Замміністра юстиції Ірина Мудра про позови проти Росії та санкції проти олігархів
У російсько-українській війні у Міністерства юстиції України свій важливий фронт. Потрібно мобілізувати всі наявні міжнародно-правові механізми для справедливого притягнення до відповідальності всіх причетних до початку, проведення та розпалювання російської збройної агресії проти України.
Чим важливі позови України проти росії, які подані на розгляд в ЄСПЛ, та як вони будуть виконуватись? Хто і як буде реалізовувати конфіскацію активів осіб, що потрапили в санкційні списки РНБО України? Чому США скоріше піде на визнання Росії країною-агресоркою, а не країною-спонсоркою тероризму? На ці та інші актуальні питання в інтерв’ю KP.UA відповіла заступниця міністра юстиції України Ірина Мудра. Сьогодні публікуємо першу частину інтерв’ю.
Очікуємо, що найближчим часом зросте кількість справ проти України в ЄСПЛ
- Ви на посаді заступниці міністра юстиції вже пів року, за які напрямки відповідаєте і чому вони є важливими для України сьогодні?
- Я відповідаю за весь міжнародний напрямок, співпрацюю з міжнародними партнерами. До моїх наглядових функцій відноситься також представлення та захист інтересів України у міжнародних судах, включаючи ЄСПЛ, Міжнародних арбітражних інстанціях. Сьогодні є велика кількість справ проти України, які стосуються захисту інвестицій, вирішення спорів щодо порушення прав інвесторів на території України. Ми очікуємо, що найближчим часом зросте кількість справ проти України в ЄСПЛ, оскільки велика ймовірність того, що підсанкційні особи-громадяни України, активи яких будуть вилучені в дохід держави, почнуть активно позиватись. Іноземці, в тому числі і росіяни, будуть звертатися до інвестиційного арбітражу або намагатися якимось чином стягнути з України втрачені інвестиції.
Також в міністерстві я відповідаю за напрямок міжнародно-правової співпраці. Цей напрямок важливий, з точки зору руху України до ЄС, ми повинні розуміти, що наші законодавчі ініціативи, нормативні акти відповідають нашим зобов’язанням у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу.
Забезпечення екстрадиції осіб, щодо яких ухвалено вироки в Україні, – ще один напрямок моєї діяльності на посаді заступниці міністра юстиції.
- Екстрадиція осіб з гучними прізвищами можлива найближчим часом? Кого саме?
- Наразі ми чекаємо рішення Австрії по екстрадиції колишнього голови Конституційного суду України Олександра Тупицького. Зробили запит по Олександру Онищенку. Має бути відповідне рішення Угорщини.
- І коли можливі такі рішення?
- По Онищенку ми зробили запит у вересні цього року, по Тупицькому – в жовтні. Надання дозволу на екстрадицію – тривала процедура. Має бути рішення суду першої інстанції, потім апеляція і лише тоді набрання судовим рішенням законної сили і власне процес передачі. Десь пів року - як мінімум.
- Ви зараз на початковій стадії по обох справах?
- В Австрії вже розпочався суд. По Угорщині ми ще очікуємо на відповідь.
- Ймовірність, що відмовлять?
- Можуть не надати згоду на екстрадицію. Але ми сподіваємось, що у нас достатньо підстав, щоб вимоги України задовільнили.
Рішення ЄСПЛ проти Росії допоможе при монетизації збитків за завдану агресією шкоду
- Україна подала до ЄСПЛ проти Росії декілька справ. Деталізуйте, будь ласка, що це за справи? На якій вони стадії розгляду? І що ми від них очікуємо?
- Сьогоднішні в ЄСПЛ є 16 активних міждержавних справ, ініційованих різними державами. І з них половина – проти росії: 5 справ – ініційованих Україною, 2 - Грузією. І всі ці справи пов’язані з російською агресією, незаконним вторгненням.
