20 травня
Завантажити ще

Як кругла голова допомогла Віталію Соломіну стати Ватсоном

Як кругла голова допомогла Віталію Соломіну стати Ватсоном
Фото: globallookpress.com

В актори - «за блатом»

Юрій та Віталій Соломини народилися у Читі з різницею у шість років. Батьки були музикантами: батько чудово грав на скрипці (а ще на гітарі, домрі та інших інструментах), мати навчалася на співачку, але не змогла закінчити вокальне відділення консерваторії через те, що оглухло на одне вухо – їй довелося перекваліфікуватися на піаністку.

Юрій, подорослішавши, першим вирушив до Москви вступати до Щепкінського училища. Слідом за ним про кар'єру актора почав мріяти його молодший брат. Тоді співробітники театральних училищ їздили різними містами, переглядали талановиту молодь. Віталій у Читі пішов на прослуховування - і його зрізали, визнали недостатньо обдарованим (причому зрізав його знайомий Юрія, який знав, що має справу з молодшим братом приятеля). Віталій не зневірився: приїхав до столиці, жив у одній кімнаті гуртожитку з Юрієм та його дружиною. І на вступних іспитах до Щепкинського училища йому пощастило: у приймальній комісії сиділа акторка Віра Пашенная, яка до Соломіна-старшого ставилася дуже тепло. Вона придивилася до абітурієнта з незвичайним по-батькові, зрозуміла, що бачить молодшого брата Юрія. Питання про його зарахування було вирішено. Тож у якомусь сенсі Віталій прийшов у мистецтво «за блатом», хоча практично одразу довів, що гідний і вчитися у Щепкінському, і працювати з найкращими режисерами.

У 20 років він вперше майнув на кіноекрані в «Заставі Ілліча» Марлена Хуцієва, потім отримав більшу роль у картині «Вулиця Ньютона, будинок 1». А ще через кілька років став відомий всій країні, зігравши у «Старшій сестрі», «Жінках», «Міцному горішку». Та й надалі було багато популярних фільмів – від «Даурії» та «Сибіріади» до «Летючої миші» (де він знявся з братом), «Сільви» та «Пікової дами». Але для більшості людей він назавжди залишиться професором Ватсоном.

Найнародніші ролі артиста - чарівний ловелас Вадим із «Зимової вишні» (кадр вгорі) і простакуватий доктор Ватсон з телесеріалу про Шерлока Холмса. Фото: кадр з фільму

Найнародніші ролі артиста - чарівний ловелас Вадим із «Зимової вишні» (кадр вгорі) і простакуватий доктор Ватсон з телесеріалу про Шерлока Холмса. Фото: кадр з фільму

Вилитий Конан Дойл"

Режисер Ігор Масленников вважав, що Шерлока Холмса повинен грати актор із «черепом доліхоцефалу» – тобто порівняно довгою та вузькою формою голови. А Ватсон? «До доліхоцефалу, звісно, треба було шукати брахіцефалу, тобто круглоголового». Масленников почав розглядати фотографії в акторському відділі «Мосфільму» – і знайшов фотопробу Соломіна до якогось іншого фільму. Він там був із наклеєними англійськими армійськими вусами. «З цієї фотографії на мене дивився вилитий Конан Дойл у молодості, – згадував режисер. - Це була порода единбурзьких англійців - рудуватих, курносих, ластовиння» (шотландці образилися б на Масленікова за «единбурзьких англійців»; а сам Конан Дойл, хоч і народився в Единбурзі, був ірландцем. - Ред.).

Правда, редактори не хотіли стверджувати Соломіна, вважаючи, що «у нього російська кирпата фізіономія», але їх спочатку не влаштовували і Василь Ліванов («надто непередбачуваний характер»), і Ріна Зелена («стара, не доживе до кінця зйомок»), та Борислав Брондуков («Федул із «Афоні» у ролі Лестрейда?!»). Масленникову довелося битися за кожного артиста і, як ми знаємо, він у цій битві виграв.

А потім Соломін знявся у Масленникова в іншому хіті – « Зимовій вишні », де не мав грати. На головні ролі затвердили Наталю Андрійченко та Сергія Шакурова. Але Андрійченко на зйомки просто не приїхала – у неї розпочався роман із Максиміліаном Шеллом. Її в екстреному порядку замінили Оленою Сафоновою, але з нею відмовився працювати Шакуров, сказавши: "Не моя людина". І Масленников звернувся до Соломіна, як до «палички-виручалочки».

