• Головна
• Спорт

Фото: особистий архів Геннадія Комка

Збірна України всьоме пробилася на Євро і вдруге поспіль, ось тільки останню перемогу на континентальних форумах «синьо-жовті» святкували у далекому 2006 році. Наша команда потрапила до квартету С, де зустрінеться зі збірними Сербії (13 січня), Франції (15 січня) та Хорватії (17 січня).

Напередодні старту турніру «КП в Україні» поговорила з капітаном збірної, воротарем запорізького «Мотора» Геннадієм Комком, найдосвідченішим гравцем національної команди, для якого це Євро вже стане третім.

Не змогли вилетіти до Швейцарії на тренувальні ігри

– 13 січня стартує Євро-2022. Які очікування від майбутнього турніру?

- Насамперед ми розраховуємо на набуття колосального досвіду, тому що група у нас, як її вже називають, «атомна». У нашому квартеті олімпійські чемпіони – французи, віцечемпіони Євро-2020 – хорвати та непоступливі серби. Якщо вийде потрапити у плей-офф, це буде величезним досягненням.

- Що вас непокоїть напередодні Євро?

- Турбує лише одне: багато наших лідерів вибули через травми і не зможуть взяти участь у цьому турнірі. На Євро їде досить молода команда, багато хто з хлопців не має за спиною досвіду таких турнірів.

- Чому збірна не провела жодної товариської гри напередодні ЧЄ?

- Ми мали полетіти на турнір до Швейцарії, але дві збірні відмовилися від участі – Португалія та Чорногорія. Нам запропонували варіант провести два товариські матчі зі Швейцарією, але ми банально не змогли вилетіти туди. Приїхали до аеропорту. Ми мали рейсовий літак на Відень. Але він не зміг приземлитися в аеропорту Запоріжжя через погану погоду. Покружляв і відлетів назад у Відень. Ось такі метаморфози.

- Чемпіонат пройде із глядачами, до речі?

– Без. Дуже багато спортсменів захворіло, у різних командах не зможуть взяти участь усі сильніші, тому Європейська гандбольна федерація вирішила не допускати глядачів.

- У збірній усі вакциновані?

- Так. Дякувати Богу, всі здорові. Сподіваємось, на самому Євро теж ніхто не підхопить коронавірус.

- Чому у цій збірній відсутні лідери і без ясних причин: Захар Денисов, Артем Козакевич?

– Козакевич травмувався. Чому не їде Денисов, не знаю. Задавав питання керівництву, але відповіді не отримав. Захар - досвідчений та професійний гравець, і 100% допоміг би нашій збірній. Наскільки я розумію, взято курс на омолодження збірної. Може, у зв'язку із цим такі зміни у складі?

Традиційна фотосесія перед початком турніру. Геннадій центром серед воротарів. Фото: особистий архів Геннадія Комка

Хорвати стабільно у призах

- Як це бути капітаном команди, коли твій партнер (Захар Денисов) позбавлений права бути в команді явно не з спортивних причин?

– Мене вибрали на голосуванні. Звичайно, якби приїхав до збірної Захар Денисов, то роль капітана належала б йому. Дякуємо хлопцям за довіру. Це відповідальна місія.

– Які у вас спогади від Євро-2020?

- Ми могли виступити краще, але нам не вистачило частки везіння чи ми десь недопрацювали. Воювали на рівних з усіма, йшли м'яч у м'яч, але наприкінці втратили всі три гри. Північній Македонії програли 25:26, а чехам та австрійцям поступилися у чотири м'ячі.

- Яково пропускати м'ячі від Ніколи Білика, сина-воротаря Сергія Білика, з яким ви грали разом ще на Євро-2010?

- Так, як і від будь-якого іншого гравця, хоч насправді це дуже цікава історія. З Ніколою особисто не знайомий, а його батька, безумовно, добре знаю. Ми з ним були у заявці на Євро-2010, але він не грав через травму. Усі три матчі відстояв я. Сергій майже всю кар'єру провів в Австрії, у нього вже австрійське громадянство, тому Нікола став виступати за збірну Австрії. А на клубному рівні він захищає кольори найсильнішого німецького клубу «Кіль», з яким у 2020 році виграв Лігу чемпіонів, а у 2019-му став володарем Кубка ЄГФ, другого за значимістю гандбольного єврокубку.

- На Євро-2010 збірна України теж програла всі три матчі.

– І теж мінімально. До речі, хорватам там програли 25:28. Хорвати дійшли до фіналу і кому, ви думаєте, програли? Франції. А хорвати, між іншим, починаючи з 2008 року, щоразу потрапляють у трійку призерів чемпіонату Європи, за винятком домашньої першості 2018 року. Але чемпіонами ще ніколи не ставали – то другі, то треті.

- У нас у збірній чимало гравців виступають у чемпіонаті Росії. Ніхто не дорікає хлопцям за це?

- Абсолютно. Це спортивне життя. Не бачу в цьому нічого крамольного. У нас чемпіонат слабкий, а в Росії досить високого рівня, тож там гравці прогресують. А ось на рівні збірних ми нічим не поступаємося Росії.

