Особистийй простір не завадить: робочі дзвінки в неробочий час шкідливі для здоров'я
Через два роки віддаленки ейфорія щодо можливості працювати з дому поступово змінюється розчаруванням. Дистанційна робота «розмила» межі робочого часу, так що для багатьох тепер закрити кришку ноутбука о 18.00 – це щось із галузі фантастики.
Поки українці скаржаться на постійний цейтнот і неможливість відпочити навіть у вихідні, у Європі вже шукають законодавчий вихід зі становища. Наприклад, у Португалії з нового року діють нові правила: роботодавцям заборонено турбувати працівників у неробочий час.
«По 5 днів на вулицю не виходжу»
У подруги, яка працює дистанційно в страховій компанії, дуже суворий графік: робочий день – з 9.00 до 18.00, перерва – точно з 13.00 до 14.00. На 9.00 та 14.00, як правило, призначаються невеликі конфколи, щоб перевірити, чи всі вчасно приступили до роботи або повернулися після обідньої перерви.
Здавалося б, вимоги роботодавця цілком справедливі, якби не одне але. Шеф останнім часом полюбив дзвонити з робочими питаннями за пару хвилин до початку перерви або після закінчення робочого дня.
– Спочатку він дзвонив після 6 вечора з нібито «терміновими проблемами», які, на мою думку, могли цілком почекати до ранку, – розповідає Люба. - А після того, як я кілька разів сказала, що вже вийшла з системи та вимкнула ноутбук, може зателефонувати о 17.59 і єхидно поцікавитись: «Ви ж не вимкнули комп'ютер? Робочий день ще не скінчився! І після цього тримає мене біля монітора своїми «важливими питаннями» 30 і 40 хвилин, і годину. Я підозрюю, що він просто знущається з мене, але що я можу зробити?
Подруга з ностальгією згадує часи, коли працювала в офісі. В обідню перерву вони виходили на прогулянки з колегами, і ніхто не контролював, чи вчасно вони повернулися або трохи затрималися.
- Могли з дівчатами і до магазину зайти, і у кафе посидіти, і просто у сквері прогулятися, - каже вона. – А зараз я іноді по 4-5 днів на вулицю не виходжу!
Баланс намагається зберегти лише кожен третій
Моя подруга не самотня: як показало недавнє опитування, проведене кадровим порталом grc.ua, незважаючи на те, що більше половини українців негативно ставляться до трудоголізму, вони все одно постійно переробляють.
Виявилося, лише третина опитаних намагаються зберігати баланс між роботою та особистим життям, а інші або іноді працюють понаднормово (22%), або регулярно затримуються на роботі (14%), або працюють у вихідні (3%).
При цьому кожен четвертий скаржиться, що і в неробочі часи його не відпускають думки про роботу. Трудоголізмом, звичайно, це не назвеш, але й нічого доброго у нав'язливих робочих думках немає – рано чи пізно вони призведуть до вигоряння.
Експерти порталу не виключають, що схильність надавати роботі надмірну значущість закладено у нашій ментальності. Досить згадати приказку «Хто не працює – той не їсть», яка сьогодні змінилася девізом «Найкращий відпочинок – це зміна діяльності». Чимало людей сприймають релакс як марно витрачений час, а надмірну трудову відповідальність та трудоголізм вважають нормальним явищем.
Також певний вплив на ставлення до роботи надають періодичні кризи на ринку праці. Співробітники, побоюючись скорочень та проблем із працевлаштуванням, намагаються підвищувати свою продуктивність та результативність навіть на шкоду відпочинку, особистому життю, сім'ї та стосункам.
Тим часом виявляється, що багато працювати - це вказує на проблеми зі здоров'ям! Зокрема результати дослідження норвезьких учених показали: трудоголізм - це різновид неврозу.
