Псевдоінаугурація «Путіна П'ятого»: поза законом, але із середньовічними ритуалами
У вівторок, 7 травня, відбудеться чергова, п'ята, інавгурація президента Російської Федерації Володимира Путіна. Через 24 роки після свого першого ритуалу, що відбувся теж 7 травня, 71-річний глава РФ входить у черговий 6-річний термін на тлі розв'язаної ним війни і зневаги світових держав, у стані часткової своєї нелегітимності після чудо-виборів і з шансом отримати статус розпалювача світової ядерної війни.
Набрав 51 відсоток – і нормально
Тоді, 7 травня 2000 року, вихід Путіна до народу пройшов у атмосфері інтересу – хто це? Чому саме його назвав своїм наступником Єльцин, який з останніх сил оголошував про складання повноважень в останній день 1999 року? Поширювалися чутки, доводилося очевидне і неймовірне, але в будь-якому разі всім було непогано: по-перше, закінчилися 90-ті, по-друге, 2000-й був символом всього нового і доброго, по-третє, зміна влади в Росії пройшла без революції та потрясінь – і слава богу. Новий кандидат акуратно провів вибори, набрав там 51,9% голосів – і його це, уявіть собі, цілком влаштувало! Ніхто не вимагав сто відсотків за, а до горезвісних 146% було ще дуже далеко.
Це вже потім був підводний човен «Курськ», друга чеченська війна, захоплення заручників на Дубровці, слова про можливість вступу Росії до НАТО і водночас образа за розширення Альянсу на схід (2004 року до нього вступили, крім інших східноєвропейських держав, країни Балтії), всевидюще око ФСБ і решта іншого, що згодом відгукнулося нам без п'яти хвилин ядерною війною.
Тому що 6 травня 2024 року Міноборони Росії оголосило про навчання із застосуванням нестратегічної, але ядерної зброї. У Південному військовому окрузі на кордоні з Україною. А це не дзвіночок, це дзвін.
Гостей замало буде
Цього року Путін інавгурується без таких гостей, як Великобританія, Канада, Латвія, Литва, Естонія, Україна, Польща, Німеччина, Чехія, Вірменія, США тощо. Втім, згідно з російською традицією приховувати все і вся, прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що не говоритиме про те, які іноземні гості очікуються на інавгурацію президента.
Останні президентські вибори в Росії були визнані у світі сфальсифікованими Кремлем, про що, зокрема, заявили в Європарламенті. Інакше й бути не могло: вся опозиція була придушена на самому початку і вигнана за межі виборчої кампанії, три технічні кандидати-суперники усвідомлювали, що вони не дебіли – програвати «ЛадимЛадимичу». На окупованих Росією територіях України «виборчкоми» ходили будинками «виборців» зі скринькою у супроводі автоматників. Результат був відомий настільки заздалегідь, що абсолютно не важливо – люди підуть на вибори чи ні. Цілих 87% намалювали Путіну його "міньйони" з ЦВК РФ – і це на тлі війни, пів мільйона трупів «мобиків», міжнародної ізоляції, «паралельного імпорту» та падіння рівня життя в країні.
Вибори нелегітимні! А Путін?
- Правління Путіна авторитарне, він спирається на цензуру, репресії та насильство. «Вибори» на окупованих територіях України є недійсними і є ще одним порушенням міжнародного права, - висловилися одразу після виборів у МЗС Німеччини.
Так, нещодавно Європарламент ухвалив резолюцію, яка засуджує російські президентські вибори у 2024 році.
- Після так званих президентських виборів, проведених Росією 15-17 березня 2024 року, євродепутати закликають країни-члени ЄС та міжнародне співтовариство не визнавати результати легітимними, оскільки вони проводились на незаконно окупованих територіях України, та і в Росії це не було ні вільно, ні справедливо, - йдеться у повідомленні.
Але ж є нюанс! За цією резолюцією вибори є нелегітимними, а президент Путін – легітимним. Тобто він не визнаний нелегітимним, що логічно випливало б із ухваленої резолюції, а фактично – ні. Тут країни в Європарламенті трохи дають задню. Україна вже не ображається на цю їхню обережність або, висловлюючись простіше, боягузтво. Україна розуміє: 24 роки це ефесбешне обличчя точково тиснуло жорсткими газовими та нафтовими пальцями в зефірно-мармеладну Європу, і ця вм'ятина ще не затягнулася. Але вже хоч вибори визнали нелегітимними – прогрес, уже хоробрість.
«Україна ж заявила, що не визнаватиме Путіна демократично обраним і легітимним президентом і закликає цивілізований світ також наслідувати наш приклад, - йдеться в заяві Міністерства закордонних справ України, випущеній напередодні інавгурації. – 7 травня у РФ відбудеться церемонія введення на посаду Володимира Путіна. Таким чином, російська влада намагається створити для всього світу і своїх громадян ілюзію законності майже довічного перебування при владі людини, яка перетворила Росію на країну-агресора, а правлячий режим – на диктатуру.
Вірні друзі
Сміливо - так, але, найімовірніше, безрезультатно. Сором'язлива Європа навряд чи зважиться на такий крок. З 2014 року Росія проводить свої вибори на захоплених українських теренах – і що? Виражається занепокоєння, та й усе, мабуть. Хоча вже двічі можна було визнати Путіна нелегітимним.
Зрозуміло, що Путіну начхати, вважають його законним президентом чи ні. «Нехай захлинеться кров'ю той, хто засумнівається у нашій миролюбності, бо милосердя наше нещадне», - сказав колись Сартр. Захлинеться кров'ю той, хто засумнівається в легітимності російського президента, бо жага до влади його нещадна. Тут його думку цілком може розділити його китайський колега Сі Цзіньпін, в гості до якого новоявлений російський президент зібрався вже в травні. Подробиць, традиційно, ніяких, просто широко відомо, що з друзів у Путіна залишився лише китаєць та північнокорейський Кім Чен Ин, який постачає Росію смертоносними «подарунки», які вирушають в Україну. Ну й білорус Лукашенко, куди ж без нього. Мало не забули, ще ж «Талібан», який через непорозуміння поки що визнаний у РФ терористичною організацією – даремно, чи що, приїжджали?
Дружніми для себе Росія вважає Аргентину, Боснію та Герцеговину, Ботсвану, Зімбабве, Ірак, Кенію, Кот-д`Івуар, Кувейт, Ліван, Лесото, Маврикій, Мадагаскар, Мозамбік, М'янму, Сирію… Решта - або недружні, або нейтральні. Навіть складено цілий список, з ким Росія дружить, а з ким - ні. От би здивувався Ізраїль, він, виявляється, друже…
Спочатку війна
Як би там не було, не варто очікувати на тектонічні зміни після інавгурації легітимного-нелегітимного Путіна. Снаряди та бомби, як і раніше, летітимуть в Україну, а громадяни-росіяни - наполегливо називатимуть це «визволенням земель руських». Щоправда, визволення чомусь позначиться на їхніх зарплатах та пенсіях, на дітях та старих, але всі намагатимуться цього не помічати.
- Війна в Україні займає центральне місце в його [Путіна] нинішньому політичному проєкті, і я не бачу нічого, що могло б вказувати на те, що це зміниться. І це впливає на все інше, - сказав днями в інтерв'ю Associated Press Браян Тейлор, професор Сіракузького університету та автор «Кодексу путінізму». - Путін думає про себе у «великих історичних термінах російських земель, повертаючи Україну туди, де їй місце», - такі ідеї. І я думаю, що вони перевершують будь-які програми соціально-економічного направлення!
