Мобілізація по-сусідськи: як працюватимуть селищні ТЦК та які їх повноваження
Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки підтримав урядовий законопроєкт щодо удосконалення діяльності органів військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов’язку і військової служби. Йдеться про так звані селищні ТЦК та СП, які розташовані у невеликих населених пунктах. Новина інтерпретується по-різному і вже обросла рядом міфів. Що насправді має відбутися - у питаннях і відповідях Коротко про.
1. Чи правда, що ТЦК будуть відкривати в кожному великому селі?
Ні. Під селищними ТЦК маються на увазі осередки військового обліку, що стали «жертвами» адміністративної реформи 2015-2020 років.
Після перепланування територіальних меж з 490 районів в Україні залишилось 136. У населених пунктах, що перестали бути райцентрами, місцеві ТЦК перетворилися на рядові підрозділи терцентрів новоутворених районів - так звані відокремлені відділи. Законопроєкт передбачає реорганізацію 344 таких вже існуючих структур.
Нічого нового не збираються ні відкривати, ні будувати.
2. В чому полягає проблема?
Відокремлені відділи не є самостійними органами військового управління. Їх начальники - всього лиш керівники середньої ланки, а тому не можуть особисто ухвалювати низку рішень.
Не мають повноважень:
- самостійно надавати відстрочки від мобілізації,
- підписувати протоколи про штрафи порушникам правил військового обліку (можуть тільки скласти і відправити в райцентр),
- видавати накази про мобілізацію без погодження з «босами».
Тобто всі важливі документи мають візуватися керівництвом районного ТЦК, а до нього доводиться долати відстані від 40 до 80 кілометрів, йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту. Виходить, що зараз селищні ТЦК є чимось на зразок п’ятого колеса у возі: ніби крутиться, а швидкості не додає.
3. Що написано в законопроєкті?
По суті, документ, що надійшов у Раду від Кабміну, надзвичайно простий: в усі закони, що стосуються військового обліку і мобілізації, а також Кодекс законів про працю вставляється слово «селищні». Наприклад,
- стара редакція ст. 4 Закону про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей: «…оригінал особистого розпорядження зберігається у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки»,
- нова редакція: «…оригінал особистого розпорядження зберігається у відповідних районних (міських, селищних) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки».
І так по всіх статтях без жодних інших змін.
5. Навіщо потрібні правки?
Якщо законопроєкт набуде статусу закону, нинішні відокремлені підрозділи перетворяться в самодостатні юридичні одиниці і набудуть такого самого статусу, як районні та міські ТЦК. Тобто стануть повноцінними органами військового управління. Вони зможуть:
- вести Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів («Оберіг»),
- ухвалювати рішення про призов на місцях без погодження з вищим керівництвом,
- оформлювати відстрочки від призову,
- штрафувати за порушення.
- Коли ухвалювався закон про територіальні громади, Міністерство оборони не відкоригувало відповідно до нього свої закони. Прив’язати ТЦК, що втратили статус районних, до місцевих рад треба було ще на етапі адміністративної реформи, - вважає військовий експерт Олег Жданов.
Питання, чому спохопилися на порозі п’ятого року війни, наш співбесідник називає риторичним.
6. Чи займатимуться селищні ТЦК «бусифікацією»?
- Так званою «бусифікацією» - насильним приводом громадян з вулиці до ТЦК ніхто не має права займатися, - підкреслює Олег Жданов. - Навіть поліцейські не уповноважені на затримання, якщо у людини в порядку паспорт і військово-обліковий документ. Максимум, що може представник ТЦК - це вручити такому повістку під розпис. Ті явища, про які ми говоримо, це домовленості поза законом.
Водночас військовий експерт відзначає, що після узаконення селищних ТЦК мобілізаційна мережа суттєво розшириться. З району вже не треба буде надсилати у селище міського типу N патрулі, щоб шукати порушників та ухилянтів, цим займатимуться місцеві військкоми. Призов також матимуть оформлювати на місцях, новобранців відвозити не в районні ТЦК, а прямо на збірні пункти.
- Цим законопроєктом хочуть розділити відповідальність за план мобілізації з владою у громадах. Місцева влада більше знає про людей: хто де проживає, хто де ховається, - припускає Олег Жданов.
7. Які прогнозують переваги?
Окрім підвищення ефективності мобілізації та розвантаження районних ТЦК та СП, в Міноборони підкреслюють, що вигоду отримають громадяни, які отримують в терцентрах послуги, зокрема, щодо відстрочки від мобілізації. Для оформлення документів їм не треба буде їхати десятки кілометрів у районний центр, всі питання можна буде вирішити, як кажуть, по сусідству.
8. Які можуть бути ризики?
Коментуючи законопроєкт, народний депутат Олександр Федієнко зауважив, що на місцях можуть бути корупційні ризики. Таку думку розширили користувачі соцмереж: «кум кума в армію не відправить і навпаки - неугодних у громаді можна залякувати».
Також люди пишуть, що в провінційних містечках і селах вже майже не залишилося чоловіків, придатних за віком чи здоров’ям до армійської служби. Селищні ТЦК, так само як і районні, намагатимуться виконувати план за рахунок хворих громадян, маніпулюючи з висновками ВЛК.
9. Скільки це коштуватиме?
«Реалізація акту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету», - йдеться в пояснювальній записці. Також в Міноборони переконані, що документ не потребує проведення консультацій з громадськістю, громадської антикорупційної експертизи, не стосується зобов’язань у сфері європейської інтеграції, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