Норвежці досліджували емоційний та психічний стан людей, схильних до переробок, і з'ясували: у третини був виявлений синдром дефіциту уваги, у чверті – обсесивно-компульсивний розлад, у кожного 11-го – депресія.
Португалія показала приклад
Поки українці перебувають у періодичному цейтноті, в Європі постійно шукають способи полегшити життя найманих співробітників. Чи то скорочений робочий день запропонують, чи то чотириденний робочий тиждень, а то й експерименти з безумовним базовим доходом проведуть.
З нового року зміни у трудове законодавство запровадила Португалія: тепер тамтешнім роботодавцям заборонено турбувати працівників у неробочий час – причому як дзвонити, так і писати повідомлення. Заборона поширюється на компанії, в яких трудяться понад 10 осіб, а за порушення закону на роботодавця накладатиметься штраф.
Влада Португалії настільки перейнялася незручностями співробітників на віддаленці, що також зобов'язала компанії допомагати оплачувати своїм співробітникам витрати на електрику та інтернет. Тепер цей пункт необхідно вносити до категорії «бізнес-витрат». А для боротьби з самотністю роботодавець повинен організовувати особисті зустрічі з підлеглими не рідше одного разу на два місяці.
“Пандемія прискорила необхідність регулювання нових правил роботи. Віддалена робота може стати переломним моментом для держави, якщо ми отримаємо для себе вигоду та зменшимо її недоліки», - цитують ЗМІ міністра праці Португалії Ану Мендес Годіньо.
Португальський досвід, звичайно, дуже привабливий для співробітників, але навряд чи він сподобався б українським роботодавцям. Хоча, погоджується директор консалтингової компанії «Михайліо та партнери» Віталій Михайлов, рішення цікаве.
- Думаю, це цілком правильне нововведення: людина відпрацювала належний робочий час - і має бути вільна, - прокоментував португальські нововведення Михайлов. - Усі ми знаємо, що капіталізм передбачає експлуатацію людини людиною, тобто роботодавець налаштований отримати велику роботу за меншу суму – звідси й дзвінки у неробочий час. Хоча зрозуміло, що за роботу поза робочим днем треба доплачувати.
У тому, що під закон не потрапили компанії до 10 осіб, також є логіка, продовжує експерт. Це малий бізнес, де обов'язки співробітників часто бувають розмиті та кожен із них виконує кілька функцій. Якщо в такій компанії всі працюватимуть з 9.00 до 18.00, це може просто вбити бізнес.
У середніх та великих компаніях бізнес-процеси прописані краще. І там люди можуть працювати за своїми графіками, а загалом компанія працюватиме 24/7. Зрозуміло, що за таких умов дзвінки у неробочий час часто не виправдані. Хоча, звичайно, можуть бути форс-мажори та виробнича необхідність.
Словом, резюмує Михайлов, раз у Португалії такий закон виник, отже, були передумови. В Україні, по-перше, таких передумов немає, по-друге, подібний закон у жодному разі не працюватиме.
- Європейці, як відомо, набагато законослухняніші: якщо є обмеження 50 км на годину, вони будуть їхати 50 км на годину, а не говорити «який ідіот це вигадав» і їхати 120, - каже експерт. - Те саме і з трудовим законодавством. У Європі заборонили дзвонити - і вони не дзвонитимуть. У нас у країні кожен «сам собі начальник», і жодний закон йому не указ. Що за таких умов робити співробітнику? Скаржитися? Припустимо, що такий закон ми маємо, скарга спрацювала і роботодавця оштрафували. Погодьтеся, навряд чи можна очікувати, що скаржник залишиться на роботі.
За словами Михайлова, сам він своїм співробітникам давно в неробочий час не пише і не дзвонить. Може написати хіба що на пошту, припускаючи, що співробітник прочитає лист в робочий час. Але якщо начальник не цінує особистий час і особистий простір своїх підлеглих, то вибір у тих небагатий: з цим доведеться або змиритися, або шукати нову роботу.
