Генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко: Курська операція – це удар на випередження
Збройні зіткнення, що відбуваються в ці дні в районі Суджі в Курській області РФ, викликали цілу низку питань: навіщо, що це дасть і як далі розвиватиметься ситуація. Це разова операція чи її мета – подальші дії на території Росії. Ці та інші запитання журналіст Коротко про з'ясовував у військового експерта та колишнього заступника голови Генштабу України генерала-лейтенанта у відставці Ігоря Романенко.
Нині ми взяли ініціативу до своїх рук
- Які перші висновки можна зробити з атаки у Курській області?
- Цей рейд виявився набагато потужнішим, порівняно з попередніми атаками «Російського добровольчого корпусу». Якщо раніше вони мали більш диверсійно-розвідувальний та пропагандистський характер, то тепер на території Росії задіяні кілька повноцінних батальйонів, десятки танків та броньованих машин. Раніше туди заходили проукраїнські загони, але росіяни зосереджували там свої авіаційні можливості та придушували наші наземні війська. А зараз ми взяли ініціативу до своїх рук, і це очевидно. З нашого боку там уже бачили гелікоптери.
- Яка мета цієї операції?
– Суджа – це район, де весь час росіяни концентрували свої можливості, ресурси, резерви для відкриття нових дій у бік нашої Сумської області. Наші розвідники здобули плани РФ про наступ на Харківському та Сумському напрямках. Як це реалізовується, ми вже давно бачимо на Харківському напрямку – атака на Вовчанськ. Але росіяни також хотіли піти й у бік Сумської області.
Було два варіанти – чекати чи діяти на випередження
- Своїм наступом у Курській області нам вдалося зірвати цей намір Росії?
- Наразі – так. У нас було два варіанти. Або чекати, доки росіяни зберуться і підготуються для удару через Сумську область, або взяти ініціативу до своїх рук і діяти з випередженням, превентивно вдаривши на Курськ.
У військовій науці це важливий аспект – удар на випередження. Чим чекати, коли супротивник почне наступати, треба вдарити першими. Крім того, позитив полягає ще й у тому, що міжнародна оцінка того, що відбувається, на стороні України. Усі на Заході визнали, що, вдаривши по Росії, ми використовуємо своє законне право на захист.
- А як ви розцінюєте реакцію Росії на цей наступ?
– Це було несподівано для Росії. Їхня пропаганда зараз мовить, що російська розвідка знала про це, але не доповідала Путіну. Але це брехня! Їм просто треба боронити свого царя. Такі наші дії для супротивника були несподіваними. Більше того, ця операція була несподіваною не лише для супротивника, а й для наших союзників.
Росіяни відчули війну на своїй шкурі
- Як ця операція впливає на наші переговорні позиції?
- Якщо вдасться зайняти російські території, то це актив, який далі можна буде використати у переговорному процесі щодо завершення бойових дій. Але для цього нам потрібна активніша допомога з боку наших союзників. А ще краще – швидко зняти всі заборони використання західної зброї на території Росії.
- Російські паблики свідчать, що операція в Курській області сильно вдарила на моральний стан росіян.
- Звісно. Ми ж бачимо, що пишуть росіяни із Суджі. Раніше вони били по наших мирних об'єктах, по «Охматдиту», а тепер вони все це відчули на своїй шкурі. Вони забирали наші території, а тепер ми забираємо їхні землі. І це теж дуже важливий психологічний фактор, який працює.
Що робити далі – знають лише у Генштабі
- Як ви вважаєте, як ми можемо надалі розвинути цю ситуацію? Чи потрібно нам далі наступати у Росії?
- Це гарне питання, відповідь на яке поки що знають тільки у нашому Генштабі. Але можна згадати історичні факти. А вони кажуть, що понад сто років тому, ще в Російській імперії, нинішнє місто Суджа називалося українським словом «повіт» і входило до складу українських губерній імперії. Тому далі треба дивитися щодо ситуації. У кого скільки буде ресурсів? Чи Росія відбиває, чи ми утримуємо.
- Західні військові експерти зі скепсисом поставилися до цієї операції. Мовляв, розтягуємо фронт і розпорошуємо сили, а натомість нічого не отримуємо. Що ви думаєте про це?
- На Східному фронті ми маємо важкі ділянки, там є до 10 різних рівнів. Але у нас є деякі резерви, які могли б допомогти безпосередньо на Східному фронті. Потрібно зосереджувати свої можливості на головному напрямку. Найважче для нас зараз – це Східний фронт. І йому треба допомагати.
