Віталій Кулик - про переговори: У США хочуть зустрічі Путіна з Зеленським, і Київ її не виключає
Черговий раунд мирних переговорів між Україною та Росією може пройти 26 лютого в Женеві. Точних деталей і нюансів перемовин жодна зі сторін поки не розголошує. Але з відкритих джерел відомо, що на цій зустрічі, можливо, будуть піднімати тему розведення сил і створення на буферній території вільної економічної зони. Журналіст Коротко про більш детально дізнавався про майбутні перемовини та їхні перспективи у політолога, експерта-міжнародника Віталія Кулика.
Американці тиснуть не лише на Україну, а й на Росію
Віталій Кулик. Фото: ФБ Віталій Кулик
- Що може бути і що має бути темою чергового раунду переговорів?
- Мова йтиме про великий договір, про політичні, безпекові аспекти та всі пов'язані з цим моменти. Все те, що говорилося раніше, зараз має вийти на якусь проміжну або навіть фінальну лінію. Американці тиснуть не лише на Україну, а й на Росію. Відповідно, створюється вікно можливостей, яким американці хочуть скористатися.
Питання лише у готовності до справжніх переговорів російської сторони. Звичайно, є певні питання, що потребують консенсусу та політичної волі. І вони не вирішені. Це територіальне питання в цілому комплексі та питання статусу цих територій. Очевидно, що є питання функціонування енергетичних об'єктів, про режими тестових припинень вогню, питання юридичних наслідків війни. Росіяни вимагатимуть юридичного очищення для своїх військових злочинців.
Також є теми, пов'язані з санкційними режимами, з позовами і претензіями України та інших суб'єктів міжнародних правових інституцій до Росії. Тобто це обмеження їхнього виїзду та обмеження пересування. Це купа речей, які на росіян зараз накладені. І звісно, росіяни хотіли б ці питання якимось чином вирішити для себе. А це означає, що до переговорів мають бути залучені європейські учасники також.
- Володимир Зеленський запропонував синхронне відведення військ на 40 км від лінії бойового зіткнення. Чи піде на це Росія?
- Росія навряд чи піде на цю пропозицію, бо вона зламає їхні операційні плани на фронті. І тому вони висувають як контрвимогу - виведення українських військ з Донбасу, з контрольованої нами території.
- Чи можна і чи потрібно продовжувати переговори, коли не узгоджено головне питання – територіальне?
- Переговори будуть відбуватися, тому що їхню динаміку і напрямок визначають у Вашингтоні. І на це не може вплинути ні Київ, ні Росія. Москві потрібен особистий діалог з Трампом - і це ідея-фікс для Путіна, і вони нічого з цим не можуть вдіяти. Вони можуть знижувати представництво під час переговорів, можуть посилати чергового Мединського, «клонувати» Мединського, додати Симонян у групу переговорників чи навіть Петросяна. Але відмовитися повністю від переговорів не може ні наша, ні їхня сторона. Тобто переговори при різних розкладах все одно триватимуть.
Переговори ще не зайшли у глухий кут
- Яка зі сторін зараз перебуває у більш вигідній переговорній позиції?
- На даний момент кожна сторона вважає, що вона перебуває у більш вигідній позиції. Ми вважаємо, що росіяни не надто сильно просуваються на фронті, а у нас є якісь можливості, коли ми можемо не допустити стратегічних втрат. А росіяни вважають, що їхня динаміка просування на фронті достатня для того, щоб диктувати свої умови.
- На Заході вважають, що наразі переговори зайшли у глухий кут, а зустрічі в Женеві – це лише імітація переговорів, це так?
- Я б не сказав, що на переговорах нічого не відбувається. Насправді, попри скепсис європейців, на переговорних майданчиках щось таки відбувається. Наприклад, там узгоджують технічні питання. Дійсно, без політичної волі мирний процес не зрушить з місця. Але в Абу-Дабі, Женеві є позитивні напрацювання щодо моделей, як це може виглядати. Тобто коли фахівці мовою, зрозумілою один одному, розмовляють, то, відповідно, вони домовляються про певну оптимальну модель припинення вогню, яка може гіпотетично спрацювати.
