• Головна
• Суспільство

Фото: Ед Рам/Getty Images​

…11 жовтня, один із центральних районів Дніпра. Двірник емоційно розповідає мешканці багатоповерхівки, що сьогодні доведеться гребти листя і на сусідній ділянці. Все тому, що колега, яка прибирає її, після ракетного обстрілу напередодні не змогла «зібрати себе в купу» і вийти на роботу. Таких «розібраних» зараз багато, попри нашу звичку жити у війні. Тому що ми не знаємо, як допомогти людині з гострою стресовою реакцією відразу. І ось вона вранці, переживши шок, страх чи паніку, пішла на роботу, і все начебто нічого – можна жити, а надвечір розпалася на «запчастини».

Розбираємось, як виявити та відрізнити ці реакції і що робити у кожному конкретному випадку.

Шок

Ознаки:

• сильне збудження;
• прискорене дихання та пульс;
• розширені зіниці;
• холодні кінцівки;
• зблідла шкіра;
• прагнення усамітнитися;
• втрата почуття реальності;
• відсутність реакцію біль.

Допомога:

1. Перевести людину в безпечне та спокійне місце. На першому етапі не рекомендуються тривалі перевезення чи переміщення.
2. Зігріти будь-якими доступними способами.
3. Укласти на спину, за винятком наявності серцевої недостатності, при нападі астми або якщо людина категорично відмовляється лягти. Підняти ноги постраждалого під кутом 45 градусів, за кілька хвилин повторити.

Шок може викликати й інші стани, наприклад, ступор, який є однією з найсильніших захисних реакцій на потрясіння. Витративши всю свою енергію на захист та протистояння, людина втрачає здатність реагувати на навколишній світ. Цей стан може тривати від кількох хвилин до кількох годин і загрожує виснаженням.

Ступор

Ознаки:

• різке зниження чи відсутність вільних рухів та мови, людина ніби «застигає»;
• відсутність реакції на зовнішні подразники – світло, звук, ляпас;
• людина може застигнути у певній позі, заціпеніти, бути зовсім знерухомленою;
• можлива напруга певної групи м'язів: шия, спина, руки, стегна.

Допомога:

1. Зігнути пальці людини на обох руках і притиснути їх до основи долонь таким чином, щоб великі пальці при цьому були виставлені назовні і спрямовані один на одного.
2. Кінчиками своїх великого та вказівного пальців помасажувати точки, розташовані у постраждалого на лобі над очима, приблизно посередині лінії росту волосся.
3. Помасажувати йому точку під носом над верхньою губою.
4. Великими пальцями помасажувати надбрівні дуги.
5. Покласти долоню на груди людини та постаратися підлаштувати своє дихання під ритм її дихання.
6. При цьому говорити їй на вухо тихо, спокійно та чітко те, що може спричинити сильні емоції. Найсильнішими виявляються негативні, але необхідно вивести людину із заціпеніння.

Страх

Якою б неприємною була ця емоція, користь від неї є – саме страх потрібен для реагування на небезпеку та збереження життя. Інша річ, що не можна дозволяти йому панувати і деморалізувати.

Ознаки:

• напружені м'язи, як правило, лицьові, дуже часто – стиснуті зуби;
• прискорене серцебиття, поверхневе дихання;
• знижений контроль своєї поведінки і, відповідно, стан панічного страху може спонукати до втечі;
• заціпеніння або, навпаки, нервове збудження, агресивна поведінка;
• людина може не усвідомлювати себе і погано розуміти, що відбувається навколо.

Допомога:

1. Бути з людиною на одному рівні – стояти, якщо вона стоїть, і сидіти, якщо вона сидить. Дитину можна обійняти.
2. Дати зрозуміти, що вона не одна, що їй готові допомогти, що небезпека вже минула.
3. Покласти руку постраждалого на зап'ястя, щоб він відчув ваш спокійний пульс. Це буде для нього сигналом "я поряд - ти не один".
4. Намагатися самому дихати глибоко і рівно, спонукаючи людину в страху дихати з вами в одному ритмі.
5. Якщо постраждалий щось говорить, слухати його уважно, демонструючи зацікавленість, розуміння та співчуття.
6. Зробити легкий масаж найнапруженіших м'язів: шиї, спини, обличчя.

Панічна атака

Раптовий напад неконтрольованого страху є однією з найпоширеніших реакцій і викликає різке погіршення самопочуття. Панічні атаки – наслідок тривалого стресу та нервової напруги, тому зараз можуть виявлятися навіть частіше, ніж на початку війни. Розвиваються за кілька секунд і можуть тривати до півгодини.