- Якщо порівняти рівень збірних та Лігу чемпіонів…

- У Лізі чемпіонів грають найкращі з найкращих, досвідчені хлопці. У клубів оптимальні склади, гравці перебувають на професійних контрактах. У нашій збірній не так багато хлопців, які мають досвід ігор у Лізі чемпіонів. Окрім гравців "Мотора", по суті, ніхто не грає на такому рівні.

- Як ви розціните виступ «Мотора» у цьому розіграші ЛЧ?

- Ми займаємо шосте місце з восьми команд у групі. Все складається досить непогано. Здобули кілька перемог над топкомандами, зокрема, над німецьким «Фленсбургом» та угорським «Веспремом». Ідемо в зоні плей-офф і, сподіваюся, опинимося там.

- Яке найкраще досягнення «Мотора» у ЛЧ?

- Ми часто виходимо з групи, але при мені до 1/4 фіналу не виходили. Найкращий результат – 1/8 фіналу.

– За вашою спиною 15 років професійної кар'єри. Згадайте подію, яка викликала найяскравіші спогади?

- Дуже багато яскравих спогадів. Кожна перемога над топклубом у Лізі чемпіонів – подія! Потрапляння у фінальну частину Євро – також. Важко вибрати щось одне.

Комок проводить блискучий сезон у

Тут кожна фігура дуже важлива. Це не шахи

- Роль воротаря у гандболі ключова?

– Так, дуже важлива. Як, втім, роль захисників, атакуючих. Гандбол – командний вид спорту. Тут кожна фігура дуже важлива. Це не шахи (усміхається).

- Обов'язково бути високим (197 см) для воротаря в гандболі, все-таки ворота не такі великі, як у футболі?

- У високого воротаря більше розмах рук та ноги довші, і це може давати певну перевагу. Але я не можу, напевно, судити. Якби у мене в свій час був зріст 2,05, а перед цим 175 см, то я зміг би порівняти. Середній зріст воротаря в гандболі коливається в районі 190-200 см. Але є голкіпери зі зростом 185 см, які грають на високому рівні.

– Олександр Шовковський розповідав, що у нього кожна фаланга була пошкоджена тією чи іншою мірою. Найбільше страждають мізинці. Як у вас із руками?

- Дрібні пошкодження трапляються регулярно, але нічого серйозного. Максимум – вибиті пальці. Найстрашніша моя травма – розрив ахіллового сухожилля. Пошкоджував меніск, і, власне, на цьому все, тьху-тьху.

- Чому всі гандбольні воротарі у штанах, за винятком Євгена Сапуна?

- Коли м'яч летить зі швидкістю 120-150 км/год і потрапляє в незахищену ногу, це не дуже приємні почуття. У Лізі чемпіонів я не зустрічав жодного воротаря у шортах. Як дрес-код, чи що.

Ксенія та Кирило страшно мотивують Геннадія у свої 34 ще довго продовжувати грати. Фото: особистий архів Геннадія Комка

Мені сподобалося у воротах з першого дня

- Коли ви зрозуміли, що гандбол – раз і надовго?

- Коли у 18 років потрапив до першої команди Запорізького трансформаторного заводу. Зараз мені 34. Я сам родом із Запоріжжя.

- Ваші батьки були пов'язані зі спортом?

– Батько займався вільною боротьбою, він майстер спорту міжнародного класу. Я деякий час займався вільною боротьбою, ходив також у футбольну секцію, на карате, і скрізь досить непогано виходило.

- Так, а до секції гандболу коли потрапили?

- Років у 12-13. І, до речі, мене одразу поставили у ворота, і в мене добре виходило з першого дня. Я пам'ятаю, що у команді не було воротаря. Усіх нових хлопців ставлять у ворота як посвячення. Але нікому не подобалося – то м'яч у обличчя влучить, то ще щось. А мені зайшло. Так і лишився.

- Що є у вашому житті, крім гандболу?

- Родина. Дружина Катя та двоє дітей – Кирилу незабаром виповниться шість, Ксенії – дев'ять. Це найголовніше, що є в моєму житті, крім гандболу.

- Волейболісти часто собі пару обирають серед волейболісток. Гандболісти, як правило, теж?

- Далеко ні. Із дружиною ми познайомилися на першому курсі університету. Навчалися в одній групі. І хоча я був рідкісним гостем на парах у зв'язку з тренувальним процесом, але все одно вдалося помітити Катю (усміхається). І якось у нас все закрутилось-закружлялось.

– Дмитро Горига зізнався, що якби не гандбол, то став би космонавтом. Ким ви?

- Точно спортсменом. Схиляюся до якогось виду єдиноборств. Може, футболістом.

- Якби могли розпочати все спочатку, пов'язали б життя із гандболом?

- Звичайно! Я цілком задоволений тим, як протікає моє життя. Це такий кайф, поєднувати улюблене хобі та роботу.

Геннадій спокійно може стояти на сторожі Тріумфальної Арки. Сумніваєтеся? Фото: особистий архів Геннадія Комка