Тренування «Волинської валькірії»: як легкоатлетка Климець взяла «срібло» у важкій атлетиці
Цими днями у Луцьку проходив Кубок України з важкої атлетики. І одну з медалей, а саме срібну, на турнірі виборола легкоатлетка… Так-так, саме легкоатлетка змогла при вазі у 74 кілограми штовхнути штангу вагою 105 кілограмів. І це метальниця молота, 31-річна Ірина Климець. Про своє захоплення важкою атлетикою, про метання молота, соцмережі та життя поза спортом Ірина розповіла журналісту Коротко про.
"Хочу метати набагато далі"
- Ірино, дещо незвично бачити вас в амплуа важкоатлетки, але, здається, у вас чудово це виходить. Ви взяли «срібло» на Кубку України з важкої атлетики. Як вам це вдалося?
- Ну, це не перші мої змагання з важкої атлетики, я вже виконала норматив майстра спорту. А чому незвично? Я тренуюся в тому залі, де проходить Кубок України. Це мій рідний зал. З 2021 року працюю з тренером, який ставить мені техніку виконання вправ.
- Якими були ваші думки та емоції, коли зрозуміли, що срібна медаль - ваша?
- Та ніяких. Мені було головне - показати результати, які я виконую на тренуваннях. Я не йшла на особисті рекорди. Метання молота - мій основний вид спорту, і ризикувати тим, що трапиться, не дай боже, якась мікротравма чи травма, я не стала.
- Звісно, ви хоч і легкоатлетка, але з силового виду спорту. Як часто працюєте саме зі штангою?
- Я вже 15 років займаюся метанням молота, і протягом цих 15 років ми постійно 3 рази на тиждень працюємо зі штангою, з вагою. Тому це дуже споріднений вид спорту для мене.
- До речі, не так давно ви вкотре виграли й «золото» чемпіонату України у метанні молота. З 2016 року ви не віддаєте перше місце нікому. Фактично десятиліття ви домінуєте. Що для вас означає ця перемога?
- Так, 14 лютого на базі в Кончі-Заспі у нас був чемпіонат України з легкої атлетики, де було і метання молота. З 2016 року я виграю. Хоча, як на мене, результати невисокі, я все ж таки хочу набагато далі метати. І виграти чемпіонат України - це просто позмагатися.
- У чому секрет вашого успіху та стабільності у спортивній кар’єрі?
- Мій секрет - це любов. Любов до спорту, любов до метання молота, любов до піднімання штанги. Мені подобається бачити прогрес. Мені подобається відчувати, що я в чомусь зростаю, що я в чомусь новому. Мені подобаються складнощі у підготовці, долати їх, подобається стояти на п’єдесталі. Подобається відчуття, коли ти, наприклад, штовхнула 105 кг і реалізувала те, що ти дійсно хочеш. Це відчуття ні з чим не зрівняти.
У 5-му класі штовхнула ядро далі, ніж усі 11-класниці
- Яким було ваше дитинство?
- Я проста дівчина. Народилася в селі, не дуже далеко від Луцька. Проживала в селі до 7-го класу.
- Як ви прийшли у спорт? З чого для вас починалася легка атлетика?
- У 5-му класі я вперше спробувала штовхати ядро. Випадково це сталося. Вчитель фізичної культури відбирав команду серед 11-класників, щоб повезти на змагання. І я тоді у 5-му класі штовхнула далі, ніж наші дівчата 11-класниці. Він мене взяв другим номером на змагання. І я тоді виграла свої перші змагання серед усіх шкіл. Два роки потім їздила. І на одних стартах я познайомилася з моїм тренером, Черкашиним Романом Євгеновичем. Спочатку це було штовхання ядра. Я вступила у 8-му класі до Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А там уже поступово він мене перевів на метання молота, бо мої антропометричні дані не підходять для штовхання ядра.
На таку фігуру будь-який чоловік зверне увагу. Фото: інстаграм Ірини Климець
У метальників молота немає спеціальної дієти
- Як з’явився ваш нікнейм «Волинська валькірія» і чи подобається він вам?
- Після моєї новорічної фотосесії у 2018 році. Я зробила фотосесію у довгому вечірньому атласному вбранні. І вперше тоді написали про мене у волинській газеті статтю, і там мене прозвали так. І це вже досить звично, багато людей мене так називають. В принципі, я сприймаю це нормально.
