«Гамбіт королеви»: такої епохи Тюдорів ви ще не бачили
В українських кінотеатрах стартувала прем’єра історичного трилера «Гамбіт королеви» - новий погляд на життя Генріха VIII та його останньої дружини Катерини Парр.
Від’їжджаючи на війну, король проявляє неабияку довіру до дружини, назначаючи її регенткою на час його відсутності. Та повертається він хворим параноїком, який починає підозрювати дружину в усіх смертних гріхах – від подружньої зради до єресі та підготовки перевороту. Придворні стають на сторону короля і зводять наклепи на королеву. Жінці не залишається нічого іншого, окрім як самій боротись за виживання. Фактично це фільм про домашнє насильство – лише з розкішними декораціями та заснований на реальних подіях.
Один зі способів вивчити історію
Дружини Генріха VIII Тюдора завжди були ласою темою для мистецтва. Не порахувати, скільки фільмів знято про самого Генріха, про Анну Болейн. Про Катерину Арагонську знято серіал. Пісня Catherine Howard's Fate - одна з найвідоміших у Blackmore's Night. А от про шосту, останню дружину Генріха VIII, з книг та фільмів відомо набагато менше. І даремно – по-перше, вона єдина, хто пережила короля, по-друге, до шлюбу з королем двічі була одружена (ще й по смерті Генріха вийшла заміж – таким чином стала рекордсменкою з кількості шлюбів серед англійських королев), по-третє, виховувала дітей короля – Єлизавету та Едуарда, як своїх власних. З принцесою Марією не склалось через її католицьку віру, а Катерина, попри те, що Англія дотримувалась на той час католицизму, продовжувала сповідувати радикальний протестантизм, ризикуючи за свою віру позбутися життя. Неабияка була жінка, освічена, розумна, навіть залишалась регенткою на час від’їзду короля.
Її історія надихнула бразильського режисера, каннського лауреата Каріма Айноуза присвятити фільм саме цій особистості.
«Існує так багато фільмів про короля та його дружин, яких він убив чи заслав, але майже нічого нема про ту дружину, яка вижила». Тож режисер вирішив, що важливо прославити Катерину і те, ким вона була, окрім дружини Генріха, - зокрема цікавою письменницею та державною жінкою. В основу кіно покладено роман «Гамбіт королеви» Елізабет Фрімантл.
Тож Айноуз зняв фільм про жінку, яка не боїться спілкуватись з «єретиками»-протестантами, плести інтриги з політичними гравцями, бути самою собою і прагнути більшого, ніж друге місце.
Як би гарно не грала Алісія Вікандер Джуд Лоу її відсунув на задній план. Кадр з фільму
Неймовірний Джуд Лоу
На роль королеви Айноуз запросив Алісію Вікандер. Для неї це не перша роль королеви, якій загрожує небезпека з боку божевільного короля («Королівський роман»). І не перша роль сильної жінки. Алісія Вікандер зображає скромну королеву, яка при цьому має сталевий стрижень всередині, і водночас грає роль люблячої та відданої дружини.
А це, мусимо відмітити, не легко. По-перше, над тобою весь час дамокловим мечем висить згадка про те, що Генріх зробив з попередніми дружинами. По-друге, колись люблячий чоловік, який дозволяв Катерині навіть публікувати книжки під її іменем, перетворюється на несамовитого параноїка, від якого можна очікувати будь-чого. По-третє, навіть фізична близькість перетворювалась на тортури – під кінець життя король сильно розжирів, а гангрена на його нозі нестерпно смерділа навіть під шаром пов’язок. І, власне, весь фільм присвячений тому, як королева намагається вижити – приховуючи відразу, спілкування з забороненими людьми, бажання читати заборонені книги та передавати ці знання далі.
Люблячий Генріх з кожною хвилиною все більше перетворювався на маніакального монстра. Кадр з фільму
Алісії Вікандер чудово вдалось передати цю моральну стійкість в атмосфері постійної загрози життю, але Джуд Лоу повністю затьмарив її гру.
Такого Джуда Лоу ви ще не бачили. Так, в нього багато ролей негідників, багато самозакоханих, навіть є самодури. Але скрізь він залишався красунчиком. Для ролі Генріха VIII він не побоявся перетворити себе на огидне, товсте, гниюче зовні і з середини чудовисько. Лоу не міг не викластисть на повну у можливості передати те, як розкладається і фізично, і морально колись велика людина, що звернула на темний шлях.
Він дійсно грає самодержця, для якого не існує нічиєї волі, нічиїх бажань, окрім своїх власних. Подекуди в нього ще з’являються іскри талановитого та веселого епікурейця та закоханого чоловіка, але з кожною хвилиною він стає все більш роздратованим, похмурим, ревнивим та підозріливим. Прогресуюча параноя підсилює усвідомлення того, що інфекція з ноги вже розтікається по всьому тілу і може вбити в будь-яку хвилини. І водночас зрозуміло, що у нього найбільшим бажанням залишається те, щоб його любили. Типова історія Синьої бороди, майстерно втілена британським актором.
Королева не лише сильна жінка, а й добра, тож її служниці та фрейліни залишаються їй вірними. Кадр з фільму
Костюми та атмосфера
Королівські наряди, одяг придворних вельмож та простолюдинів грають у «Гамбіті королеви» окрему роль.
Режисер наполіг на тому, щоб їх створювали виключно вручну, підкреслюючи надмірну розкіш Тюдорів та їхнього двору. Зроблені з історичною достовірністю лауреатом премії "Оскар" Майклом О’Коннором («Герцогиня»), який вишукував тканини по всій Європі і залучав до роботи фахівців з історії костюму. Тож буде багато золота, прикрас, оксамиту, шовку і крупних планів, завдяки яким можна роздивитись найдрібніші деталі – і мати достовірне уявлення, як одягались люди тих часів.
Атмосферу тієї епохи передає й те, що знімали у справжньому замку – середньовічному Хеддон-Холлі (графство Дербішир). Саме його похмурі стіни якнайкраще підходили для похмурого трилера про домашнє насильство. Епізоди насильства, можливо, будуть неприємними для вразливих глядачів, але ще більше занурюють нас у спосіб життя тих часів.
І навіть зйомки на натурі допомагають атмосфері. Яскраве сонячне світло та смарагдово-зелена трава природи чітко контрастують зі зйомками в приміщенні з тьмяним освітленням (дещо нагадує полотна Рембранта) та безліччю закапелків, які, здається, просто наповнені шпигунами та зрадниками, що ось-ось ужалять тебе, як змія.
Сонячні дні сильно контрастують з похмурою атмосферою королівського замку. Кадр з фільму
Країна: Великобританія, США
Режисер: Карім Айнуз («Невидиме життя Еврідіки» - премія «Особий погляд» на фестивалі у Каннах 2019 року)
У головних ролях: Алісія Вікандер («Дівчина з Данії», «Анна Кареніна», «Легенда про Зеленого лицаря»), Джуд Лоу («Молодий папа», «Шерлок Холмс»), Едді Марсал («Джентльмени», серіал «Джонатан Стрендж і містер Норрелл»), Сем Райлі («Малефісента»), Саймон Рассел Бін («Орландо», «Ярмарок марноти»), Ерін Доерті (серіал «Корона»)
Тривалість: 02:00