А тепер щодо деталізації справ та строків розгляду. Будь-яка справа в ЄСПЛ розглядається в три етапи. Перший – суд оцінює справу на допустимість та вирішує, чи повноважний її розглядати. Другий – слухання по суті. Третій - сатисфакція, тобто задоволення вимог позивача. Щоб пройти всі ці стадії, потрібні роки, а якщо мова йде про «міждерж» - то й до 10 років.
- Перша справа України проти росії ініційована в 2014 році і стосується питання незаконної анексії Криму. По ній ми вже пройшли першу стадію. Рішення по допустимості було на початку 2021 року. Зараз розпочалася стадія слухання по суті: росія надала свої заперечення на наш позов, а ми, в свою чергу, готуємо наші заперечення на їхню позицію.
- Друга справа - Україна і Нідерланди проти росії, яка стосується подій на Донбасі, в тому числі і збиття малайзійського "Боїнгу". В цій справі ми знаходимось на етапі прийняття рішення по прийнятності. Слухання відбулись ще в січні 2022 року. Сподіваємося протягом місяця отримати рішення.
- Третя справа - Україна проти росії, подана в листопаді 2018 року щодо захоплення представниками ФСБ трьох українських кораблів в Керченській протоці, їхніх команд. Ця справа поки не рухається. Ще немає навіть рішення по прийнятності.
- Четверта справа – Україна проти росії, подана в лютому 2021 року і стосується цілеспрямованих атак, операцій по вбивству опонентів рф на території інших країн, у тому числі країнах ЄС. По цій справі взагалі поки не визначено склад суддів, який буде слухати справу.
- П’ята справа - Україна проти росії щодо повномасштабного вторгнення. Вона, без перебільшення, найпотужніша і наймасштабніша в історії ЄСПЛ. Ми її подали в червні 2022 року. До того ми заявляли заходи забезпечення за 39-м правилом. Якщо говорити простою мовою, то це була перша частина позову про притягнення росії до відповідальності за порушення Конвенції про захист прав людини. Адже росія вчинила безліч найтяжчих порушень Конвенції, зокрема: порушення права на життя (ст.1), заборона катувань (ст.3), права на свободу, недоторканність (ст. 5), право на приватність сімейного життя (ст. 8) і право на свободу думки і вираження (ст.9-10), свобода зібрань і асоціацій (ст.11), право на захист власності (ст.1 Протоколу 1). Як ми бачимо, всі важливі статті конвенції були порушені росією.
Що ще важливо відзначити - до цього позову долучились 25 країн - членів Ради Європи і одна недержавна організація! Такого в історії ЄСПЛ ще не було. І це показує важливість для практики ЄСПЛ вирішення цієї справи.
- Той факт, що до позову стосовно повномасштабного вторгнення Росії в Україну долучились 25 країн, може пришвидшити розгляд цієї справи? Наприклад, що справу по повномасштабному вторгненню ЄСПЛ розгляне першочергово, а потім інші міждержавні справи Україна проти Росії?
- Є певні процедури, які має пройти розгляд кожної справи. Але участь такої кількості держав показує її важливість для правопорядку, для захисту прав людини, що є основоположним для ЄСПЛ. Ми вже почули від голови суду та його адміністративного апарату, що цій справі буде приділено велику увагу. Ми сподіваємось, що графік розгляду справи буде чітко встановлений і зрозумілий для всіх.
- Будемо сподіватись, що позитиве рішення ЄСПЛ буде в осяжному майбутньому. Як його виконати, враховуючи той факт, що Росія вийшла з Ради Європи і денонсувала Конвенцію з прав людини?
- Росія, дійсно, не збирається його виконувати. Ще в червні Держдума прийняла закон, згідно з яким вони будуть виконувати лише ті рішення ЄСПЛ, які винесені до 16 березня 2022 року.