- Одного разу ви виклали пост, де показали чимало шоколаду і поруч виставили фото з ідеальною фігурою. Як вам вдається бути в такій формі і водночас дозволяти собі досить серйозну кількість солодощів?
- У метальників немає жодної дієти. Я звикла правильно харчуватися, але я нічого собі не забороняю. Я дуже люблю солодке, це ні для кого не секрет. І якщо мені хочеться, то не відмовляю собі в цьому. Я багато тренуюся. По 2 рази на день, переважно 4 дні на тиждень. І 2 дні по одному тренуванню. Для метання мені комфортно, у мене комфортна вага.
- Взагалі, чи любите солодке, випічку, можливо, жирну їжу? Яка кухня вам до вподоби?
- Я дуже люблю випічку, і люблю її більше, ніж шоколад чи цукерки. Особливо люблю круасани. Листкове тісто - це моя слабкість. І торти, особливо шоколадні. Жирну їжу я не люблю, не вживаю її. Вона погано перетравлюється, і я відчуваю важкість. Щодо кухні… Люблю пасти, абсолютно всі. Люблю голубці мамині. Обожнюю яйця та сир.
- Взагалі у вас цікава манера ведення соцмереж: десь ви провокуєте читачів, десь дуже круто жартуєте, і це виглядає класно! Ви різна та яскрава. Що для вас означає ця частина вашого життя? Як багато часу приділяєте саме соціальним мережам?
- Виникає бажання щось виставити - я виставляю. Коли немає - не виставляю. Все ж таки особисте життя - це особисте. Воно не на показ. А соцмережі - це більше віддушина, іноді по приколу, щоб посміятися. У мене дуже різноманітне життя, я багато чим займаюся і не розповідаю про це ніде. Але якщо виставляю, то щось із йоги, пілатесу, важкої чи легкої атлетики, у сукні чи вишиванці, у сауні, з макіяжем... Наприклад, у мене є професія - перукаря. І ще я працюю фітнес-тренером у спортивному залі. Абсолютно про все я не розповідаю. Тому й виходить так, що одна фотографія елегантна, а друга - прикольна, третя - щось провокує, а четверта взагалі спортивна.
- Здається, ви дуже любите фотографуватися. Чи є у вас бажання взяти участь у якійсь фотосесії?
- Ви буквально з язика зняли. Минулого тижня я зробила фотосесію. Сьогодні отримала фотографії. Поділюся з підписниками. Вони будуть у неспортивному, трішечки елегантному образі.
Ірина любить і вміє експериментувати з образами. Фото: інстаграм Ірини Климець
- Ви дуже яскрава дівчина. Чи багато до вас чоловічої уваги в житті?
- Увагу звертають. Влітку, або коли в якихось приталених штанах, що облягають, то звертають увагу на мої ноги - у мене природно і генетично, як для дівчини, закладені великі стегна. Зараз, коли я працюю тренером, це досить видно. І тому звертають увагу на мій зовнішній вигляд, бо я така досить підкачана дівчина. Компліментів отримую досить багато.
- Ваше серце зараз вільне?
- Моє серце зараз вільне, так.
- Якою має бути ваша людина? Які у неї мають бути якості? І чи обов’язково це має бути людина зі спорту?
- Чи обов’язково це має бути людина зі спорту? Ні. Насамперед спорт - це моя професія, це моя робота. Так, я приділяю весь час спорту. Але якщо мені сподобається якась людина з абсолютно не пов’язаною зі спортом професією, то я тільки за. Чому б і ні? Головне, щоб це була щира, добра людина, знала, чого хоче в житті. Мала ціль. І мала характер.
- На вашу думку, чи можливо бути однаково успішним і в спорті, і в стосунках?
- Для дівчини це набагато складніше, ніж для чоловіка. Якщо це стосунки, коли ви молоді, народите дитину і після цього повертаєтеся з декрету в спорт, то, звичайно, так. Якщо вже у такому віці, як я, то це дуже складно. Але я вважаю, що можна. Головне - це бажання обох, спільні інтереси та погляди на життя, вміння йти на компроміси та поєднати все.
- Про що мрієте?
- Я мрію бути щасливою.
Про свій успіх у важкій атлетиці Ірина відзвітувала на своїх сторінках у соцмережах. Фото: threads.com/@iraklymets
