Нещодавнє звернення глави Католицької церкви папи Франциска до молодих росіян, в якому він говорив про « велич » Російської імперії, обурило українців. І це вже далеко не перший такий вислів на користь РФ (див. Історія питання).
Що ж відбувається з римським понтифіком, що він такий слабкий щодо Росії? Про це KP.UA розповіла експерт-релігієзнавець Людмила Філіпович.
- Чому папа Франциск заговорив на російський лад, що відбувається? Звідки він набрався цих відверто шовіністичних наративів – «матінка Росія, велика Катерина, Петро»?
- Він завжди, м'яко кажучи, був більш ніж терпимим до Росії. До того ж він родом із Латинської Америки – Аргентини, де сильні симпатії до Росії. Крім того, вплив російської пропаганди. Тому папа Франциск і впадає за нею. А якщо бути цілком чесним, то Ватикан історично ніколи не був прихильний до України. Святий престол завжди розглядав нас як поле для своєї міжнародної політичної та релігійної діяльності. Папські легати постійно були присутніми на нашій території.
До того ж, кожен папа римський специфічний. Найприхильнішим до нас був Іван Павло ІІ, у якого, як кажуть, навіть було українське коріння. І він розумів, що до чого в Україні, і був солідарний з українцями. Він розумів, що росіяни – це вороги українців та поляків.
- Можна було б сказати, що його підставили, але він уже не вперше робить реверанси Росії...
- Нинішнього папу Франциска вже не виправиш. Він так і залишиться зі своїми симпатіями до Росії. Тим більше, що він не є політичним діячем і слабо розуміється на міжнародній політиці. Франциск живе ідеями християнського екуменізму (об'єднання церков. – Ред.), у глибокій переконаності, що грішну людину, грішну країну, грішний народ можна перевиховувати, наставити на шлях любові до ближнього. При цьому він обходить своєю увагою те, як один народ може вбивати інший, до того ж називаючи його ще братським.
– А чому папа римський Франциск у своїй промові згадав, наприклад, не російських художників чи вчених – Достоєвського, Толстого, а саме головних російських імперців – Катерину та Петра? Це про що свідчить?
– Це від недостатньої освіти римського понтифіка. Може, він і читав Толстого та Достоєвського в якомусь укороченому варіанті. Але загалом він не «в темі» щодо Росії, як і багато хто у Ватикані. Наприклад, відомий такий випадок, коли з одним із кардиналів говорили про Росію, то він сказав, що російська імператриця Катерина II є онукою Петра I. Тож маємо те, що маємо.
Але навряд чи це була ще й просто неконтрольована заява та незнання історії. Можливо, це спровоковано тим, кому це вигідно – Росією. Проросійські сили у Ватикані могли вкласти в уста папи римського те, що потрібне Москві. Адже це у її інтересах. Недарма тепер у Московському патріархаті заявлять, що мають багато спільного з Ватиканом.
- Невже папа римський не бачить те, що творять російські окупанти в Україні? Можливо, йому інформацію неправильно подають?
- Ні, люди такого типу, як Франциск, і такого ж віку живуть уже зовсім в іншому світі. Вони втрачають орієнтацію в реальному житті, і їх мало цікавить те, що відбувається у світі. Вони практично прожили своє життя. Це не ейджизм (дискримінація за віком), але роки впливають на свідомість та психічний стан.
До речі, це погано, що папу римського, як і патріархів, обирають довічно. І лише недавно з'явилася традиція відмовлятися від свого сану за віком та станом здоров'я (як папа Бенедикт). Чесно кажучи, багато хто у Ватикані чекає цього ж і від Франциска, що він залишить Святий престол.
– А чого більше у позиції понтифіка – релігії, християнства чи політики? Він загалом політик?
– Ні, я вже говорила, що він зовсім нікудишній політик і дуже погано розуміється на політичних іграх. Бачите, скільки проблем зробила його заява. Вона відразу ж вдарила по Ватикану, авторитету самого Франциска, українських римо- і греко-католиків. Одна необережна фраза – і всім дісталося «по голові». А це й говорить про те, що він зовсім не дипломат. Він у цьому слабкий, а тепер виправдовуватиметься.
– Святий престол пропонує свої миротворчі послуги і Києву, і Москві, бажаючи посадити їх за стіл переговорів. Але після таких заяв йому вже не можна вірити, адже він відверто ллє воду на млин Кремля.
- Це все коріння Гаванської зустрічі папи Франциска з патріархом Кирилом у 2016 році, яку назвали кроком назустріч Росії та Заходу. З того часу папа Франциск дуже хоче побувати в Москві, адже ще жодного папи римського в Москві не було. Франциск хоче бути першим, який з'явиться у цій імперії.
Він сподівається, що це вкладається в теорію християнського екуменізму, тобто об'єднання церков. Але це бажання дуже далеке від реальності. Ватикан та Москва знаходяться на різних світоглядних позиціях. Це різні цивілізації, в основі яких лежать принципово інші цінності. І хоч би скільки вони посилалися на заповіді Ісуса Христа, у кожного з них своє уявлення про Церкву, Бога і про те, чим має займатися віруюча людина.
– А звідки у Ватикані взагалі з'явилися проросійські симпатики, адже Католицька церква та Московський патріархат століттями історично ворогували між собою?
