Від Польщі до Косова: 5 історій про те, як долю держав вирішували за зачиненими дверима
У листопаді в Китаї можуть зустрітися Дональд Трамп, Володимир Путін і Сі Цзіньпін, щоб обговорити, як припинити війну в Україні. Володимира Зеленського запрошувати не планують. Таке вже не раз траплялося, коли великі держави проводили лінії на карті — і цілі держави змінювали території або державний устрій. У Коротко про зібрали п’ять історій про те, як це відбувалося і чим закінчувалося. І що може зробити Україна.
1. Чехословаччина: класика зради
Вересень 1938 року. У Мюнхені збираються Гітлер, Чемберлен, Даладьє та Муссоліні. Чехословаччину до зали навіть не пускають.
Судетську область — промисловий і укріплений регіон — віддають Німеччині "заради миру". Британський прем’єр Невілл Чемберлен і французький прем’єр Едуар Даладьє розраховували уникнути великої європейської війни, поступившись вимогам Адольфа Гітлера.
Чемберлен повертається до Лондона зі знаменитою фразою про "мир для нашого часу".
А за пів року Гітлер займає всю Чехію. Союзники продали партнера, щоб відтягнути війну. Але війна все одно прийшла — і стала Другою світовою. "Мюнхенська змова" досі звучить як синонім зради.
2. Польща: як Сталін отримав країну
Лютий 1945 року. До капітуляції нацистської Німеччини залишаються лічені місяці. У Криму, в Лівадійському палаці, зустрічаються Сталін, президент США Франклін Рузвельт і Черчилль. Їхня мета — домовитися про повоєнний устрій Європи.
Але одне з головних питань стосується країни, якої за столом немає: Польщі. Червона армія вже стоїть майже на всій території країни. Сталін хотів зберегти території, зайняті СРСР після поділу Польщі з Німеччиною у 1939 році. Натомість полякам обіцяють шматки Німеччини на заході — до річок Одер і Нейсе. Мільйони людей згодом будуть переселені.
Але головне було не в кордонах. Сталін нав’язує Польщі просовєтський уряд. Польський уряд у вигнанні в Лондоні, який усю війну був на боці союзників, фактично викреслюють із переговорів. Рузвельт і Черчилль вибивають обіцянку "вільних і безперешкодних виборів". Обіцянка залишається на папері.
До 1947–1948 років у Польщі встановлюється комуністичний режим і майже повне підпорядкування СРСР. Комуністична диктатура проіснувала до кінця 1980-х років.
Ялтинські домовленості показали: коли армія одного з переможців уже стоїть на землі, домовитися про справжню незалежність майже неможливо.
Майбутню можливу зустріч Трампа, Путіна та Сі порівнюють із «переділом світу» в Ялті, де зустрічалися Сталін, Черчилль і Рузвельт. Фото: колаж Коротко про
3. Греція: Черчилль забирає 90 відсотків
Жовтень 1944 року. Черчилль приїжджає до Сталіна в Москву. Пізно ввечері він дістає пів аркуша паперу й пропонує поділити Балкани у відсотках. Румунія — 90% радянського впливу. Греція — 90% британського. Югославія й Угорщина — приблизно навпіл.
Сталін бере синій олівець, ставить велику галочку й повертає аркуш. Черчилль згодом назве цей папірець "пустотливим документом".
Після відходу німців комуністичний рух опору EAM–ELAS контролює більшу частину Греції. Але створити гіпотетичну Соціалістичну Республіку Греція їм не вдається.
У грудні 1944 року в Афінах спалахують бої: британські солдати за прямим наказом Черчилля відкривають вогонь по вчорашніх союзниках-партизанах. Вуличні бої тривають тижнями. Сталін не втручається.
Потім починається повноцінна громадянська війна 1946–1949 років. Британія, а згодом США підтримують королівський уряд зброєю та грошима. Комуністи зазнають поразки. Греція залишається в західному таборі.