Після цього все впирається у політичну волю. Наприклад, Путін погоджується насправді вести переговори чи він не погоджується? Від цього треба і виходити. Тому я не вважаю, що це вже такі безглузді і безрезультатні переговори. Ні, там є результат. Питання лише стоїть в основному мотиві: потрібен мир росіянам чи не потрібен.
- Трамп запропонував створити в буферній зоні вільну економічну зону під керівництвом його "Ради миру". Наскільки це реально?
- У планах американців, особливо Трампа, це має бути опція, яку справді розглядатимуть росіяни та українці. А з іншого боку, це формулювання, яке, взагалі-то, може «продаватися» і Володимиром Зеленським в Україні своїм громадянам. Мовляв, ми не здаємо території, а це буде вільна економічна зона зі спеціальним статусом, але ми зберігаємо свій державний суверенітет на цій території. Тобто це те, що можна гіпотетично використовувати як значну поступку, компроміс для українських громадян, які втомилися від війни. Адже і в Україні є запит на мир, і таке формулювання буде частиною людей прийняте. Це питання також можуть винести і на референдум.
- А Трампу навіщо ця вільна економічна зона під керівництвом "Ради миру"?
- Він вважає, що це та компромісна точка, яка може дозволити йому завершити ще одну війну. Що з таким формулюванням він отримає договір, велику угоду, яку «продасть» своїм виборцям перед проміжними виборами до Конгресу.
Путін не піде на особисту зустріч із Зеленським
- На попередніх раундах переговорів прозвучала така думка, що можлива зустріч Зеленського і Путіна. Це сказав посланник Трампа Стів Віткофф. Чи можлива така особиста зустріч і що вона може дати?
- Американцям здається, що ця зустріч може щось вирішити, що може підштовхнути сторони до справді укладання великої угоди. Вони вважають, що після цього порушувати угоду стане складно, що сторони фактично перегортають якийсь етап протистояння і визнають миротворчу роль Сполучених Штатів, фіксуючи її. Це логіка американських переговорників, однак у мене більш ніж серйозні сумніви щодо того, що така зустріч можлива в принципі.
Чому вона неможлива? Тому що вся російська машина пропаганди, все позиціонування росіян і вся ідеологія російської інтервенції та агресії побудована на тому, що вони не розглядали Зеленського як легітимного керівника. А зустрічатися з нелегітимним, з їхнього погляду, керівником немає жодного сенсу. Тому я не думаю, що Росія піде на особисту зустріч, хоча американці зацікавлені в ній, і Київ цього не виключає.
- Американці вперто хочуть проведення виборів в Україні. Чому їх чимось не влаштовує Зеленський?
- Тому що, починаючи з 2019 року, Трамп не задоволений адміністрацією Зеленського через ту позицію, яку займала Банкова щодо внутрішньополітичних американських кейсів. Ще тоді їм перед виборами президента США не вдавалося використовувати Зеленського для того, щоб відкрити справи проти Байдена. Тому це роздратування Зеленським та його адміністрацією присутнє у Трампа досить давно.
По-друге, американські переговорники незадоволені Зеленським і зараз, якого у Вашингтоні вважають дуже незручним партнером для американців, бо він не повністю керується ними. Він, скажімо так, створює завжди проблеми для Вашингтона і не дає Трампу схилити Україну до невигідних для неї умов миру. Тому для Трампа вигідний будь-хто, крім Зеленського. А для Путіна Зеленський - це основний подразник. Він вважає, що саме Зеленський і його поведінка не дали йому досягти бліцкригу в Україні. Тобто тут інтереси і Трампа, і Путіна збігаються.
- Чому переговори проходять у Женеві, адже Росія раніше категорично відмовлялася зустрічатися в Європі?
- Бо Швейцарія - нейтральна держава, і вона має окрему позицію з багатьох питань, починаючи від санкційних режимів щодо Росії. Швейцарці зберігають і банківську таємницю, і не дають доступу до російських фондів, і відмовляються вести розмову про конфіскацію російських активів. Тому Швейцарія є досить дружньою для Росії країною. Швейцарія має у своїй історії досвід співпраці з фашистами, тобто тут нічого дивного немає.
