Особливості виборів у світі: у Мексиці голосують в автобусах, а в Чилі штрафують за неявку
Про можливе проведення виборів в Україні говорять дедалі частіше. Зрозуміло, що головна перешкода сьогодні – безпека їх проведення під час бойових дій. Так само зрозуміло, що коли до них таки дійде справа, то вибори будуть, напевно, не такими, до яких ми звикли до війни. Журналістка Коротко про аналізувала нюанси плебісциту в різних країнах світу та вивчала досвід інших, який у майбутньому буде корисним і нам.
Чилі
Тут голосування на виборах – це процес не добровільний, а обов'язковий для громадян від 18 до 70 років. Якщо людина не голосує без поважної причини, вона може бути оштрафована на суму від 0,5 до 3 мінімальних заробітних плат (приблизно 50-300 доларів США залежно від зарплати). У Чилі використовується традиційне голосування із паперовими бюлетенями протягом одного дня.
Грузія
Нещодавні поправки до законодавства позбавили грузинів, які перебувають за кордоном країни, брати участь у загальнонаціональних виборах. Це обмежує участь громадян, які перебувають за кордоном, і змушує їх повертатися додому, щоби віддати свій голос.
Заборона на голосування за межами країни викликана необхідністю «запобігти зовнішньому втручанню» у волевиявленні грузинів. У парламенті вважають, що громадяни, які проживають за кордоном, можуть перебувати під іноземним впливом і не знати, що відбувається в Грузії.
Сінгапур
У Сінгапурі кожен громадянин має зареєструватись для голосування на певній дільниці. Це підвищує точність та зменшує ймовірність маніпуляцій з голосами. Жодних відкріпних талонів та заяв на зміну місця голосування. Щоб перекрити можливі незручності, є можливість опції раннього голосування за кілька днів до основної години волевиявлення.
Австралія
В Австралії голосування є обов'язковим, і за неявку без поважної причини накладається штраф у розмірі приблизно 20 австралійських доларів (близько 13 доларів США). Голосування проводиться за допомогою паперових бюлетенів. Тут використовується система преференційного (або альтернативного) голосування, де виборці ранжують кандидатів за перевагою (1, 2, 3 і так далі) у бюлетені. Якщо ніхто не набирає більше 50% голосів, найменш голосований кандидат вибуває, а його голоси перерозподіляються між іншими перевагами, поки один кандидат не досягне абсолютної більшості.
Мексика
Щоб мешканці віддалених регіонів Мексики могли проголосувати, використовують мобільні виборчі дільниці (автобуси). Застосовується традиційне голосування з використанням паперових бюлетенів та електронні системи на деяких дільницях.
У Мексиці проголосувати можна буквально на вулиці. Фото: gettyimages.com
Філіппіни
На Філіппінах виборці можуть голосувати до пізнього вечора. У деяких регіонах участь у виборах збільшується завдяки пізнім годинам роботи дільниць. Літні, вагітні жінки та люди з обмеженими можливостями голосують першими, часто у спеціально обладнаних місцях (наприклад, у торгових центрах).
США
У США результати виборів можуть бути оголошені лише за кілька днів, особливо у великих штатах. Це пов'язано з великою кількістю голосів, відправлених поштою, та складнощами у підрахунку.
Система виборів у США складна: президента обирають непрямим голосуванням через Колегію виборців, а не прямим підрахунком голосів, де кожен штат має різну кількість голосів пропорційно населенню.
Іноді кандидат може виграти всенародне голосування, але програти президентські вибори, набравши менше голосів виборців, як це було у 2000 та 2016 роках.
Виборчі права можуть бути обмежені для людей, які засуджені за тяжкі злочини. У деяких штатах існує дискримінація щодо громадян, які не мають постійної адреси (наприклад, безпритульних) – вони не мають права голосувати.
У США активно використовують варіант голосування поштою. Фото: gettyimages.com
Південна Корея
Тривалість офіційної передвиборчої кампанії невелика – лише 23 дні. Такий короткий термін покликаний запобігти надмірним витратам на тривалі виборчі кампанії. Але з іншого боку, це працює проти нових маловідомих кандидатів - про них та їхні програми просто не встигають дізнатися виборці.
