Як Любов Орлова отримала автограф Толстого і напуття Шаляпіна
З дворянських маєтків - у комуналку
Любов Петрівна Орлова, яка зображувала на екрані хатніх робітниць і ткаль, була з дворянського роду. По батьківській лінії її предком був Михайло Орлов - знайомий Пушкіна, флігель-ад’ютант імператора Олександра I, який багато разів спілкувався з Наполеоном. А ще до цього роду належав, наприклад, Григорій Орлов - легендарний фаворит Катерини II.
Зрозуміло, що Орлова змалку оберталася в колі видатних людей. Якось вона вразилася казками Льва Толстого, написала йому листа (дядько її матері, Михайло Сухотін, був одружений з дочкою письменника) - і отримала у відповідь «Кавказького бранця» з дарчим написом. Спілкувалася і з Шаляпіним - починаючи з п’ятирічного віку, коли виступала на дитячому святі в його будинку (за легендою, вражений Шаляпін узяв її на руки і вигукнув: «Будеш ти, Любашко, великою актрисою!»).
Її батько, Петро Федорович, примудрився програти в карти три свої маєтки. Втім, він казав: «Добре, що я їх програв - зараз все одно б відібрали!» Після революції життя благородного сімейства різко змінилося. Тепер Орлови жили у комуналці, а Любочка давала уроки з танців та працювала тапером. І при цьому навчалася: спочатку у консерваторії, потім освоювала акторську майстерність. Наче пам’ятаючи про слова Шаляпіна, вона мріяла стати артисткою, і 1926-го її взяли в трупу Московського музичного театру.
Її першим чоловіком став Андрій Берзін, високопосадовець Наркомзему. У 1929 році Берзіна заарештували за сфабрикованим звинуваченням у змові. Його засудили лише до трьох років заслання, але з життя дружини він вирішив піти. Як передбачається, з благородства розумів, чим їй загрожує шлюб із політв’язнем. І ще тому, що в її житті з’явився Григорій Александров.
Внучата племінниця Орлової Нонна Голікова розповідала: одного разу Орлова готувалася до концерту, відпрасувала та розправила на дивані сукню, вийшла з кімнати, а коли повернулася, виявила, що на цій сукні окотилася кішка. Подруга її втішала: «Це чудова прикмета! На тебе чекає щось незвичайне!» І справді, на концерт прийшов молодий режисер, який підшукував акторку для свого фільму «Веселі хлопці». Після його виходу Орлова стала однією з найвідоміших жінок в СРСР - та дружиною Александрова.
Про ці стосунки багато лихословили. Не розуміли, як подружжя могло десятиліттями називати один одного на ви. Але це було справжнє кохання: люди, які добре їх знали, вважають, що Александров і Орлова один одного буквально обожнювали. Він постійно писав їй записки і слав телеграми - «Люблю, як людина, сумую, як собака», «Сумувати почав, щойно повернувся додому»…
Улюблениця диктатора
Після «Веселих хлопців», «Цирку» і «Волги-Волги» велику любов до актриси відчував і Йосип Сталін. Якось на прийомі Орлова вирішила сказати кілька слів, встала і пішла у бік диктатора. Охоронці одразу вирушили до неї. Сталін підвівся і сказав: «Кажіть, товаришу Орлова, скільки хочете. Всі стоятимемо і слухатимемо». Усі стояли та слухали.
Становище улюблениці забезпечило Орловій та Александрову дуже непогане у матеріальному сенсі життя. Вони стали власниками холодильника (величезна рідкість за мірками того часу) та «Мерседеса». Потім збудували розкішний будинок на ділянці в гектар землі в Підмосков’ї - з каміном та величезною терасою.
І за життя диктатора, і після його смерті Орлова перебувала у статусі королеви радянського кіно. Але сталінська любов не була взаємною. Та ж Нонна Голікова розповідала в інтерв’ю: «Після смерті Сталіна я пішла вечеряти до Орлової та Александрова, і за столом заговорили на цю тему. І тут Любов Петрівна тихо, але чітко вимовила: «Слава богу, ця сволота нарешті здохла!» Я з жахом вибігла з-за столу. Пізніше, звичайно, зрозуміла, що причин любити Сталіна у неї ніколи не було - її першого чоловіка репресували, потім відправили на заслання Миколу Ердмана (одного зі сценаристів «Волги-Волги». - Ред.), у 37-му заарештували Володимира Нільсена (оператор фільму, був розстріляний).
«39 років, і ні на день більше!»
Жодна радянська актриса не дбала про імідж так, як Орлова, ідеально стильна і ідеально правильна на словах. Щодо слів, Орлова в 30-ті і 40-ві займалася публіцистикою, висловлюючись у пресі з різних приводів. Наприклад, про аборти: «Вагітність вирве жінку з її роботи, може, у той момент, коли вона завершує грандіозний проєкт. Нехай у цих випадках їй буде дозволено аборт… Мені самій хочеться дитину, і я її неодмінно матиму». Вона так і не народила - спочатку кіно здавалося їй грандіозним проєктом, а потім було вже пізно.
Щодо зовнішності, рано чи пізно Орлова почала колекціонувати вбрання, потім відкрила пластичну хірургію - але всупереч чуткам сильно нею не захоплювалася.
Орловій приписують фразу: «Мені завжди буде 39 років і ні жодного дня більше!» (насправді це фраза з п’єси «Милий брехун», у якій вона грала). Ці слова зіграли з нею злий жарт. У 60-ті вони з Александровим вирішили, що Любов може зіграти молоду героїню у фільмі про розвідників «Шпак і Ліра». Аксакалам не посміли суперечити, але прем’єра 1974 року так і не відбулася. Аж надто незручно було дивитися на 71-річну народну артистку СРСР у ролі юної дівчини.
Фільм вийшов у дуже обмежений прокат лише на початку 90-х.
Того дня, коли закінчили озвучення «Шпака і Ліри», Орловій стало погано, її відвезли до лікарні, зрозуміли, що йдеться про онкологію, причому на неоперабельній стадії. Орловій відповідно до правил тодішньої лікарської етики нічого говорити не стали. А Александрову сказали. Він відреагував: «Добре, що вона перша…» Александров розумів: якби першим помер він, для Любові Петрівни це стало б трагедією страшнішою за онкологію.
Він пережив її на вісім років і більше не знімав художніх фільмів. Зняв лише один, документальний - звичайно ж, про дружину.
