Хроніка порожніх слів: як Росія зривала всі перемир'я за роки повномасштабної війни
Чергове перемир'я між Україною та Росією оголошено цими днями: після односторонньої заяви РФ про припинення вогню на 8 та 9 травня президент України Володимир Зеленський оголосив про режим тиші в ніч на 6 травня. При цьому сторони офіційно не зверталися одна до одної із цими пропозиціями. Коротко про - про те, скільки вже було цих "перемир'їв", припинення вогню та режимів тиші за чотири роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
2022-й: гумкоридори та евакуація під вогнем
Після повномасштабного нападу на Україну 24 лютого 2022 року Росія оголосила на три дні гуманітарну паузу (режим тиші), і Україна її підтримала – щоб мешканці Києва та Чернігова могли евакуюватись. Пауза була порушена в перші години, обстріли тривали, евакуація проходила важко.
На початку березня 2022-го Росія та Україна домовилися про відкриття гуманітарних коридорів із Маріуполя, Волновахи та Сум – також для евакуації цивільних. Звісно, Росія прострілювала ці коридори, українська сторона заявила про неодноразові порушення з боку РФ. Тоді йшли переговори у Стамбулі, і домовленості були у їхньому контексті, але повністю забезпечити тишу не вдалося.
Режим тиші було оголошено на Київщині та в Чернігові. Напередодні Україна намагалася домовитися про 24-годинне припинення вогню, але Росія не погодилася на цей крок. Потім були короткострокові, на 1-2 дні, спроби «перемир'я» для евакуації та доставки гуманітарної допомоги, але все одно фіксувалися обстріли, евакуація була утруднена.
7-8 квітня 2022 року було оголошено гуманітарну паузу у Маріуполі для евакуації мешканців, які знайшли укриття від обстрілів на заводі «Азовсталь». Насилу мирні жителі змогли залишити свій притулок, Росія не припиняла обстріли, оскільки страшно боялася, що під виглядом цивільних з «Азовсталі» вийдуть і військові. Вони вийшли набагато пізніше, 5-7 травня, але це вже історія не про перемир'я, а про брехню та безкарність супротивника.
З кінця березня до середини квітня у Київській та Чернігівській областях неодноразово оголошувалися «гуманітарні перемир'я» та «режими тиші», але вони відразу ж припиняли такими бути після оголошення: росіяни навідступно продовжували стріляти, блокувати гуманітарну допомогу, не випускати цивільних на вільні території.
4-5 серпня 2022-го Росія оголосила про тимчасове припинення вогню з приводу релігійного свята Курбан-байрам – і сама його порушила. Новорічне перемир'я з 29 по 31 грудня того ж року спіткала та сама доля.
2023-й: патріарх хотів на годину – Україна хотіла надовго
До роковин повномасштабного вторгнення Україна вже розуміла, що жодне з оголошених чи запропонованих Росією перемир'їв не буде виконане повністю. Обстріляти самим і звалити на супротивника – такою була концепція росіян, якої вони й дотримувалися.
Так, напередодні Різдва 2023 року, а точніше 5 січня 2023 року, російський патріарх Кирило виступив із пропозицією про перемир'я на півтора дня, яку підтримав президент Путін. Україна не прийняла цю пропозицію, назвавши її «цинічною пасткою», і, у свою чергу, запропонувала домовитися про довгострокове припинення стрілянини, що вже не влаштувало Росію. Звинувативши Україну в тому, що це вона порушує «домовленості», росіяни влаштували обстріли. Подібне відбувалося і на День перемоги 9 травня 2023 року: повноформатне перемир'я не влаштувало Росію і фактично не відбулося.
До кінця року Росія влаштовувала "контрнаступи" на регіони України і на всі пропозиції про припинення вогню заявляла прямо: це неможливо, поки "друга армія світу переможно перемагає", якщо слухати зведення пресаташе російського міноборони Конашенкова.
2024-й і т.д.: Росія недоговороспроможна
Загалом вже було зрозуміло, що домовлятися з Росією в принципі неможливо ні про що. Ні релігійні, ні світські свята, ні збори врожаю, ні початок навчального року – ніщо не спонукало її хоча б раз зупинитися. Втім, її успішно зупиняли ЗСУ, і тоді в різних точках України українські військовослужбовці встановлювали довгоочікуваний режим тиші – всерйоз і надовго.
Як і 2024-го, 2025-го була спроба звернутися до російського розуму і обговорити гуманітарне перемир'я хоча б на Великдень, проте довше обговорень справа не пішла. Тривали обстріли, сторони традиційно звинуватили одна одну – на тому й розійшлися.
Цього року Росія оголосила одностороннє перемир'я, не відреагувавши на пропозицію президента України таки зайнятися встановленням довгострокової паузи, а не кількох годин бездіяльності. Наша країна також заявила про добове припинення вогню. Проте вже зрозуміло, що за понад чотири роки односторонні декларації та політичні заяви – це не реальні режими тиші та перемир'я, а просто маскування. Ніхто в них не вірить і тим більше дотримуватись не збирається.