Взагалі виконання рішень ЄСПЛ – досить дискусійне питання з огляду на те, що не існує юридичних механізмів їхнього примусового виконання. У разі невиконання рішень, Комітет міністрів Ради Європи може прийняти якісь заходи, направлені на пошук шляхів виконання цього рішення.
Ми більше розглядаємо рішення ЄСПЛ як політичний інструмент, який потім можна буде якось використовувати для монетизації рішень щодо компенсації збитків, спричинених російською агресією.
- Яка сума п’ятого позову проти Росії?
- Фінальна сума буде визначатися на третьому етапі розгляду. На початковому етапі ми вказали дуже приблизну суму – близько 80 млрд доларів і при цьому зазначили, що вона може змінюватись, оскільки воєнна агресія рф на території України ще триває, збитки збільшуються.
- А хто буде визначати розмір цієї суми, Україна чи якась міжнародна комісія?
- Україна буде заявляти розмір цієї суми, надаючи відповідну доказову базу та формулу розрахунку.
Подали вже вісім позовів щодо стягнення активів
- Реалізація санкційної політики - теж напрямок, за який ви відповідаєте в Міністерстві юстиції. Уже є кілька рішень РНБО про накладення санкцій на тисячі осіб. Чи означає це, що стосовно всіх цих осіб Мін’юст має подати позов до ВАКСУ і вимагати стягнення їхнього майна в дохід держави?
- Відповідно до закону «Про санкції» Мін’юст є тим органом, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкцію блокування активів.
Процедура наступна. Спочатку РНБО приймає рішення про застосування до особи санкції у виді блокування активів, таке рішення має бути прийнято після 24 травня 2022 року. Після введення в дію цього рішення Указом Президента далі розпочинається функція Мін’юсту, яка полягає в тому, що Міністерство здійснює всі необхідні заходи, направлені на розшук, виявлення активів таких підсанкційних осіб, які є на території України.
У разі достатньої доказової бази, що підсанкційна особа здійснила дії, направлені на загрозу національній безпеці, територіальній цілісності, суверенітету або вчинила інші дії, які шкодять інтересам України, та за наявності доказів пов’язаності такої особи з активами на території України, ми формуємо позов і подаємо до ВАКСу.
Наразі ми подали вже вісім позовів: щодо стягнення активів Володимира Євтушенкова (російський олігарх. - Авт.), Анатолія Торкунова (російський дипломат, МДІМВ МЗС росії. - Авт.), Андрія Фалалєєва (ректор Кримського університету. - Авт.), Олега Полухіна (ректор Білгородського університету. - Авт.), Романа Лябіхова (депутат Держдуми рф. - Авт.), Бориса Пайкіна (депутат Держдуми рф. - Авт.), Віктора Януковича (четвертий президент України. - Авт.), Михайла Шелкова (основний бенефіціар та член ради директорів найбільшого у світі виробника титану російської ПАТ "Корпорація ВСМПО-Авісма». - Авт.)
Після рішення ВАКСу є ще 5 днів на його оскарження в апеляційній палаті суду. До речі, ми оскаржили частково задоволений позов по Януковичу в частині незадоволених вимог.
04.01.2023 буде слухання апеляційної інстанції. Щойно судове рішення набирає законної сили, воно передається Кабміну, який визначає орган, якому в управління передаються вилучені активи.
- Хто визначає приналежність активів підсанкційній особі? І як часто трапляються випадки, коли активи зареєстровані через офшорні компанії, а не на конкретну підсанкційну особу?
- В 90% випадків дані особи не володіють безпосередньо активами.
Щодо визначення приналежності активів, то згідно з законом, Мін’юст може звертатись до будь-яких державних органів, громадських організацій, недержавних приватних компаній та організацій з вимогою надати потрібну інформацію.
- Проти кого Мін’юст планує подати до ВАКС ще в цьому році?
- Завершуємо підготовку позову про стягнення активів Олега Дерипаски. В перших числах січня плануємо подати до ВАКСу.
