У 2011 році Женя Білозеров зайняв друге місце на "Фабриці зірок-4", поступившись перемогою Юлії Руднєвій. Після участі у “Фабриці…” Білозеров запустив розважальне шоу "MTV НЕ СНИЛОСЬ", яке стало одним із найпопулярніших на YouTube того часу і налічувало два мільйони підписників.
Сьогодні Білозеров повернувся на “Фабрику зірок” вже в ролі наставника одного із учасників. В оновленому проєкті на Sweet TV його завданням було не лише допомагати артистам розкриватися на сцені, але й завойовувати аудиторію в соцмережах.
В інтерв'ю Коротко про Женя розповів про роботу з MYRO, шлях від музики до блогінгу, чому видалили його канал на YouTube та чи не шкодує про відмову від кар’єри співака.
- Женю, коли і від кого ти отримав пропозицію повернутися на “Фабрику зірок” у ролі наставника? Що відчув у той момент?
- Якщо не помиляюся, першу пропозицію я отримав десь у червні від знайомої з рекламної агенції, з якою ми вже працювали. Вона написала, що готується щось грандіозне до повернення "Фабрики зірок", і я перший, кому вони з цим звернулися. Згодом написала ще одна агенція, з якою ми теж співпрацюємо. А наприкінці липня на мене вийшла напряму представниця SWEET.TV. Усі три рази я без вагань казав "так", бо "Фабрика" - це щось особливе, і я безмежно радий її поверненню.
- Ти тоді уявляв, наскільки складною виявиться ця роль?
- Я б не назвав це завдання складним. Навпаки - формат допомоги у веденні соцмереж дуже цікавий. Особливо коли ти "варишся" в цій темі вже багато років і чітко знаєш, що і як треба робити.
- Чи є щось у новому форматі шоу, що тебе досі дивує або з чим ти не можеш погодитися?
- Складно виділити щось одне, бо є багато елементів із попередніх сезонів, які хотілося би бачити. Проте я розумію об'єктивні обмеження: "Зірковий дім" зараз неможливий через безпекову ситуацію, а класичні номінантські номери - через те, що шоу виходить у записі. Раніше номінант тиждень готував авторську пісню, під неї ставили велике шоу й шили костюми, а глядачі після того, як почули пісню могли і далі голосувати у прямому ефірі. Зараз же трек треба чути одразу, щоб голосування мало сенс.
Єдиний момент, який викликав у мене запитання, – несподівані зміни правил. Коли під час одного з праймів учасникам дали право врятувати фабриканта, який уже програв у номінації, і вони повернули Нану Соліс. При всій повазі до Нани, в історії проєкту такого прецеденту не було, тож одразу виникла думка: а чому таку можливість не дали, коли йшли Аня Сімон, Діша чи MYRO?
- Ти говорив, що сьогодні глядач може просто перемотати нецікавого йому учасника. Як, на твою думку, артисту утримати увагу аудиторії в епоху TikTok і коротких відео?
- Ахаха, дивись: на монтажі ліворуч ставимо, як ріжуть мило, праворуч - як хлопчик із Subway Surfers стрибає по потягах, а по центру пускаємо "Фабрику" - і всі задоволені. А якщо серйозно, то тут у гру якраз і вступаємо ми, наставники. Наше головне завдання - зачепити інтернет-аудиторію і прикувати її увагу до свого підопічного, щоб після вони не перемотували їх виступ. Шкода лише, що не всі "фабриканти" це до кінця розуміють…
- Чи не здається тобі, що наставникам-блогерам сьогодні доводиться відповідати не лише за розвиток артиста, а й за його медійність?
- Сьогодні це просто неможливо розділити. У 2026 році не існує "окремо артиста" і "окремо його медійності". Можна мати неймовірний голос, але без розуміння, як працює сучасний медіапростір, про тебе просто ніхто не дізнається. Тому так, ми як наставники відповідаємо за обидва напрямки одразу. Але я не сприймаю це як якийсь тягар - навпаки, це крутий виклик. Наше завдання - допомогти учаснику знайти свій голос не лише на сцені, а й у соцмережах, щоб глядач полюбив його ще до того, як почує перший приспів.
- Як ти вважаєш, чи зможе нова "Фабрика зірок" дати учасникам таку саму впізнаваність, яку колись давало телебачення?
- Раніше телевізор міг зробити тебе зіркою просто за фактом появи в ефірі, сьогодні ж це так не працює. Усе залежить від того, що учасники робитимуть далі. Індустрія приймає лише тих, хто не жаліє себе й працює 24/7. "Фабрика зірок" - це насамперед школа: ти отримуєш тут колосальний досвід, знання та зв'язки. І лише ті, хто грамотно використає цей фундамент, зможуть стати по-справжньому популярними артистами.
- Що для тебе особисто важливіше в цьому сезоні - допомогти своєму підопічному дійти до фіналу чи передати йому знання, які залишаться з ним після шоу?
