• Головна
• Спорт

Фото: Особистий архів

До старту Олімпійських Ігор-2022 у Пекіні залишилося два місяці. Традиційно надії щодо медалей на зимовій Олімпіаді ми покладаємо на два види спорту – біатлон та фристайл.

От тільки в біатлоні останні результати українських спортсменів не тішать. Чого не скажеш про фристайл. На останньому етапі Кубка світу у фінській Руці Анастасія Новосад здобула дві медалі – бронзу у командних змаганнях та індивідуальне золото. «КП в Україні» зв'язалася з головною українською надією на медалі у Пекіні та дізналася, що стоїть за різким проривом наших спортсменів у фристайлі.

Головне на Олімпіаді – психологія

- Анастасіє, зізнавайтеся, чим ви займалися минулого літа, що такі акробатичні етюди стали виконувати?

- Тренувалася багато. Дуже багато. Ми почали стрибати на літніх трамплінах на початку травня, коли зазвичай починаємо підготовку до сезону лише наприкінці червня. Ми стрибали дійсно багато стрибків у Швейцарії. І мені здається, я ментально визріла. Стала серйозніше ставитись до акробатики. Втомилася займати десяті-п'ятнадцяті місця.

- Після таких успіхів, тепер у Пекіні націлюєтеся лише на золоту медаль?

- Так! Я хочу виграти Олімпіаду! Мене влаштує лише «золото».

- Чи складно буде конкурувати з китайськими спортсменами з огляду на те, що Ігри пройдуть на їхній землі?

- Акробатика сама по собі непередбачувана дисципліна фристайлу. Ускладнювати стрибки немає сенсу, тому що виконати їх бездоганно дуже складно. Якщо у тебе підготовлені серйозні стрибки, а для дівчат це потрійні сальто, то можна розраховувати на високі місця. Зі стрибками в два сальто немає сенсу розраховувати на влучення в десятку. До Пекіна я готую потрійні сальто.Вже чудово опанувала їх на літніх трамплінах, і зараз переношу їх на зимові. Тільки минулого року почала пробувати стрибки з потрійним сальто, але тоді у мене вони не особливо виходили.

- На Іграх формат змагань буде іншим. Яку тактику у зв'язку із цим плануєте обрати на кваліфікацію та на перший фінал?

- Чи справедливо зауваження, що на Олімпіаді на перше місце виходить психологія?

– 100%. Тільки психологія. Потрібно витримати напругу. Багато спортсменів готові до Ігор на 100%, але психологічно ламаються під час змагань. Одне невдале приземлення та чотири роки підготовки коту під хвіст.

- Що важче – виступати в команді чи лише за себе?

- Мені – у команді. Відповідальності більше. В індивідуальних змаганнях відповідаєш тільки за свій результат, і у разі провалу звинувачуєш лише себе. У командних змаганнях не можна розслабитись.

Акробатика – найкрасивіша дисципліна фрістайлу. Фото: bukovel.com

В Україні нема де повноцінно займатися фристайлом

- У чому феномен Олександра Абраменка – він єдиний українець, хто вигравав золоту медаль Олімпійських Ігор у фристайлі?

- Повірив у себе. Повірив у те, що може конкурувати з найкращими фристайлістами і що вартий найвищої нагороди.

- З Ольгою Полюк ви більше друзі чи конкурентки?

– Ми близькі друзі. Вона хрестила мою дочку Даніелу.

- Ви випадково не робили тест ДНК, аж надто ви дуже зовні схожі?

- Нам про це постійно кажуть. Я прийшла у спорт трохи пізніше, але з перших днів нас запитували, чи не сестри ми.

- Чому у нас усі фристайлістки з Рівного: ви, Ольга Полюк, Алла Цупер?

– У нас сильна спортивна школа ДЮСШ-1. Окрім секцій спортивної гімнастики та фристайлу, зараз додався відділ слоупстайлу.

- Знайомі з олімпійською чемпіонкою Аллою Цупер?

– Аллу я дуже добре знаю. Вона зараз живе у Білорусі, відновлюється після травми.

- Як ставитеся до зміни громадянства спортсменами?

- Коли я лише починала, мені пропонували виступати за Росію. Пропонували найкращі умови, але я люблю Україну і на жодну іншу країну її не проміняю.

На двох останніх етапах Кубка світу українські фрістайлісти (Новосад, Абраменко та Котовський) стабільно ставали третіми. Розраховуємо на медаль у командних змаганнях на Іграх у Пекіні-2022. Фото: Особистий архів

Олімпійські Ігри-2018 у Пхенчхані пропустила через вагітність

- За вашою спиною Олімпійські Ігри у Сочі-2014. Які спогади?

- Дуже яскраві. Олімпіада – це зовсім інший рівень змагань. На той момент я була ще дуже молодою і не усвідомлювала масштабу події, наскільки це серйозно і відповідально. У мене були стрибки легкої складності, і в Сочі я не могла розраховувати на високі місця за визначенням (зайняла 16 місце. - Авт.). Для мене вже було досягнення, що я поїхала на Олімпіаду. Я досягла поставленої мети. До Пекіна я вже їду в зовсім іншому статусі та настрої.

