«ДНР» більше немає: як росіяни розводили донеччан на паспорти фейкової республіки
На окупованих територіях Донецької області з 1 грудня припиняють ходіння так звані паспорти "ДНР". Отже, і саме «ДНР» наказало довго жити. Нехай це і формальність, але все ж таки. Взагалі подія не так щоб грандіозна, але вкотре нагадує: Росія завжди знайде, на кому заробити, навіть на своїх нібито громадянах. Що ж до документів так званої «ДНР», то самі росіяни завжди їх вважали за фільчину грамоту, а з 1 грудня це робитимуть цілком офіційно. Коротко про - про те, як окупанти наживалися на задурених і заляканих людях.
Така собі республNка
Видача «паспортів ДНР» розпочалася у березні 2016 року. Перший паспорт під рідкі оплески "обраних" отримав так званий голова "ДНР" Олександр Захарченко. Проходив він з ним недовго – до серпня 2018 року, коли разом із паспортом був підірваний в одному з кафе у центрі Донецька. Отримуючи паспорт, Захарченко промимрив щось про "новозбудовану незалежну державу", про «ми перемогли», звертаючись до українців. Росія, мабуть, сильно здивувалася, почувши про «незалежну державу ДНР». Але до певного часу емоції приховала, якраз до останнього дня серпня 2018-го…
На цих документах Росія ще й непогано заробила, адже за кожен паспорт донеччани були змушені заплатити мито в 250 рублів (125 грн). Неважко підрахувати, що навіть якщо цю книжицю отримав хоча б мільйон осіб (окупаційна влада рапортувала про набагато більшу кількість, але вірити їм на слово не будемо), то 250 мільйонів рублів (125 млн грн) вони отримали буквально з повітря. За коричневу книжечку без захисних знаків та голограм. Втім, чому дивуватися, якщо за оформлення російських паспортів з 2019 по 2020 роки окупанти брали мито в 3500 рублів (1750 грн).
2019 року в Донецьку спалахнув скандал: на 11-й сторінці «паспорта» в колонтитулі «Донецька народна республіка» в останньому слові буква І написана як N. Мешканці писали в соцмережах, що через цю помилку їм відмовляють у прийомі документів. Так зване «МДБ ДНР» відразу заявило, що «наявність літери з неправильним накресленням – це навмисний захід для захисту від підробки». Навіщо комусь підробляти фейкові документи фейкової «республіки», у «МДБ» не уточнили.
Оформляти «паспорти ДНР» – платно чи безкоштовно – було бажання далеко не у всіх мешканців окупованих територій. Примушували брати паспорти працівників бюджетної сфери, школярів та студентів, погрожуючи звільненням, відрахуванням та взяттям «на олівець». Керівництво у всіх своїх проявах – від голови підприємств до шкільних завучів – вимагало беззаперечно «піти й оформити», виділяючи для цієї важливої справи навіть відгул, який треба було потім відпрацювати.
Фантики з відбитками пальців
Силу поза окупованою територією цей «паспорт» мав приблизно таку ж, як паперовий фантик у дитячих іграх – за певної частки фантазії можна було уявити, що це документ. Його «вплив» був настільки «великий», що власники неодноразово мали неприємні розмови з поліцією та автоінспекторами у «великій Росії», які не хотіли розуміти, який такий «паспорт ДНР» і чи не вирішили їх розіграти «понаїхавші до Росії донбасяни».
Закінчення терміну дії «паспорта ДНР» призвело до ще однієї проблеми: з 1 грудня 2024 року автоматично стають недійсними довіреності, оформлені на ці книжечки, та будь-які інші документи на кшталт адресних довідок, посвідчень водія та ін. Тому ті, хто не встиг оформити російський паспорт, зазнають ще одного головного болю: тепер при зверненні до міграційних органів за паспортом РФ їм доведеться проходити процедуру встановлення особи. Хоча і фотографії, і відбитки пальців – все це робилося під час оформлення «паспорта ДНР», і куди поділися ці бази даних і чому їх не можна використовувати – нікому не відомо.
І ще один нюанс: адже це не перше скасування дії «паспортів ДНР». Їх похапцем вже визнавали недійсними у 2023 році, але восени відбулися в Росії парламентські вибори. Жителів окупованих регіонів відправили голосувати у добровільно-примусовому порядку. І за старою традицією заявили, що як документ, що засвідчує особу, згодиться все, що є, хоч «паспорт ДНР», хоч абонемент у спортзал – було б фото. Наявність у такій ситуації указу про припинення дії «паспортів ДНР» була зайвою, тому окупанти вдали, що нічого такого не говорили. Продовжили термін дії до 31 грудня 2024-го, а потім вирішили, що і до 1 грудня всім вистачить. В усіх же паспорти РФ!
На запитання, що робити з «паспортами ДНР», окупаційна влада відповіла коротко: «Залиште на згадку».
Дозвіл на проживання: ну «дякую»
Найупертіші донеччани, які не оформили жодного з окупаційних документів, вирішили повірити обіцянкам «влади» і зробити собі посвідку на постійне проживання (ППП). І ця процедура мало того що зайняла у них не один тиждень, але ще й привернула до них непотрібну увагу відомих структур, які дуже зацікавилися: чому донеччанин не хоче брати такий «бажаний сотні років» російський паспорт?
Про свій досвід отримання ППП поділився один із учасників місцевого телеграм-каналу.
- Обійшов п'ять лікарень у Донецьку, забрав аналізи, одержав зелену картку. Був на митниці для міграції, там допит чи фільтрація. Вже витратив понад 7000 (рублів), довідки, аналізи, ксерокопії. Це далеко не всі поневіряння. У міграційці за місцем проживання, після того як зібрав весь пакет документів, сказали їхати в міграційну на Зайцева (центральне відділення міграційної служби РФ у Донецьку). Там мені заявили: "А у вас український паспорт? Тоді вам не до нас"... Тобто я тиждень чекав, щоб почути, що мені треба на вулицю Лагутенка... Приїхали туди, ну хоч там дали одразу талончик, спитали, чи є зелена карта. І прийняла співробітниця у кабінеті. Подивилася всі документи і каже, що переклад паспорта потрібен не просто у приватному закладі, а в бюро перекладів, підшитий та з печаткою перекладача, але без завірення нотаріуса. І так до нескінченності...
Через три тижні автор отримав ППП. Тобто отримав милостивий дозвіл окупантів жити у рідному місті з рідними документами. Цікаво, як склалося його життя після цього?