- Оскільки MYRO вже залишив проєкт, до фіналу ми не дійшли, хоча, відверто, я справді націлювався на цей результат. Але на те воно й шоу: тут неможливо щось спрогнозувати наперед. Втім, я впевнений: якби до моїх порад прислухалися, він протримався б на проєкті значно довше. Бо всередині у MYRO є та особлива іскорка, здатна запалювати публіку.
- Ти зізнавався, що вам із MYRO буває складно знайти спільну мову через різницю поколінь. Чи був момент, коли ти відчув, що він нарешті почав тебе чути?
- Я б не назвав це проблемою - "різниця поколінь". Скоріше за все, заважала відстань: він у Києві, а я в Харкові, і жити в столиці на постійній основі я не міг - маю власні проєкти й сім'ю, якій теж потрібен. Через це страждала комунікація. Коли іншим наставникам "фабриканти" не відповідали в месенджерах, ті могли просто приїхати за адресою, постукати у двері й сказати: "Так, давай публікуй те, що я сказав". У мене такої змоги не було. Тому ми підготували купу крутого контенту, який MYRO викладав або запізно, або взагалі не публікував.
- Ти багато вкладаєш у його розвиток і навіть сам знімаєш та монтуєш контент. Чи не виникало в тебе відчуття, що ти хочеш цього результату більше, ніж сам учасник?
- Я не можу відповідати за мотивацію інших людей. Але коли я вже "підписався" на проєкт, то реально втягуюся з головою і щиро вболіваю за результат MYRO. У цьому плані я дуже азартний гравець.
- Після потрапляння в номінацію ти помітив, що MYRO почав більше працювати. Як думаєш, йому потрібен був саме такий стрес, щоб розкрити свій потенціал?
- Так, номінація йому була потрібна, як і кожному "фабриканту". Бо це насамперед не ризик вилетіти, а крута можливість по-справжньому проявити себе і струсонутися. І це спрацювало: після номінації MYRO реально ввімкнувся в роботу над соцмережами. Я бачу, що він активно веде їх і зараз, уже після проєкту і я за нього щиро радий. От би трішечки раніше…
- Чи легко тобі відокремлювати особисту симпатію від об’єктивної оцінки його виступів?
- Я завжди намагаюся залишатися об’єктивним. Навіть коли публічно виступав "адвокатом" MYRO, за лаштунками я прямо говорив йому все, що думаю і ця критика не завжди була приємною. Але я переконаний: краще гірка правда, ніж солодка брехня. Тільки так артист може рости.
- Чи є серед інших учасників "Фабрики зірок" хтось, кого ти хотів би взяти під своє крило, якби мав таку можливість?
- Насправді, коли MYRO покинув проєкт, тієї ж ночі мені запропонували взяти під крило дует Лії та Лісана. І попри те, що вони мені дуже симпатичні, а на деяких праймах я щиро захоплювався їхніми виступами, я все ж відмовився. Зробив це з поваги до MYRO, мені здалося, що одразу переключитися на інших учасників було б просто не по-людськи.
- Кого з учасників ти вважаєш найбільш несподіваним відкриттям цього сезону?
- POVIN і ДІША!
- А підтримуватимеш MYRO після завершення проєкту, допомагатимеш із музикою, просуванням і пошуком власного звучання?
- Допомога має сенс тоді, коли є рух назустріч. Я вже пропонував йому кілька конкретних форматів для контенту, але наразі жоден із них не реалізований. Наприклад, пропонував перекласти приспів чи шматочок його пісні "Рухаю" англійською, польською та ще кількома мовами і запустити це в TikTok, як колись зробив Дарвін зі своєю "Аманда, Лінда і Роуз". Це ж крутий робочий кейс, який дав Владу сильний буст. MYRO - дуже фактурний і яскравий артист, і з правильною стратегією він мав би шалений успіх у Європі.
- Як ти сам оцінюєш свої перші результати як наставника: що вже вдалося, а що хотілося б зробити інакше?
- Ідеалу не існує, і завжди є куди рости. Що точно вдалось, так це кайфонути від процесу.
Білозеров пропонував MYRO співпрацю і після вибуття з проєкту, проте наразі ідеї реалізувати не вдалося. Фото: особистий архів
- П'ятнадцять років тому ти посів друге місце, а тепер повернувся до проєкту в новій ролі. Коли вперше опинився на знімальному майданчику 15 років тому, які емоції накрили тебе?
- Зараз тут усе інакше: нові люди, інший підхід, та й у мене самого зовсім інша роль. Тому спочатку я сприймав це просто як черговий робочий проєкт, у якому беру участь. Але на першому ж праймі, коли зазвучала "Дівчинка Оля", мене миттєво накрила хвиля ностальгії за тим часом. Саме в ту секунду по шкірі побігли мурахи, і я нарешті по-справжньому відчув, що я знову на тій самій "Фабриці зірок".
- Ти розповідав, що потрапив на кастинг, аби прогуляти пари в інституті. Якби тоді знав, як сильно цей випадок вплине на твоє життя, чи сприймав би участь у шоу серйозніше?
- Насправді я із самого початку сприймав шоу серйозно - наскільки це взагалі можливо. Саме тому й прогуляв пари, щоб піти на кастинг! Просто погодься: історія "пішов на кастинг, аби закосити від пар, а в результаті став фіналістом "Фабрики зірок" і виграв дорогу машину" звучить куди ефектніше й цікавіше.
