Волейболіст Дмитро Теременко: Не потрібно було обіцяти 10 мільйонів за перемогу над Росією
Чоловіча збірна України з волейболу в останні роки радує наших уболівальників. Після довгого затишшя в 2019 році Україна нарешті пробилася на чемпіонат Європи і з ходу увійшла до вісімки найсильніших. Цього року національна команда під керівництвом латвійського тренера Угіса Крастіньша виступила теж гідно. Достроково вийшла з непростої групи, обігравши збірні Греції, Португалії та Бельгії, і в 1/8 фіналу дала серйозний бій віце-чемпіонам Олімпійських ігор в Токіо-2020 збірній Росії.
"Поки за Євро-2021 ми нічого не отримували"
- Дмитро, що стало спусковим гачком у прориві українського волейболу?
- Покращилось ставлення Федерації волейболу України. Раніше було все дуже погано. Зараз федерація стала зацікавленою в досягненні результату. У нас збірна була непогана десять років тому, і п'ять, але коли це нікому не треба і нічого не фінансується, то складно розраховувати на прогрес.
Нас збирали за десять днів до чемпіонату, а це, ви самі розумієте, несерйозно. Перед Євро-2021 ми зібралися за півтора місяці, провели хорошу підготовку - фізичну, тактичну, технічну. Провели спаринги, та які - до нас приїжджали чемпіони Європи, ми їздили в гості до олімпійських чемпіонів. Коли люди в федерації займаються справою і їм потрібен результат, це, природно, відбивається і на гравцях.
- У чому сила латвійського тренера Угіса Крастіньша?
- Мені подобається, як він тримає комунікацію з гравцями. Угіс намагається знайти з кожним спільну мову, він вміє розкривати кращі якості, виводити гравця на кращу форму. Важливо, що у нього відмінний помічник - в одній особі фізіотерапевт і тренер з фізпідготовки Артур Тінте. Вони в зв'язці здорово поєднуються. Думаю, якщо Крастіньш піде зі збірної, багато хто теж піде і збірна знову відкотиться назад.
- В Україні немає таких сильних фахівців?
- В один ряд з ним можу поставити тільки Філіппова Юрія Івановича (тренував збірну у 2005-2008 рр. і 2012-2016 рр. - Авт.). Більше нікого.
- Ви задоволені виступом на Євроволей-2021?
- Не дуже. Ми їхали за медалями. По-іншому немає сенсу їхати на Євро. Просто так на прогулянку, заради чого? Всі думали, що як мінімум повторимо результат Євро-2019, ввійдемо до вісімки кращих. Не доля. В 1/8 фіналу нам попався дуже сильний суперник. Росія в топ-5 в світі. Але нам під силу було обіграти Росію.
- Чого не вистачило?
- Це більше питання до тренерського штабу. Я можу відповісти тільки за хлопців: всі волейболісти виклалися по максимуму, причепитися до когось, що халявив, неможливо. Все, що могли, залишили на майданчику. Могли виграти, але претензій до гравців немає жодних.
- Ви відчували принциповість матчу з Росією або додатковий тиск?
- Звісно. Всі розуміли, що таке - грати з Росією. У будь-якому виді спорту зараз було би напруження при лобовій сутичці, тому мотивація зашкалювала.
- Як поставилися до того, що за перемогу над Росією пообіцяли 10 млн грн, з огляду на, що за вихід у чвертьфінал Євроволей-2019 збірна отримала всього 250 тисяч грн?
- Я вважаю, що це було зроблено не зовсім коректно по ставленню до команди. У нас дуже багато молодих гравців. Мені здається, це більше стимулювало Росію. Не можна оголошувати такі суми. Мене б, наприклад, страшно мотивувало, якби хтось хвалився премією за майбутню перемогу наді мною. Не можна хвалитися грошима, доки ти не переміг. Гучні гасла ні до чого доброго не призводять.
|
- Спорт поза політикою - абсурдна теза?
- Політика є завжди. Скрізь. У мене хотів взяти інтерв'ю російський канал, але я відмовився. Мені здається, що б не сказав зараз, на російському телебаченні слова подадуть в іншому соусі.
- У нашої збірної два волейболістаи грають в чемпіонаті Росії. Нічого страшного?
- Так, хлопці грають. Всім потрібно годувати сім'ї. На жаль, в Україні далеко не всі команди забезпечені. Не ті зарплати, щоб утримувати сім'ю.
- Волейболісти в збірній грають безкоштовно?
- Так. Повертаючись до теми преміальних, перед Євро-2021 нам не обіцяли жодних бонусів. Як федерація вважає, ми виступили успішно чи ні? Ми виконали завдання-мінімум. Чи виплатять щось, я не знаю. Поки ми нічого не отримували.
У Польщі ніколи проблем не виникало
- Лідер нашої команди - 24-річний Олег Плотницький. Він виступає в чемпіонаті Італії за "Перуджу". З ним і без нього збірна України - дві різні команди?