Ознаки:

• різка нестача повітря;
• прискорене дихання;
• пітливість, озноб;
• тремтіння у всьому тілі;
• запаморочення;
• нудота;
• біль у грудях;
• стрибки артеріального тиску;
• відчуття втрати контролю, страх збожеволіти або померти.

Допомога:

1. Відвести людину на свіже повітря, у більш спокійне місце чи хоча б подалі від людей.
2. Спробувати заспокоїти, говорити простими короткими пропозиціями, не робити припущень про потреби, а запитати напряму.
3. Поводитися впевнено, це дасть людині можливість відчути себе захищеною.
4. Попросити глибоко подихати, залучаючи м'язи живота та діафрагми.
5. Допомогти "включитися" в реальність, спостерігаючи за тим, що відбувається довкола.
6. Допомогти налагодити контакт з тілом: доторкнутися до руки або ноги, напружити руку, розслабити і знову напружити, розтерти вуха, обійняти себе, походити на місці, підняти руки і потягнутися всім тілом вгору.

Істерика

Ознаки:

• людина перебуває у свідомості і пам'ятає, що з нею сталося;
• надмірне збудження з великою кількістю рухів та театральними позами;
• мова емоційно насичена і дуже швидка;
• людина може кричати, ридати, плакати, але обов'язково у присутності глядачів.

Допомога:

1. Спровадити всіх глядачів, створити спокійну атмосферу, залишитися з постраждалим наодинці. Чим менше людей довкола, тим швидше істерика закінчиться.
2. Здійснити несподівану дію, щоб звернути його увагу: різко і голосно грюкнути в долоні, з гуркотом відсунути стілець і т.д.
3. Розмовляти при цьому сильним впевненим тоном, адже істерика – це своєрідне прохання про сильну руку. Але не сперечатися, не намагатися переконати.
4. Слухати, кивати, підтакувати, менше говорити самому і лише короткими простими пропозиціями, звертатися до людини на ім'я. Не говорити «перестань, заспокойся, візьми себе до рук, як тобі не соромно».
5. Після закінчення нападу укласти людину спати, періодично спостерігаючи за її станом.

Будь в курсі

Як стабілізувати стан

Допомога у стабілізації потрібна за таких ознак:

• порожній та відсутній погляд;
• відсутність реакцій на словесні вказівки;
• дезорієнтація у просторі;
• прояв надто сильних емоцій, наприклад, нестримний плач;
• неконтрольовані фізичні реакції, наприклад, тремор;
• недієздатність через хвилювання;
• ризикована поведінка.

Перш ніж намагатися допомогти, треба почекати кілька хвилин, радять експерти Національної психологічної асоціації. Зберігати спокій, бути поруч, але не намагатися одразу ж поговорити, щоб не спровокувати емоційне навантаження.

Запропонувати підтримку та допомогти людині сконцентруватися на конкретних думках, почуттях та цілях.

Надати інформацію, яка допоможе відновити почуття контролю: як організовано допомогу, де її можна отримати, які дії потрібно вжити.

Якщо надмірне емоційне збудження, паніка чи емоційна порожнеча не проходять, використовувати:

1. Черевне дихання – для контролю частоти серцевих скорочень та дихання. Для цього повільно вдихнути через ніс і наповнити легені повітрям до живота, затримати дихання та повільно видихнути через рот, повністю випускаючи повітря з легень. Повторити кілька разів.
2. Розслаблення м'язів: влаштуватися зручніше або лягти, якщо є можливість. Напружувати м'язи по черзі в різних ділянках тіла, концентруючись на відчуттях, потім повільно розслаблювати їх.
   Другий варіант: міцно стиснути кулаки на 5 секунд, звертаючи увагу на це відчуття. Потім розкрити руку та розслабити на 10-15 секунд, зосередившись на процесі. Повторити ще раз. Те саме можна зробити з м'язами руки або ніг.
3. Приземлення: посадити людину в зручну позу, попросити повільно вдихнути і видихнути, потім назвати п'ять речей, які він відчуває прямо зараз, наприклад, спинку стільця під спиною, протяг з вікна і т.д.
   Знову вдихнути та видихнути, назвати п'ять звуків, які можна розрізнити у цю хвилину.
   Вдихнути-видихнути та назвати п'ять предметів, що знаходяться у полі зору.