Ціна питання — фактично продовження бойових дій після Другої світової війни ще на кілька років, десятки тисяч убитих, табори, заслання та розкол суспільства, який тривав десятиліттями.
4. Індія та Пакистан: як юрист із Британії вирішував долю Кашміру
Влітку 1947 року Британська імперія йде з Південної Азії. На місці Британської Індії мають з’явитися дві держави — Індія та Пакистан. Але де провести кордон між ними?
Останній віцекороль лорд Маунтбеттен і юрист Сирил Редкліфф, який майже не знав Індії, за кілька тижнів креслять кордони нових держав.
Але була ще одна проблема, яку не можна було розв’язати простим олівцем на карті: князівства. Їхні правителі мали обрати, до Індії чи Пакистану приєднатися. Один із найважливіших виборів зробив махараджа Харі Сінгх — правитель Кашміру, населення якого переважно сповідувало іслам, хоча сам махараджа був індуїстом.
Спочатку він намагався зберегти незалежність. Але восени 1947 року озброєні загони з боку Пакистану вторглися до Кашміру. Харі Сінгх звернувся по допомогу до Індії та підписав документ про приєднання князівства. Індійські війська вступили до регіону, почалася перша війна між Індією та Пакистаном.
Те, що відбувається далі, називають одним із найкривавіших переселень в історії. Від 14 до 15 мільйонів людей кидають свої домівки. Оцінки кількості загиблих — від 200 тисяч до двох мільйонів.
Відтоді відбулися ще три війни, постійні перестрілки, кризи 1999, 2019 років і наступних років. Кашмір став символом того, як поспішний поділ, проведений зовнішньою силою, залишає нерозв’язану проблему на десятиліття вперед.
5. Сербія та Косово: відокремити частину країни без її згоди
Найскладніше питання — ситуація з Косовом: досі існують різні думки щодо того, наскільки оголошення незалежності регіону відповідає міжнародному праву. Але виходитимемо з того, що Україна Косово не визнала. А отже, для Києва в цій історії є, скажімо так, неприємні аналогії.
У 1999 році НАТО розпочало авіабомбардування (без санкції Ради Безпеки ООН) проти сил Слободана Мілошевича на тлі війни в Косові та повідомлень про насильство щодо косовських албанців. Белград утратив контроль над краєм, а його майбутнє опинилося в руках міжнародних посередників.
Після бомбардувань НАТО сербські сили залишили Косово. Край перейшов під управління ООН. Резолюція 1244 формально зберігала суверенітет Сербії, але вимагала "суттєвої автономії" краю.
17 лютого 2008 року парламент Косова в односторонньому порядку проголосив незалежність. США та більшість країн ЄС швидко визнали нову державу. Сербія, Росія, Китай — ні. Серед тих, хто не визнав Косово, — Україна, Іспанія, Греція, Словаччина та Кіпр.
Суперечка дійшла до Міжнародного суду ООН. У 2010 році суд постановив, що сама декларація незалежності Косова не порушила міжнародного права.
Паралелі з Кримом і Донбасом напрошуються самі собою. Одні бачать у Косові право народу на самовизначення після репресій. Інші — небезпечний прецедент порушення кордонів силою та зовнішнім втручанням.
Що робити Україні, щоб не стати заручницею великих країн?
Як влучно зауважив один із дипломатів, щоб опинитися за столом, а не в меню, потрібно зберігати суб’єктність, не погоджуватися на формат, у якому долю країни вирішують інші, і домагатися, щоб будь-який серйозний переговорний процес відбувався лише за безпосередньої участі України, про це пишуть експерти Foreign Affairs.
Ну і, звісно, — перехоплювати ініціативу, як це робить останніми днями Володимир Зеленський, звертаючись до партнерів і пропонуючи варіанти нового перемир’я. 20 жовтня президент України прилетів до Норвегії, де в нього відбудуться переговори зі Стівом Віткоффом. Можливо, завдяки цій активності "зустріч трьох" у Китаї незабаром втратить актуальність.