- Стягнені активи підсанкційних осіб держава має продавати чи вони можуть лишитися у державній власності? Хто буде управляти цим майном?
- Є 5 суб’єктів, кому КМУ може передати в управління конфісковане майно – АРМА, Фонд держмайна, військові адміністрації або інші органи державної влади, суб’єкти господарювання державного сектору економіки.
Об’єкти по Володимиру Євтушенкову (російський олігарх. - Авт.) були передані Фонду держмайна. Далі цей управитель визначає стратегію управління майном – чи продаж, чи залишиться у власності держави. Але взагалі основна стратегія – ліквідація активу і, відповідно, отримання коштів, які мають піти в бюджет України на потреби ЗСУ.
Альтернативне рішення – визнання США росії як країни-агресорки
- Низка європейських країн визнала Росію країною–терористом або спонсором тероризму. Періодично в ЗМІ з’являється інформація, що США готуються теж до затвердження такого рішення – визнання Росії країною-спонсоркою тероризму або країною-агресоркою. Якщо таке трапиться, то які наслідки спричинить це рішення?
- Якщо ми говоримо про європейські країни, то жодна з цих країн не має спеціального законодавства, яке б на законодавчому рівні регулювало питання відносин з країною, визнаною державою-терористом або спонсором тероризму. Відповідні рішення парламентів країн ЄС – потужні політичні сигнали, але вони не тягнуть якихось юридичних наслідків.
У США інша ситуація. У них є законодавство, яке регулює, як потрібно вибудовувати відносини з країною, визнаною державою-спонсором тероризму. Тому рішення США, якщо воно буде, матиме не лише потужну політичну значимість, але й матиме чіткі практичні юридичні наслідки.
Зокрема, запроваджується експортний контроль усього, що постачається, пов’язаного з військовими обладнанням, технікою, зброєю, товарами подвійного значення. Автоматично запроваджуються другорядні санкції.
Також запроваджується припинення будь-якої фінансової допомоги США росії, вводиться заборона громадянам, юридичним особам та резидентам США вступати в торгівельні відносини з рф – жодних транзакцій, придбання корпоративних прав. Фінансова система рф відразу потрапляє в такий собі «блек-ліст» – з жодним російським банком жодних фінансових транзакцій не буде. Відповідно, якщо росія потрапляє в «блек-ліст», то й інші країни утримаються при проведенні банківських операцій з росією.
Після отримання такого статусу автоматично знімається суверенний імунітет з активів рф, в тому числі з резервів Центробанку росії, які є в США, - а це сума майже в 39 млрд доларів. Важливо! Згідно з чинним законодавством ці активи можуть піти на задоволення претензій виключно громадян США, які зазнали тілесних ушкоджень або померли через дії росії, як країни-спонсору тероризму. Наша задача – спробувати домогтись, щоб відбулось врегулювання, яке дозволило б скерувати ці активи або їхню частину в Україну.
Але є ймовірність, що США приймуть альтернативне рішення – визнають росію країною-агресоркою. Це буде новий статус, який ще законодавчо в США не врегульований.
Скоріш за все, у такому випадку деякі санкції, які притаманні державі-спонсору тероризму, будуть накладені на Росію, але символічного ефекту, щоб від росії відвернувся весь цивілізований демократичний світ, не матиме.
Але я вважаю, що обов’язково потрібно зафіксувати, що чинний російський уряд – терористичний режим, бо ті акти, які він здійснює в Україні, - є актами терору.
Продовження читайте завтра
Народилася у 1975 році на Львівщині.
Освіта: закінчила Дрогобицький державний педагогічний університет, ЛНУ ім. Івана Франка, отримала ступінь магістра з ділового адміністрування КШЕ та пройшла курс англійської мови для юристів в Університеті Кембріджу.
Кар’єра: займала керівні посади у кількох українських банках. У 2015-2022 працювала у «Ощадбанку». З травня 2022 року - заступниця міністра юстиції України.
