Коментатор Володимир Кобельков: Тільки не спекулюйте, що Усік поїхав, а Ломаченко залишився
Український бокс переживає непрості часи: на чемпіонаті Європи, що недавно закінчився, наші спортсмени здобули лише чотири бронзові медалі, посівши 13-е місце. Хоча роками раніше наполегливо входили до трійки лідерів.
Своїм баченням ситуації та перспективами вітчизняного боксу із «КП в Україні» поділився відомий спортивний коментатор поєдинків на платформі Megogo Володимир Кобельков.
Сподіваюся, що це пауза, а не зупинка
- Володимире, ви давно коментуєте бокс і знаєтеся на тему досить глибоко. Його сьогодні так сильно підкосила війна?
- Гарне питання. До початку війни, минулого року, мені здавалося, що наш бокс на підйомі. Звичайно, виросли не такі аматори, як 2012 року, які сьогодні перемагають у професійному боксі. Але тим не менш…
В Україні проводилося величезна кількість турнірів і зі змішаних бойових мистецтв (ММА), і боксу. Головні бої проводилися не лише у Дениса Беринчика, а й у Діми Митрофанова. Багато боксував Василь Чоботар. До того ж, Берінчику приїжджали суперники за рейтингом з топ-15. Це не випадкові бійці.
До речі, бої проводилися не лише у Києві, а й було багато і регіональних змагань.
- То й про що це говорить?
- Коли щось з'являється у країні, для мене це говорить про піднесення. Всі промоутерські компанії намагалися зробити цікаве шоу, щоб його показували на телебаченні, обговорювали блогери, трансляції на OTP-платформі, як у мене на Megogo. Ішов підйом, але 24 лютого все зупинилося. Сподіваюся – зупинилося, доки на паузі.
І сьогодні у боксі, як і у футболі: я коментую Італію чи Іспанію, Лігу чемпіонів, Лігу Європи – це класно, але все одно сумуєш за нашими командами. Коментуючи той же "Мілан" - "Ювентус", я хочу дивитися, наприклад, гру "Зоря" - "Ворскла". Наш футбол, може, і не найкрутіший, але він ближчий і цікавіший.
Напевно, не можна порівняти з боксом, але щось спільне є. Якихось клубів уже, може, і не буде, також і промоутерських компаній. Але я сподіваюся, що все не смертельно.
Василь Ломаченко вирішив не залишати Україну. Фото: Архів Володимира Кобелькова
Ломаченко відмовився залишати Україну до кінця війни
- Що можна зараз сказати про найближче майбутнє лідерів нашого боксу Василя Ломаченка та Олександра Вусіка?
- Я з ними дружу і часто спілкуюся. Відразу хочу сказати, коли думатимете над заголовком нашого інтерв'ю: прошу не використовуйте факт, що хтось виїхав з України, а хтось залишився. І Вася, і Сашко – кожен має рацію. Сашко вирішив виїжджати та боксувати і тим самим нагадувати світові про війну в Україні. А частину гонорару за бій він справді віддасть на ЗСУ.
Василь відмовився покидати Україну. Я говорив і з ним, і з його батьком Анатолієм Миколайовичем Ломаченком. Вони категорично відповіли: доки війна не закінчиться, країну не покинуть. І крапка.
Обидва мають рацію. Сашко підтримує Україну у світі. А Вася залишився захищати країну, своє місто, свою сім'ю та своє Чорне море.
- Згоден. Не розумію, чому їх критикують.
– Ось, наприклад, Андрій Ярмоленко. Ми теж з ним добре спілкуємося. Він каже мені: «Вов, ну що я робитиму, якщо дадуть мені автомат, ну стріляв двічі в житті». При цьому Андрій мільйони перерахував на ЗСУ. Допоміг прикордонникам, допоміг рідному місту.
Я перебуваю у Києві, він у Лондоні, прошу 10 футболок для поранених бійців у шпиталі. Він не лише не забув, а все купив та проконтролював, щоб усі привезли в Україну. Йому не треба було нагадувати про це.
Спортсмени завжди на увазі, тим більше зараз. І кожен може своїм прикладом когось мотивувати та підтримати.
- Повернімося до боксу. Денис Беринчик… Як розвиватиметься його боксерська кар'єра?
– Ми всі бачимо, чим зараз займається Берінчик: він уже у всіх регіонах побував. Допомагає військовим, звичайним жителям, які постраждали від війни, возить їжу, гуманітарку. Безстрашний хлопець – що тут казати. Таке враження, що настав час.
У нього, як і у всіх наших футболістів, є пауза в кар'єрі. І я не думаю, що Денис кудись виїде із країни. Навіть якщо надійде пропозиція на бій. Він залишиться до останнього.
Денис Беринчик та Волонтерський Центр «Дніпровець». Фото: instagram.com/berinchyk/
Наші перемоги мають і прізвище, і ім'я, і по батькові
- А чи є в історії боксу приклади, як подібні паузи впливають на бокс у провідній державі?
- Одразу й не згадаю. Важко сказати. Потрібно розуміти, коли війна закінчиться. Хтось із спортсменів може й кар'єру на той час завершити.
Адже все непередбачувано. Ото взяти мою роботу. Зараз працюємо із дому. І треба було коментувати бій Камбосос – Хейні. Він розпочинався о 06:12. А за десять хвилин – о 06:02 – ударили ракетами по Києву. Я якраз кави пив, у вікно дивився, чув, як шандарахнуло. Тому що у кого буде, я, щиро кажучи, не знаю.
- Повертаючись до аматорів. Як вийшло, що у 2012 році у нас був якийсь неймовірний високий рівень аматорів (Вусік, Ломаченко, Берінчик). А зараз складається враження, що він неймовірно впав.
- У нас є справді добрі хлопці і зараз. Не лише Сашко Хижняк.
А причина, чому у 2012-му були такі класні спортсмени, і до речі – у 2008 році теж, на мій погляд, зрозуміла. У наших перемог є прізвище, ім'я та по батькові. Анатолій Миколайович Ломаченко. Будь-який боксер із тієї плеяди це підтвердить. Я багато в чому був присутній, дуже багато бачив. Там підхід до роботи, я не знаю навіть: мабуть, це Лобановський у боксі.
Але й хлопці талановиті є – 100%. Наприклад, я особисто знаю, що жоден боксер не запитував Анатолія Миколайовича: «Навіщо ми робимо цю вправу?». Припустимо, навіщо стояти дві години та м'ячиками жонглювати.
Абсолютна довіра до тренера. Боксер на період тренування має бути як робот. Ось це високий рівень довіри. Не знаю, як буде далі.
- Що можете сказати про чемпіонат Європи, що недавно завершився? На медалі для України він видався небагатим.
- Ну, перестаньте. Візьміть спортсменів із Харкова. Які вони могли бути умови для тренувань? Йдуть постійні обстріли міста.
Знову ж таки, наскільки я розумію, двох наших боксерів засудили у півфіналі. Просто не випустили далі, бо президент Міжнародної асоціації боксу – росіянин Умар Кремльов.
А як російські боксери опинилися на цьому чемпіонаті Європи під прапором Сербії? Серби мають хоч якусь самоповагу, самолюбство — чи що? Приїхали росіяни та стали їх першими номерами, щоб виступити на чемпіонаті Європи.
На жаль, тут нічого нового. У тій самій боротьбі виграє один, а судді віддають перемогу іншому. У аматорському боксі аналогічно. Ніхто з такою несправедливістю, на жаль, не бореться.
Олександр Усік перераховує частину гонорарів за бій для ЗСУ. Фото: Архів Володимира Кобелькова