- Безумовно. Він робить дуже багато на майданчику. І поза майданчиком теж. Олег володіє неймовірною енергетикою, заряджає команду, мотивує хлопців, підбадьорює, заряджає на тренуваннях. Молодець! Наш лідер на правильному шляху.
- Ви представляте французький "Тур", а до цього грали в Польщі за "Ольштин". Який чемпіонат сильніший, де гроші крутяться більше?
- У Польщі грошей більше і чемпіонат відповідно сильніше. Я точно не знаю, які зарплати в топ-клубах, але полякам багато платять. За силою польський чемпіонат в Європі поступається тільки італійському. І десь на одному рівні з російським. Французький чемпіонат зараз зростає, і все більше хороших гравців їдуть туди.
- Чому поляки божеволіють за волейболом?
- У поляків волейбол - спорт номер один в країні. За останні сім років вони двічі брали чемпіонат світу. У чвертьфіналі поляки, до речі, розтрощили збірну Росії - 3: 0. Три роки тому я грав в "Чарні Радом", і на кожному матчі збирався повний зал. Подивіться, скільки зараз приходить глядачів у Гданську на Євро. За 5-6 тисяч на кожному матчі. Зали завжди битком. Атмосфера на іграх приголомшлива. І поляки активно популяризують волейбол - багато трансляцій, які не переривають на інші види спорту.
- Як поляки сприймають українців?
- Скільки я грав в Польщі, проблем ніколи не виникало. Але я чув різні історії від звичайних людей. Кожен залишається при своїй думці: то люблять, то не люблять. Якщо ти знаєш польську мову, а її нам, в принципі, легко освоїти, не повинно виникати жодних проблем в плані комунікації.
- Чому львівські "Барком-Кажан" так і не грають в чемпіонаті Польщі, хоча рвуться туди вже не перший рік?
- Взагалі без поняття. Напевно, вони б вже грали, якби не пандемія. Вони ніби й на наступний рік хочуть заявитися, але попереду цілий рік, а за цей час може все що завгодно статися.
|
"Майбутнє після волейболу? Щасливе!"
- Волейболом можна собі забезпечити гідне життя в Україні, якщо ти гравець не рівня збірної?
- Складно так відповісти, та й саме поняття "гідне життя" для кожного різне. Якщо ти гравець хорошого рівня, ти затребуваний і можеш поїхати за кордон і там заробити. В Україні зараз тільки в "Епіцентрі-Подоляни" платять непогані зарплати, гідні європейських. Великих сум в інших командах не платять. Навіть в "Баркомі".
- Анастасія Карасьова зізналася, що волейболістки дуже часто знаходять пару серед баскетболістів. У вас часом дружина не спортсменка?
- Ні, Настя - медичний працівник. Ми познайомилися через знайомих мам, які жили на одній сходовій клітці зі мною. Якось так вийшло, що ми обмінялися телефонами і зустрілися. Так потихеньку пішло і до одруження дійшло. Але поки що без дітей.
- Знаю, що у Олега Плотницького дружина волейболістка Анна Степанюк. Багато ще таких спортивних пар?
- Насправді ні. З гравців збірної тільки у Віталія Щиткова дівчина волейболістка. Так що це все стереотипи.
- Юрій Семенюк почав займатися волейболом в 20 років, коли тренер його помітив в "Ашані". Яка у вас історія знайомства з волейболом?
- Професійно я став займатися волейболом з десятого класу, коли прийшов до харківського спортінтернату. Я сам харківський. Ніякими іншими видами спорту не цікавився, а ось волейбол завжди був до душі. Можливо, тому що батьки любили грати у волейбол. Але вони не були професійними волейболистами - так, для себе.
- Вам уже 34, не за горами момент, коли доведеться повісити кросівки на цвях. Яким бачите своє майбутнє після волейболу?
- Щасливим (посміхається)! Це важке питання для кожного спортсмена. У мене ще два роки контракту з французьким "Туром". Якщо чесно, не бачу себе тренером. Хотів би більше проводити часу вдома, з родиною.
- Коли-небудь хотіли покинути волейбол?
- Після важких травм. У ті моменти часто виникають думки, а чи не закінчити з волейболом, може, досить? Але завжди знаходиш сили, щоб продовжувати.
- Життя без волейболу лякає?
- Ні. Якщо не буду грати на топ-рівні, мені це буде взагалі нецікаво.
- Що є у вашому житті крім волейболу?
- Це таке риторичне запитання. Я намагаюся фокусуватися завжди на чомусь одному, не розпорошувати. Наразі в моєму житті є тільки волейбол, а далі буде видно.
|
ДОВІДКА
Дмитро Теременко- центральний блокуючий збірної України і французького "Тура". Народився 1 лютого 1987 року в Харкові. Зріст - 200 см, вага - 98 кг. Шестиразовий чемпіон України. Чемпіон Франції. Одружений.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