– Звідти, звідки з'явилися парафії РПЦ у переважно католицькій та протестантській Європі. Росія довгі роки купує свій вплив у Європі. Так і Ватикан не уникнув цієї спокуси. Там є дуже потужне проросійське лобі, яке давно вкладає у вуха всіх пап римських російські наративи, те, що хоче чути Москва. Це робиться по-різному у різних формах. Наприклад, проводяться виставки високого російського мистецтва, даруються ікони та інші подарунки Ватикану.
Я була в Італії у музеї російської ікони. Але насправді в ньому немає ЖОДНОЇ російської, там усі ікони XV століття київського письма. Але росіяни привласнили їх собі. І так вони поступово впливали на римських понтифіків, які тепер заявляють про велич Росії і кажуть, що це велика цивілізація.
– А загалом, наскільки Ватикан зараз є впливовим у світі?
– Він дуже впливовий і надалі зберігатиме свою вагу. Банк Ватикану, наприклад, вважається дуже серйозною фінансовою структурою. Хоча нинішній папа Франциск трохи похитнув авторитет Святого престолу. І у Ватикані є опозиція до папи, яка домагається його відходу.
– Як нам тепер після всього цього налагодити стосунки зі Святим престолом?
– Попри все, не потрібно розривати стосунки, які є на різних рівнях. Це спілкування звичайних віруючих, богословів, на різних майданчиках, різних платформах. Нам треба продовжувати спілкуватися з Ватиканом і намагатися впроваджувати в голови його керівництва ті меседжі, які потрібні Україні та нашій перемозі. Треба пропагандистськи перебити російські наративи та показувати загрозу від «руського миру».
Але й мовчати щодо подібних заяв теж не потрібно. Вперше українські римо- та греко-католики виступали єдиним фронтом проти заяви папи римського. Раніше вони беззастережно сприймали все те, що він скаже та робить. Тепер виникла дуже серйозна критика його заяви. Тобто критичне мислення запрацювало. І самому папі Франциску пояснюють, що він надто захопився Росією, і що треба любити Україну.
Папа Франциск протягом російської агресії в Україні має незрозумілу слабкість щодо Росії. То він хоче помирити Київ та Москву, незважаючи на російський геноцид українців, то на Великдень проводить спільну російсько-українську Хресну ходу. Ще раніше він заявляв про повагу до російського гуманізму і про те, що жорстокість, з якою війська РФ діють в Україні, не властива російському народові.
Але тепер папа Франциск сказав таке, що взагалі не вкладається у голові. Під час всеросійської зустрічі католицької молоді в Санкт-Петербурзі 25 серпня понтифік завдяки відеомосту звернувся до росіян і закликав їх «не забувати про спадщину». Франциск заговорив про «велич» Російської імперії, використовуючи при цьому улюблений лексикон рашистів.
«Ви спадкоємці великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра I, Катерини II, тієї імперії – великої, освіченої, країни великої культури та великої людяності. Ніколи не відмовляйтеся від цієї спадщини, ви спадкоємці великої Матінки Росії, йдіть вперед із цим. І дякую вам. Дякую за ваш спосіб бути, за ваш спосіб бути росіянами», - сказав папа римський.
МЗС України різко зреагувало на звернення понтифіка, що папа Франциск поширює російські великодержавні ідеї, якими Кремль виправдовує вбивства українців.
І навіть в Українській греко-католицькій церкві (УГКЦ), яка підпорядковується папі римському, вже заявили, що його слова викликали «глибоке розчарування». І вимагали від Святійшого престолу пояснень.
У Ватикані оперативно відреагували на критику та заявили, що «українці просто неправильно зрозуміли» понтифіка. Він хотів спонукати російську молодь зберігати те позитивне, що є в їхній культурі, а не звеличувати імперіалістичну "логіку і державних діячів".
Ватикану, звичайно, належить обіляти висловлювання папи, але якось звучать їхні виправдання непереконливо.
Папа римський Франциск не вперше був помічений у симпатіях до диктаторів. До свого обрання главою Святого престолу він був архієпископом єзуїтів у столиці Аргентини – Буенос-Айресі та носив ім'я Маріо Бергольйо. 1976 року в Аргентині стався військовий переворот, очолений генералом Хорхе Віделою Редондо, і до влади в країні прийшла військова хунта. Так от архієпископа Маріо Бергольйо, який згодом став папою Франциском, звинуватили у співпраці з нею.
Одне зі звинувачень стосується викрадення 1976 року "ескадронами смерті" двох єзуїтів, які вели роботу в кварталах бідноти. На думку деяких його противників, Бергольйо не зумів запобігти їх арешту.
Колишній декан соціологічного факультету університету Буенос-Айреса Фортунатто Маллімачі дорікав Бергольйо, що за часів військової диктатури в Аргентині той був надто близький до хунти і недостатньо захищав побратимів за вірою. А президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер та її попередник навіть намагалися притягти архієпископа Бергольйо до відповідальності за співпрацю з хунтою. Сам папа Франциск, звичайно, відкидає всі звинувачення у співпраці з аргентинською хунтою.
Доктор філософських наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Національної Академії наук України.
Спеціаліст у галузі релігієзнавства, історії релігій, етнології релігії, нетрадиційних та нових релігій, сучасної релігійної ситуації у світі та в Україні, релігійної духовності, сакральної культури, свободи релігії, церковно-державних відносин, міжрелігійного діалогу, релігійної та релігієзнавчої освіти паломництва.
Має близько 500 публікацій: наукові статті, навчально-методичні матеріали, монографії. Учасник більш як 300 наукових конференцій як в Україні, так і за кордоном.