Чемпіонка світу Анастасія Петренко: З хлопцями потрібно боксувати уважніше, ніж із жінками
Український професійний бокс отримав нову зірку. Її ім’я - Анастасія Петренко, і вона нова володарка чемпіонського поясу, за версією IBO.
Лише чотири роки тому вона була титулованою каратисткою у рідному Херсоні, а сьогодні - позує з чемпіонським поясом з боксу в Києві. Анастасія Петренко здійснила неможливе: прийшовши у професійний ринг «з нуля» у розпал повномасштабної війни, вона за неймовірно короткий строк пройшла шлях до титулу IBO. Про те, як війна стала тригером для спортивного тріумфу, чому 9-річний син розуміється на боксі краще за маму та як воно - тренуватися під керівництвом власного чоловіка, чемпіонка розповіла в інтерв'ю Коротко про.
Ніколи не треба сумніватися і боятися!
- Анастасіє, тепер ви чемпіонка світу, за версією IBO. Які у вас емоції та думки від усвідомлення цього факту?
- Коли усвідомлюю, який шлях ми з командою пройшли і отримали те, до чого прагнули, відчуваю гордість і абсолютне щастя. Це те, заради чого хочеться жити, творити і плідно працювати щодня.
- Що для вас означає ця перемога?
- Будь-яка ціль, що супроводжується щоденною працею, бажанням і одержимістю, буде досягнута! Ніколи не треба сумніватися і боятися!
- Кому присвячуєте свою перемогу?
- Своєму тренеру і чоловіку - Сергію.
- Які завдання ставите перед собою далі: захист титулу чи нові пояси?
- Я стану першою в Україні абсолютною чемпіонкою, я це відчуваю. Я цього дійсно хочу.
- Ваш шлях до чемпіонства дуже нетиповий: ви прийшли у бокс лише після початку повномасштабного вторгнення і вже стали чемпіонкою світу. У який момент ви вирішили займатися боксом і що стало тригером?
- Я почала займатися боксом відразу після переїзду в Київ у 2022 році. Тригером стала війна і усвідомлення того, що не можна відкладати свої цілі.
Анастасія впевнена, вона у тій формі, яка дозволить стати абсолютною чемпіонкою світу. Фото: інстаграм Анастасії Петренко
Люблю хороший захист і мінімум пропущених ударів
- Ви прийшли у бокс хоч і з іншого силового виду спорту - карате, але досить пізно. Це впливає на вас психологічно?
- Позитивно впливає, оскільки я свідомий і загартований спортсмен. Я не боюся складнощів і викликів. Я знаю, що «чим гірше - тим краще». Вважаю свій вік і свій стан своєю перевагою.
- Як ваш досвід у карате допомагає вам у боксі?
- Допомагає досвід переможця. Я була однією з найкращих у карате, оскільки завжди досягала своїх цілей.
- Що найбільше приносить задоволення у боксі?
- Відчуття спокою і задоволення після важкої праці. Бокс - це досить складний і небезпечний вид спорту. Мені подобаються мої трансформації навіть у повсякденному житті. Я стала ще більш витривалою і впевненою. Це круто, це мотивує і дуже заряджає.
- Ви спарингуєте з чоловіками. Наскільки це впливає на ваш рівень у боях проти жінок?
- Я їх не боюся. Жінок (сміється. - Авт.). Але з хлопцями треба боксувати уважніше, ніж із жінками. Це впливає на якість захисту. Та це і добре - я люблю хороший захист і мінімум пропущених ударів.
- Чи відчуваєте страх перед поєдинками і як з ним працюєте?
- Відчуваю швидше хвилювання. Допомагає глибоке дихання, музика, розмова з тренером.
- Як ви дієте в моменти, коли відчуваєте, що втрачаєте перевагу в бою?
- Починаю ще більше концентруватися і зосереджуватися. Відразу орієнтуюся на слова тренера - це мій маяк.
- Як би ви описали період життя після переїзду з Херсона до Києва ще на початку війни, що було найважче тоді?
- Це дуже складно описати, бо цей період дуже болісний. У нас був свій мікросвіт, налагоджений роками побут, свій тренувальний зал. Але… Ми просто в перший день війни сіли в авто, взяли мінімум необхідних речей і поїхали. Найважчим був перший місяць і усвідомлення того, що життя вже буде інакшим.
- Що залишається «за кадром» для глядачів у професійному боксі?
- Травми, сльози, тимчасова втрата віри, крики тренера (сміється. - Авт.).
- Вас тренує ваш чоловік. У чому сила вашого тандему?
- В абсолютній синхронізації, відсутності зайвого і в повному фокусі. Ми маємо іноді конфлікти, але вміємо їх вирішувати. Це так само, як шукати вихід із ситуацій у бою, коли починаєш «здавати» позицію.
Першого дня повномасштабного вторгнення родина Петренків сіла в машину і поїхала в інше життя. Фото: інстаграм Анастасії Петренко
Син Яніс - це мій другий тренер
- Як ви знаходите баланс між професійним боксом і материнством?
- Я вважаю, досить вдало, оскільки Яніс - це мій другий тренер. Йому 9 років. Він у боксі вже довше, ніж я. Яніс почав займатися з батьком, коли йому було всього 2 роки. Він добре розуміє, що таке спорт. Інколи я жертвую часом, який могла б провести з сином. Та коли немає підготовки, я, навпаки, можу більше часу віддати материнству.
- Чи розділяєте ви себе як спортсменку і як людину поза рингом?
- Так, у житті я дуже спокійна і добра.
- Чи цікаво вам розвивати себе через фотосесії та медіаактивність?
- Я сподіваюся, що в цьому році ця сфера буде активнішою. Мені б дуже хотілося бути більш медійною і просувати свої найкращі ідеї у світ.
- Ви сприймаєте соцмережі як частину свого персонального бренду?
- Так, соцмережі - це хороша можливість просувати себе і те, чим ти займаєшся. Наш спортивний зал Petrenko Top Gym - це вже як бренд. Моя власна сторінка також несе в собі стиль і передає мою автентичність. Я б хотіла більше ділитися корисним контентом.
- Про що мрієте?
- Мрію прожити своє найкраще життя. Мрію про припинення війни і мир у моїй країні. Мрію залишити вклад і вписати своє ім’я в історію. І мрію ніколи в собі не сумніватися!
Анастасія, її чоловік Сергій та син Яніс – родина боксерів. Фото: інстаграм Анастасії Петренко