- Олімпіаду у Пхенчхані ви пропустили через вагітність. Це ж незаплановано вийшло?

– Для спорту незаплановано, для життя – заплановано. Така доля. Єдине, що я підвела свого тренера Енвера Аблаєва. Звісно, він привітав мене, але йому "виписали" в Міністерстві за мене. Не найприємніша історія для нього, але мене сильно не клювали за це.

- Ви самі більше засмутилися чи зраділи?

–Ббільше зраділа. Я морально втомилася від спорту. Прикро було за тренера. Повернулася до акробатики через вісім місяців після народження Даніели.

- Як вас змінило материнство?

- Я стала більш спокійною та врівноваженою. Акробатика – це такий вид фристайлу, де ти щодня перебуваєш у напрузі. Ніхто не застрахований від падінь та тяжких наслідків. Це не легка атлетика та не біатлон. Тут завжди є ризик стати інвалідом. Завжди страх. Але я його поборола у собі. У тому сенсі, що відпустила його, бо так чи інакше страх завжди є. Я просто перестала зациклюватись на страху.

Як сестри. З Ольгою Полюк. Фото: Особистий архів

"Боюся висоти"

- Що ви відчуваєте, коли витаєте в повітрі?

– Є різні моменти. В акробатиці є таке поняття як вихід із трампліну. Якщо я виходжу з нього благополучно, то в польоті кайфую. Я все усвідомлюю, мозок розслаблений, нормальний політ. Не треба напружуватися у повітрі, щоб щось підкрутити чи розтягнутися. Коли відриваюся погано, потрібно включати мозок, миттю викидається сильний адреналін, щоб встигнути за секунду-другу вдало приземлитися.

- Згадайте найболючіше падіння.

- Якось я невдало приземлилася на коліно і порвала хрестоподібні зв'язки. Довелося лягати на операційний стіл. Відновлювалася рік. Після цього, власне, і виник страх стрибків, який треба було подолати. А самі падіння бувають різні: і кумедні, і болючі, і головою об сніг. Просто ми вже тисячі цих стрибків виконали і знаємо, як правильно впасти, якщо стрибок іде не так, як треба. Звичайно, якщо новачка змусити стрибнути з нашого трампліну, він може полетіти і приземлитися на спину або лежма.

- З прямого трампліна, з якого стрибають стрибуни, змогли б стрибнути?

- З 90-метрового точно ні. З невеликих – так. При прямому стрибку фристайлісти не так відчувають тіло. Наше тіло звикло до піруетів та сальто назад. А тут потрібно подавати тіло трохи вперед. Ці моменти ми не відчуваємо.

- А з десятиметрової вежі до басейну?

- Не повірите, я до біса боюся висоти. Якось у Мінську стрибнула у воду і цього досвіду на все життя вистачило.

- Свою дитину віддали б у фристайл?

– Даніелу хочу віддати на спортивну гімнастику. Більше я хотіла б навіть не в акробатику, а в слоупстайл – це молодіжна і цікавіша для дітей дисципліна.

- Які якості характеру потрібно мати, щоб досягти успіху в акробатиці? Чи потрібно для цього бути трохи відмороженим? Або не трохи…

- Фристайлісти всі трохи не від цього світу. Це не погана риса. Потрібно вміти уникати поганих думок. І не забивати голову лише стрибками. Пройшло тренування і потрібно абстрагуватися від фристайлу. За характером я дуже спокійна та флегматична. Трохи пофігіст у житті. Так легше жити.

Фінляндія схожа на Україну

- Фристайлом можна прогодувати сім'ю?

- Якщо порівняти, скільки блогери заробляють, то фристайлісти отримують 10% від їхнього заробітку. Звичайно, якщо перемагати на етапах Кубка світу, то можна жити добре. За перемогу на етапі у фінському Рука здобула 10 тисяч доларів. Але це перша моя перемога за всю кар'єру. Грошові премії сплачуються за 1-10 місця. Десяте місце отримує близько 150-200 доларів. За шосте місце – 800-1000 доларів, за третє – 2,5 тисячі доларів.

- Спонсори у фристайлі є?

- Є, але тільки не в Україні, Білорусії, Казахстані чи Росії. Тільки у розвинених країнах – у американських, швейцарських, австралійських спортсменів.

- Яка справа з фінансуванням від держави?

– Ви часто буваєте за кордоном. Яка країна більше за інших симпатична?

- Я в захваті від Фінляндії. І Швейцарії. Але Швейцарія дуже дорога країна. Мені більше до вподоби Фінляндія, чим вона схожа на Україну. Душою. Сімейні цінності.

- У вас є спортивні захоплення, крім фристайлу?

- Я займаюся йогою, медитацією. Англійську вчу. Жаль, не так багато вільного часу. Я приїжджаю додому та займаюся дитиною. На зборах багато часу йде на самі тренування та відновлення.

- А хто з дитиною сидить?

- Мама. Чоловік працює. Тільки у вихідні повноцінно може приділяти Даніелі час.

- Що ви вмієте робити так само класно, як робити стрибки?

- Займатися фітнесом. У мене є ідея фікс на майбутнє. Я хотіла б відкрити свою фітнес-студію.

А є щось красивіше за північне сяйво? Фото: Особистий архів