Стовпотворіння біля воріт ЄС триває. Тепер до Євросоюзу кличуть Канаду. 16 вересня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала канадському прем’єру Марку Карні, щоб Канада стала першим «асоційованим членом» Євросоюзу. Коротко розбираємо в Коротко про: що Канада хоче отримати від Європи, чим ризикує, чому розлютився Трамп і як ця ситуація може стосуватися України.
Ще влітку президент Фінляндії Александр Стубб пожартував: «Хіба не було б чудово, якби Канада стала 28-ю державою Європейського союзу, а не 51-м штатом США?» — цитує його слова BBC. Тепер жарт став передбаченням.
«Я хотіла б працювати з вами над тим, щоб відкрити для Канади двері як першого асоційованого члена ЄС», — сказала фон дер Ляєн Карні в Європарламенті, цитує її слова The Guardian.
«Ми вітаємо цю ініціативу», — відповів Карні, виступаючи в Європарламенті 17 вересня. При цьому повного членства Канада не просить і отримати не може — вона географічно не європейська країна.
Після цього вони поцілувалися, так би мовити, скріпивши свої побажання під оплески євродепутатів. Що ж (або хто) підштовхнуло зазвичай спокійних канадців до різких рухів — звісно, Трамп!
Поцілунок Урсули фон дер Ляєн і Марка Карні в Європейському парламенті у Страсбурзі, 16 вересня 2026 року. Фото: Ahmet Sel/Anadolu via Getty Images
Канада опинилася в жорсткій торговельній війні зі США. Тарифи Трампа сягають 50 відсотків, під загрозою молочна продукція, алкоголь і автомобілі. Плюс постійні заяви американського президента про те, що Канада могла б стати «51-м штатом». Для багатьох канадців це звучить як пряме посягання на суверенітет.
Близько 70 відсотків канадського експорту йде до США — залежність критична. У цих умовах Карні почав говорити про диверсифікацію: більше торгівлі та інвестицій з Європою, більше військового співробітництва, більше зв’язків з азійськими та іншими державами — і менше залежності від одного американського ринку.
Є у Канади й додаткова причина — Оттава вже має угоду про вільну торгівлю з ЄС — CETA, вона працює з 2017 року, але досі не ратифікована всіма країнами Євросоюзу. І для створення нового формату знадобляться нові тривалі переговори та згода всіх 27 держав ЄС.
Йдеться про глибоку координацію у кількох сферах: розумне виробництво, технологічний альянс, інтеграція оборонних промислових баз, спільний флагманський проєкт в Арктиці, енергетика, критичні мінерали, батареї, штучний інтелект, квантові технології та кібербезпека.
Для Канади вигоди очевидні: доступ до величезного європейського ринку, спільні інвестиції, можливість знизити залежність від США та зміцнити позиції «середніх держав».
Згідно з даними Європейської комісії, двосторонній товарообіг у сфері товарів і послуг минулого року досяг 130,8 млрд євро (151 млрд доларів), що більш ніж на 80% більше, ніж за останнє десятиліття. Основні товари, що експортуються з ЄС до Канади, включають автомобілі, машинобудівну продукцію та фармацевтичні препарати. Канадський експорт до Європи включає сиру нафту, добрива, критично важливі мінерали та кольорові метали.
Реакція Вашингтона послідувала майже миттєво. Дональд Трамп назвав пропозицію «сміховинною» і прямо пригрозив:
«Якщо вони це зроблять, і якщо я вважатиму це хоч найменшою мірою ворожим актом, я введу дуже серйозні тарифи або взагалі припиню торгівлю з Європою за багатьма позиціями», — заявив Трамп, цитує його слова Reuters.
Чому нервує Трамп? Якщо Оттава отримає додаткові ринки, інвестиції, військові зв’язки та політичну підтримку Європи, залежність Канади від США зменшиться. Для Трампа це означає втрату важелів тиску на найближчого сусіда.
Поки ніхто не знає, як це працюватиме, ідея, як то кажуть, «з пилу-жару». Але є приклади: Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн входять до Європейського економічного простору і отримують доступ до єдиного ринку, але при цьому не мають голосу під час ухвалення європейських законів. Швейцарія має окрему систему угод з ЄС.
Спочатку Канада та Євросоюз мають визначити, що саме означатиме «асоційоване членство»: доступ до єдиного ринку, свободу пересування, участь в оборонних проєктах, технологічне співробітництво.
А далі увімкнеться європейська бюрократія: Рада ЄС, Європарламент, держави-члени та національні парламенти. Це буде точно — дуже довго. Трамп уже піде — і актуальність процесу може знизитися.
Про це пише у редакційній статті й Washington Post, стверджуючи, що «канадці можуть опинитися під повною владою брюссельських бюрократів».
«ЄС уявив себе регуляторною наддержавою. Практично немає жодної сфери державної політики, на яку блок не намагався б вплинути, видаючи задушливі правила, майже завжди на шкоду національному суверенітету», — пишуть журналісти видання. І нагадують, що «Канаді та США належить перезавантаження відносин трохи більше ніж через два роки. Новий президент вступить на посаду в січні 2029 року».
Історія з Канадою цікава ще й тим, що вона може стати полігоном для застосування до інших країн. У Євросоюзу вже є угода про асоціацію з Ізраїлем (діє з 2000 року) — це глибокі торговельні та політичні зв’язки, але не членство.
У травні 2026 року канцлер Німеччини Фрідріх Мерц пропонував створити для України певний проміжний статус «асоційованого члена», але Володимир Зеленський досить жорстко відмовився від такої пропозиції, наполягаючи на повноцінному членстві в ЄС.
А ось для Великої Британії цей формат може виявитися привабливим. Після Brexit Лондон усвідомив, що це могла бути помилка, і поступово повертається до тіснішої співпраці з ЄС в окремих сферах.
Євросоюз явно шукає нові формати, нових союзників і нові сили у світі, де старі союзи тріщать по швах.
Фінальним символічним акордом цього тижня стане зустріч Марка Карні та Еммануеля Макрона 20 вересня на французьких островах Сен-П’єр і Мікелон — крихітній території за 25 кілометрів від канадського Ньюфаундленду. Два лідери говоритимуть про енергетику, оборону та суверенітет прямо біля кордонів Північної Америки, яку Трамп так любить цілком зафарбовувати у кольори прапора США.