Найнародніші ролі артиста - чарівний ловелас Вадим із «Зимової вишні» (кадр вгорі) і простакуватий доктор Ватсон з телесеріалу про Шерлока Холмса. Фото: кадр з фільму

Найнародніші ролі артиста - чарівний ловелас Вадим із «Зимової вишні» (кадр вгорі) і простакуватий доктор Ватсон з телесеріалу про Шерлока Холмса. Фото: кадр з фільму

«Гарячий суп і дружина поруч...»

Інша роль Соломіну, навпаки, не дісталася – у фільмі Петра Тодоровського «Міський романс» замість нього знявся Євген Кіндінов. Але в підготовчому етапі Соломін брав участь і пояснював нюанси професії молодої непрофесійної актриси Марії Леонідової, яка мала стати його партнеркою. А врешті-решт стала його дружиною.

Мені важливо, щоб о третій годині, коли я приходжу з репетиції, вдома був гарячий суп і дружина поруч

Він мріяв розписатися з нею у рідній Читі, але не вийшло – зйомки «Міського романсу» йшли в Одесі, там із-за холери оголосили карантин, і замість Чити Марії довелося відлітати до рідного Ленінграда. Там вони з Віталієм і вирушили до загсу.

Весілля відсвяткували на «Ленфільмі», де Віталій – та й інші чоловіки – без кінця відволікався на боксерський матч Мохаммеда Алі, який показували на ТБ. А ввечері наречений поїхав до Москви на репетицію.

Не особливо вдалий початок подружнього життя надалі на нього не вплинув: Віталій та Марія прожили разом тридцять років. На його вимогу вона зав'язала з кінокар'єрою, а в інтерв'ю згадувала: «Віталій виявився абсолютним домобудівником… Він сказав прямо: «Мені важливо, щоб о третій годині, коли я приходжу з репетиції, вдома був гарячий суп і дружина поряд». Через десятиліття в одному з останніх інтерв'ю, у розмові з кінооглядачем Стасом Тиркіним, у відповідь на запитання: "Кажуть, ви дружині заборонили зніматися?" – Соломін жартувався: «Вона гарна жінка, довелося б багато їздити, а в поїздах мужики – хроплі, брудні. Довелося б обидва місця їй у СВ купувати. Накладно. У кіно платять замало».

Марія стала, за її словами, «зразковою домогосподаркою» і змирилася з непростим характером чоловіка. Щоправда, вона працювала стилістом у журналі, а згодом ще й баєром, купуючи одяг у Мілані, – цій кар'єрі чоловік не перешкоджав, вона його навіть захоплювала.

30 доларів за три години на сцені

Соломін не лише грав у кіно та в театрі, але був ще й режисером. Щоправда, єдиний фільм, який він поставив, історичну драму «Полювання», мало хто бачив: він вийшов у пострадянський кінопрокат, що вже майже розвалився, в 1994 році.
У театрі постановок було більше, і одна з них – мюзикл «Весілля Кречинського», де Соломін сам грав головну роль, – стала фатальною. Вистава забирала багато сил: у тому ж інтерв'ю, яке Соломін дав наприкінці 2001-го, напередодні свого 60-річчя, він скаржився: «У мене, народного артиста, зарплата менша, ніж у прибиральниці! Знаєте, скільки я отримую за «Весілля Кречинського»? 30 доларів! А вистава найскладніша – мюзикл, три години йде. Я ставив його, щоб довести, що актори Малого театру можуть грати усі – і драму, і мюзикл...». Гроші доводилося заробляти серіалами та антрепризою – і це теж було великим навантаженням.

У мене, народного артиста, зарплата менша, ніж у прибиральниці!

Але в дні святкування ювілею ніхто й подумати не міг, що грати Соломіну залишалося менше ніж півроку. У квітні 2002-го він вийшов на сцену у «Весіллі Кречинського» востаннє. Після першого акта його забрали зі сцени - інсульт.

Більше місяця він провів у лікарні, то впадаючи в кому, то приходячи до тями і спілкуючись з відвідуванням його братом і дружиною.

Начебто ситуація покращувалась: Соломін відправляв записки до театру, збирався незабаром туди повернутися, просив не зупиняти репетиції. А 27 травня після рутинних медичних процедур заснув у лікарняній палаті - і за півгодини серце зупинилося.

Новини по темі: Втрати Актори