А існують технічні рішення, які зроблять власника електромобіля більш-менш незалежним від дефіциту електроенергії? Наприклад, мати власну зарядну станцію вдома.
- Коли мене запитують, на що звернути увагу при купівлі електромобіля, відповідь завжди одна: відштовхуйтеся від місця, де ви будете його заряджати. Власна розетка у приватному будинку - це теж варіант, але сьогодні ми говоримо про ширші рішення:
- Чи варто державі починати стимулювати перехід на електромобілі?
- Держава вже зробила багато, утримуючи нульовий ПДВ роками. Зараз, коли пільги скасовано (з 2026 року), фокус має зміститися з «пільг на купівлю» - на «стимули для інфраструктури». Потрібні спрощені умови для підключення зарядних станцій до мереж та пільгове кредитування для бізнесу, що встановлює швидкісні чарджери. Також критично важливим є розвиток мережі зарядних пунктів на міжміських трасах, щоб електромобіль не був обмежений лише містом.
Однак, якщо такі пільги справді обговорюватимуться, я готовий підтримати їх впровадження. Тут справа не лише в екології чи комфорті водіїв, а у виживанні економіки. Кожен літр бензину чи дизеля - це імпортний продукт, за який ми платимо валютою, вимиваючи її з країни. Перехід на електромобілі суттєво покращує торговельний баланс України. Ми заміщуємо імпортне пальне власною електроенергією, виробленою нашими АЕС та відновлюваними джерелами. Таким чином, гроші, які водій витрачає на «заправку», залишаються всередині країни, працюють на нашу енергетику та підтримують гривню. Це питання національної економічної безпеки.
- Транспортна інфраструктура столиці перевантажена. За різними оцінками, Київ розрахований приблизно на 500 тисяч активних автомобілів, тоді як фактична кількість значно більша. Це створює спільні проблеми, незалежно від типу двигуна, - каже експерт із транспортного планування Дмитро Беспалов.
На думку експерта, державі не варто стимулювати автомобілізацію взагалі. Краще у цьому питанні взяти за приклад досвід європейських країн.
- Натомість варто зосередитися на розвитку громадського транспорту, велосипедній інфраструктурі, альтернативних видах мобільності. Слід зазначити, що в багатьох європейських країнах саме ці напрямки демонструють ефективність. Наприклад, електровелосипеди є одним із найбільш енергоефективних видів транспорту, - зазначає Дмитро Беспалов.
Електровелосипед міг би бути чудовим рішенням, якби не одне, але дуже важливе «але» - велоінфраструктура, якої у нас майже немає. Хоча розмови про неї тривають уже років десять. А разом із тим і дальність поїздок є стримуючим фактором - багатьом жителям передмістя Києва доводиться за день долати по 30–50 км, що на велосипеді дається важче, ніж на авто.