Нюанси мобілізації засуджених: від збереження субкультури до обмеження в правах
На підпис президенту передано закон, який є супутнім до великого закону про нові правила військового обліку та мобілізації. Це зміни до Кримінального, Кримінально-процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів та Закону про військовий обов’язок, які дозволяють брати на контракт засуджених до позбавлення волі.
Призов з установ виконання покарань відбуватиметься виключно на добровільній основі. За розрахунками ініціаторів законопроєкту, таким чином ЗСУ поповнять кілька тисяч осіб. Однак є нюанси, які можуть скоригувати прогноз. Про це - в матеріалі Коротко про.
Відповідь дасть бойова практика
Дискусії довкола мобілізації засуджених точилися давно. Від початку великої війни бажаючих брали з колоній до війська на підставі помилування. Особливо тих, які вже мали бойовий досвід в АТО чи ООС. Однак потім таку практику пригальмували. З одного боку, через те, що світ побачив негативні наслідки набору зеків до російської “армії Вагнера”. З іншого - через відсутність законних підстав, які б дозволяли достроково випускати велику кількість в’язнів з установ виконання покарань.
Врешті, законопроєкт був розроблений Міністерством юстиції спільно з Генеральним штабом та Міноборони і поданий до Верховної Ради великою групою депутатів. Це сталося у грудні минулого року. Документ мав своїх критиків, але військові в більшості ставилися до ідеї схвально.
- Людей у нас хронічно не вистачає. Якщо серед засуджених є бажаючі поповнити лави ЗСУ, то цим однозначно треба займатися, - каже генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко. – Є питання, в якій якості і яким чином таких добровольців використовувати, але відповідь на це дасть бойова практика.
Надто формальний підхід
Перша редакція законопроєкту дозволяла мобілізувати широку категорію засуджених – аж до довічників та педофілів. Депутати звузили цей список. З кандидатів на умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби виключили тих, хто відбуває покарання за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, за вбивство двох або більше осіб чи вчиненого з особливою жорстокістю, сексуальне насильство, особливо тяжкі корупційні правопорушення і ще низку статей. Голова громадської організації “Захист в'язнів України” Олег Цвілий вважає, що це формальний підхід.
- У в’язниці потрапляють за різних обставин. Кожну людину треба вивчати окремо. Наприклад, я проти того, що права укладати контракт позбавили засуджених, які вчинили напад на співробітників правоохоронних органів. Я знаю чоловіка, який давно рветься на фронт. Він з колонії, яка була під окупацією, допомагав нам звідти корисною інформацією. Він багато відсидів, він сподівався на цей закон. А тепер позбавлений шансу, бо у вироку постраждалий - працівник поліції.
В той же час, відмічає Олег Цвілий, колишні поліцейські, які отримали вироки за перевищення повноважень та катування людей, можуть поповнити ЗСУ.
- А це сама ненадійна категорія. Ми на них розраховували як на оборонців закону і наших прав, утримували за свої податки, а вони вчинили злочини проти людей, вважає правозахисник.
Ризик збереження субкультури
Процедура умовно-дострокового звільнення передбачає не тільки бажання засудженого йти до війська, а й згоду командира працювати з таким бійцем, взявши його під адміністративний нагляд. Тобто фактично виконувати функцію пробаційної служби щодо перевиховання та ресоціалізації. В той же час закон вимагає, що достроково звільнені мають служити “виключно у спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах)”. Тобто, щоб створити при в/ч як мінімум відділення для “умовників”, їх спершу має набратися десяток.
- А це загроза збереження у підрозділі тюремної субкультури, яка б розчинилася у звичайному взводі чи батальйоні, - каже Олег Цвілий. – Ми досі не знаємо, чим займатимуться ці “спецпідрозділи”. Будуть бригади копачів окопів чи штурмовиків? Ми пропонували, щоб люди мали вибір – йти у якусь окремо створену військову одиницю чи просто у військо. Багато кого вже чекають у ротах побратими по АТО. Вони готові написати клопотання, що такому-то довіряють, що він буде ефективним. Але через прописане в законі “виключено” позбавлені змоги отримати перевіреного бійця.
Такі поняття про честь
- Не всі засуджені хочуть воювати у спецпідрозділах, вважаючи їх такою собі тюрмою в армії, - продовжує правозахисник. - А головне питання – хто ними командуватиме. Кадрові військові офіцери не мають досвіду спілкування із засудженими. А це люди, які дуже специфічно сприймають деякі речі і реагують на них.
Олег Цвілий наводить приклад:
- Один мій знайомий, який давненько повернувся з колонії і був мобілізований, пішов на самовільне залишення військової частини тільки через те, що командир вистроїв бійців і почав обзивати неприємними словами.
Правозахисник пояснює, що поширені в армії брутальні лайки для засуджених видаються клеймом.
- Якщо командир когось назве “п...”, а той проковтне, то таким для оточуючих і залишиться. Ображений повинен дати відповідь. А як командир підлеглого пошле туди, куди посилають руський корабель, то і кулака може отримати. Це теж елемент субкультури, який залишився з часів ГУЛАГу, коли наглядачі умисно принижували в’язнів, щоб ламати їх волю. А ті мусили реагувати, хай потім б’ють і саджають в карцер. Такі поняття про честь. Якщо цього не знати, не сприймати, можуть виникати неприємні ситуації.
Чекають роз’яснень
Проголосований депутатами закон набуде чинності з дня, наступного за днем опублікування. Але механізм закрутиться, вочевидь, не одразу.
- Люди чекають роз’яснень, чи будуть їм платити однаково з іншими військовими, які вони матимуть права. Адже за законом вони уже не зовсім рівні. Достроково звільнені позбавлені права на планову відпустку – тільки за сімейними обставинами та для лікування. І під демобілізацію підпадатимуть після закінчення особливого періоду. Тобто воювати муситимуть до поранення, до загибелі або до кінця війни, - зауважує правозахисник.
Ще один момент: умовно-дострокове на контракт у армію – це не те, що просто дострокове. При УДЗ людина виходить за ворота колонії і сама стає на облік.
- Умовно-дострокове - це довіра держави. Тут же ситуація дещо інша. З колонії до ТЦК для підписання контракту, а потім у військову частину звільненого супроводжує озброєна варта Нацгвардії, - зазначає Олег Цвілий. – Мені щодня дзвонять, пишуть, питають, що і як, а я не можу дати відповіді. І в адміністраціях колоній не можуть.
На переконання правозахисника, з боку Міноборони зараз потрібна широка роз’яснювальна робота безпосередньо в місцях позбавлення волі, через громадські організації та ЗМІ, щоб були зняті коливання та недовіра.
