Після дозволу бити ракетами по російській території президент Сполучених Штатів Джо Байден санкціонував відправку Україні протипіхотних мін. Що це за боєприпас - розбирався журналіст Коротко про.
Як повідомляє видання The Washington Post, Україна отримає від США так звані непостійні міни. Вони згодом або автоматично самоліквідуються, або у них розряджається детонатор, роблячи міни неактивними. Також Україна взяла зобов'язання не мінувати ними власні густонаселені райони та територію Росії.
Доставка мін до України досить довго була під питанням через кілька причин. Перша з них – сильне «антимінне» ліберальне лобі навколо Байдена (протипіхотні міни вважаються зброєю невибіркової дії, що загрожує мирному населенню). Друга – те, що Україна у 2005 році ратифікувала положення Конвенції про заборону протипіхотних мін.
З іншого боку, Росія, яка не підписувала конвенції, широко використовує протипіхотні міни, у тому числі проти цивільного населення. Крім цього, у Білому домі стурбовані російським наступом на сході України. У Пентагоні вже зазначили, що надання протипіхотних мін Україні - один із найкращих варіантів допомоги.
У повідомленні не вказується, який конкретно тип мін буде передано, але нам вдалося з'ясувати, що під класифікацію «непостійної міни» потрапляє американська вистрибуюча протипіхотна осколкова міна (PDB) M86. Саме вона може самоліквідуватися у разі, якщо за певний час не було зафіксовано натягу розтяжки (спрацьовування) або зміни положення самої міни. Самоліквідатор спрацьовує протягом 4 годин після встановлення та активації міни. Таким чином, після ліквідації міни жодної небезпеки для цивільного населення більше не буде. Це означає і те, що вона не підпадає під заборону Оттавського договору (див. З історії питання).
Міну M86 можна віднести до так званих інтелектуальних мін, які виявляють супротивника на відстані і точково вражають його, що вважається своєрідним плюсом. Однак за потужністю міна поступається багатьом піхотним ручним гранатам. Так, наприклад, потужність M86 становить лише 28-29 грамів у тротиловому еквіваленті, тоді як, наприклад, у радянської гранати Ф-1 потужність вибуху становить до 60 грамів у тротиловому еквіваленті. До того ж тонкий корпус снаряда міни дає мало уламків.
Боєприпас кріпиться на поверхню ґрунту. Після висмикування чеки через 25 секунд з міни викидається від 5 до 7 ниток, кожна довжиною 6 метрів, і міна остаточно переходить у бойовий режим. Якщо зачепити одну з ниток, мініреактивний двигун підкидає "пекельну машинку" вгору, і вона вибухає на висоті близько 2 метрів. Якщо противник протягом 4 годин не потрапив у пастку, то боєприпас самоліквідується.
1997 року 133 країни (від Австралії до Німеччини, у тому числі й Україна) підписали Оттавський договір, відомий також як Конвенція про заборону протипіхотних мін.
Ряд країн, включаючи Китай, Росію та США, відмовилися підписувати та ратифікувати цей договір. У той же час у США приступили до розробки спеціального протипіхотного засобу, який би не класифікувався як протипіхотна міна в тому випадку, якби Штати все ж таки зважилися на підписання договору. Цим засобом стала де-факто протипіхотна уламкова міна M86, яку Міністерство оборони США класифікувало як "стримуючий боєприпас".
Раніше США поставили Україні інший тип протипіхотних мін – Claymore, вони встановлюються над поверхнею, приводяться в дію оператором, що вважається менш небезпечним для мирних жителів, та дозволені міжнародними договорами.