- Чи спілкуєшся ти сьогодні з переможницею того сезону Юлією Руднєвою? Хотів би зустрітися з нею знову й згадати той фінал?
- Ні, ми не підтримуємо зв'язок. Минуло вже 15 років - у кожного давно своє життя, свій шлях і свої пріоритети.
- Як думаєш, чому після завершення шоу ваша з Юлією кар’єрна траєкторія склалася саме так? Чи вважаєш, що друге місце відкрило перед тобою інші можливості?
- Я щиро вдячний "Фабриці..." за той досвід, він справді незабутній. Проте нові можливості переді мною відкрив YouTube і шалене бажання навчитися монтувати. Хотів сам робити собі кліпи, щоб економити гроші, яких тоді просто не було. Поки вчився монтувати - знімав ролики й завантажував їх на канал. Згодом вони почали збирати перегляди, приносити перші заробітки, і до мене прийшла абсолютно нова аудиторія, яка взагалі не знала мене за "Фабрикою зірок". І найкращий доказ цього - на нову "Фабрику" мене запросили вже не як "ексфабриканта", а саме як інфлюенсера.
- Ти виграв автомобіль Mazda CX-9, який згодом допоміг тобі відкрити студію звукозапису. Чи можна сказати, що саме цей приз став початком твоєї нинішньої кар’єри?
- Цей приз допоміг мені не йти на якусь рутинну роботу, яка б викачувала весь мій час і вбивала бажання займатися творчістю. Натомість я продав машину і вклав ці гроші у власну справу - студію звукозапису. Вона приносила задоволення і фактично залишила мене в музичній індустрії: там я писав пісні для артистів і на власні очі був свідком старту кар'єр таких талантів, як Артем Пивоваров чи Jerry Heil. Сказати, що саме це стало початком моєї нинішньої кар'єри інфлюенсера, мабуть, буде не зовсім точно. Однак без цього важливого пазла все точно склалося б інакше.
- Чи шкодуєш, що після шоу не зробив ставку виключно на співочу кар’єру, а поступово перейшов у блогінг?
- Ні. Я вважаю що у мене все склалось чудово.
- Чому ти закрив старий ютуб-канал, де виходило "MTV НЕ СНИЛОСЬ". Там було 2 млн підписників. Чому новий канал був створений?
- Не закрив. На жаль, його викрали російські хакери для реклами якихось бірж. Його, і канал моєї собаки, де виходив гумористичний серіал про життя собак “Пончік шоу”. Наступного дня після викрадення він був повністю видалений з платформи.
- Як вдається поєднувати активну роботу блогера, музичні проєкти та наставництво з вихованням двох дітей?
- Інколи я сам себе запитую про це. Але якось виходить. Я просто роблю, що мені подобається. Щось виходить, щось ні. Щодо виховання дітей, то тут у нас командна робота з дружиною. Вона моя підтримка. Ще з часів "Фабрики...".
- Чи підтримує дружина Юлія твої творчі експерименти, навіть коли ти раптово вирішуєш змінити напрям роботи?
- Чесно кажучи, не завжди, і я вважаю це абсолютно здоровим підходом. Юля - самодостатня особистість зі своїми смаками: вона може щиро підтримати й підказати влучну тему для відео, але не буде хвалити те, що їй не близьке. Наприклад, нещодавно я дописав свою першу художню книгу - це збірка горор-історій із наскрізним сюжетом про чоловіка, який 40 років працював у міжнародній поштовій компанії й потайки викрадав листи, де ховалися найжахливіші людські таємниці. Так от, Юля досі її не прочитала, бо просто не любить жахи. Але я зовсім не ображаюся і ставлюся до цього з повним розумінням. До слова, зараз я в пошуку видавця.
- Твоя донька Міра вже любить співати й захоплюється українськими артистками. Ти хотів би ти колись побачити її на великій сцені чи волієш, щоб діти самі обрали свій шлях?
- Найбільше я хочу, щоб Міра була щасливою, і зроблю для цього все, що в моїх силах. А що саме вона обере - велику сцену, бізнес чи, скажімо, точні науки - це вже виключно її шлях. Я прийму будь-яке її рішення і завжди буду поруч. Те саме і зі старшим сином Яріком.
- Твій тато зараз служить у ЗСУ. Чи змінило це твоє сприйняття життя, родини та власної відповідальності?
- Не тільки тато. Наприкінці серпня цього року прийшла звістка про загибель брата, що був на Куп’янському напрямку. Це неймовірно боляче. Такі втрати дуже різко протвережують і дають чітке усвідомлення, наскільки крихке й коротке життя. Після цього всі кар’єрні гонитви, перемоги чи статуси відходять на другий план.
Ти розумієш: найцінніше, що в нас є - це родина, близькі люди й час, який ми встигаємо провести разом. Моя головна відповідальність сьогодні - бути опорою для сім’ї, цінувати кожну хвилину поруч із близькими і ніколи не забувати, завдяки кому ми маємо це "завтра".