У Південній Кореї застосовується електронне голосування, що дозволяє прискорити підрахунок голосів та мінімізувати людський чинник. На виборчих дільницях знаходяться електронні пристрої для голосування, а для посвідчення особи застосовується біометрія.
Ісландія
Ісландія відома високою явкою та низькими витратами на організацію виборів. Країна використовує пропорційну виборчу систему із закритими списками партій, що забезпечує представництво різних політичних сил та відносно низькі адміністративні витрати, оскільки немає дорогих мажоритарних кампаній, а акцент робиться на партійній роботі та партійній лояльності виборців.
Використовується електронне голосування, підрахунок голосів автоматизовано.
Італія
В Італії голосування завжди відбувається у неділю, щоб максимізувати явку виборців, а також забезпечити зручність для людей, які працюють у будні. Використовується система пропорційного представництва, виборці при цьому обирають представників за партійними списками.
Іран
В Ірані кандидати на вибори мають пройти сувору перевірку. Влада може виключити тих, хто не відповідає політичним чи релігійним критеріям, навіть якщо вони користуються підтримкою значної частини населення. Наприклад, для кандидатів у президенти потрібна приналежність до ісламської віри.
Індія
Індія організовує вибори для більш ніж 900 мільйонів виборців. На виборах активно використовують електронні пристрої для голосування (EVM). На відміну від інших країн, в Індії виборчі дільниці можуть бути дуже віддаленими, і там проводяться вибори під контролем великої кількості спостерігачів та з дотриманням суворих правил безпеки.
Громадяни мають бути зареєстровані у виборчих списках, що можна зробити через національну платформу чи на виборчих дільницях. В Індії використовується електронне голосування з унікальними пристроями для голосування на кожній виборчій дільниці.
Індія організовує вибори для понад 900 мільйонів виборців. Фото: gettyimages.com
Китай
У Китаї вибори на національному рівні формальні, оскільки Комуністична партія Китаю не допускає конкуренції. Однак на місцевих виборах можуть бути інші кандидати, хоча при цьому вони однаково перебувають під контролем уряду. Використовується традиційна система голосування із паперовими бюлетенями, але часто кандидати від партій уже заздалегідь затверджені.
На тему
І ще трохи нюансів
Великобританія: право голосувати на загальнонаціональних виборах мають лише британські громадяни, громадяни країн Співдружності (якщо вони мешкають у Великій Британії), а також громадяни Ірландії.
Туреччина: військовослужбовці не можуть брати участь у виборах під час служби.
Німеччина: під час місцевих виборів громадяни інших країн, які проживають у Німеччині, можуть голосувати, якщо вони мають довгостроковий дозвіл на проживання.
Бразилія: голосування є обов'язковим для громадян від 18 до 70 років. Особи, які не голосують без поважних причин, можуть бути оштрафовані.
Іспанія: для участі в голосуванні до центральних органів влади необхідно мати іспанське громадянство. Проте й громадяни країн, які входять до Європейського Союзу, можуть голосувати на місцевих виборах.
До речі
Навіщо громадянам обмежували право вибору?
На сьогодні жодна держава офіційно не обмежує виборче право за статусом трудящого чи віком. В історії були приклади зворотного: наприклад, в СРСР з 1918 до 1936 року не мали права голосу "нетрудові елементи", підприємці, священнослужителі, колишні дворяни - і це було закріплено в Конституції РРФСР 1918 р.
Щодо голосування «тільки платників податків», то в сучасному світі цього немає, а в історії також були випадки. У Великій Британії до XIX століття голосували лише власники нерухомості, тобто лише ті, хто сплачував податки. У той же час у ряді штатів право голосу мали лише білі чоловіки - власники землі. Тут і народилося гасло No taxation without representation ("Немає податків без представництва").
Також ніде немає і верхньої вікової межі для голосування. У різних країнах (Бразилія тощо) участь у виборах до 70 років є обов'язковою, а після цього віку – добровільною.
