Добровільна деолігархізація: Ахметов злякався попадання в реєстр або задумав щось новеньке
Заява Ріната Ахметова про відмову від телеканалів і медіа, що належать йому, залишається однією з головних тем. Офіційно засновник компанії «Систем Кепітал Менеджмент» дав зрозуміти, що виконує закон про олігархів, тому що не хоче бути зарахованим до їхньої компанії. Однак у суспільстві назрівають підозри, що не все так просто.
Такий ярлик не потрібен
Прозваний олігархічним закон був введений в дію 7 травня цього року. Сама подія пройшла майже непоміченою, оскільки здавалося, що «не на часі».
Проте 17 червня Єврокомісія включила імплементацію закону до списку першочергових для України реформ, і питання різко актуалізувалося. РНБО терміново розробила положення про «реєстр олігархів» (офіційно – Реєстр осіб, які мають значну економічну та політичну вагу у суспільному житті), а Володимир Зеленський ввів його в дію.
Згідно із законом, відомості про людей, яких РНБО назве олігархами, не є конфіденційною інформацією. Тобто до реєстру вноситимуться конкретні дані конкретної людини, за винятком тієї інформації, яка може становити державну таємницю.
- Думаю, «реєстр олігархів» був однією з причин, які підштовхнули Ріната Ахметова до рішення відмовитися від медіа. Тому що хоч би яким номінальним був цей список, факт присутності в ньому може створювати проблеми. Наприклад, з погляду сприйняття Заходом. Задумуючи реєстр, влада якраз розраховувала на такий ефект, – вважає політолог Олексій Якубін. - Ахметов розуміє, що такий ярлик йому не потрібний. До того ж через війну українська політика перебуває в стані напіванабіозу, вона не публічна, і медіа зараз відіграють значно меншу роль, ніж кулуарні інтриги.
Виконав дві умови
У законі прописані чотири ознаки, які відрізняють олігарха від просто багатої людини. Це активи понад 2 мільярди гривень, монопольне становище на ринку, участь у політиці та вплив на політику через ЗМІ. Уникнути влучення до реєстру олігарх зможе, якщо очиститься від будь-яких двох позицій.
Капітали Ахметова сильно порідшали, але він залишається доларовим мільярдером і вважається монополістом на ринку енергетики. Отже, в мінусі мають бути медіа та політика. І ось тут питання: відмова від медіа – це перша чи друга позиція добровільної деолігархізації Ахметова. Адже він давно не депутат, а його ім'я офіційно не пов'язане з якоюсь партією.
- Про те, що в парламенті Ахметов має своє лобі, можна говорити. Однак неформальний зв'язок із політичними групами складно доведений, - продовжує Олексій Якубін. – Після відмови від ЗМІ Ахметов може сміливо стверджувати, що ніяк не впливає на політику. Я думаю, він вважає, що виконав дві умови, які не дозволять включити його до реєстру.
А може це ультиматум?
Є ще одна думка: Ахметов зробив ставку на бізнес у Європі. За час війни він багато втратив в Україні, але зберіг достатній капітал для нових вкладень.
- Ахметов однозначно розуміє, що найближчим часом ситуація в країні не зміниться на краще, - зазначає директор Агентства моделювань ситуацій Віталій Бала. – Знову ж таки, йому напевно не дуже подобалося те, що відбувається на єдиному каналі новин. Телемарафон – це рупор влади, а канали Ахметова використовуються для агітації за неї. Але тісної співпраці із нинішньою владою він не бачить.
До такої самої думки приходить і директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. Він вважає, що рішення Ахметова повернути державі ліцензії схоже на завуальовану акцію протесту.
- Це виглядає як певний ультиматум: ви скасовуєте чи вносите зміни до закону про олігархів або я перестаю фінансувати масмедіа, які обслуговують ваші інтереси, - розмірковує Бортник. - Але я також припускаю, що є тверезий розрахунок: війна – це надовго, лобіювання інтересів своїх політиків не передбачається, тому канали не потрібні.
Політолог пропонує спостерігати, чи підтримають Ахметова інші олігархи.
- Якщо вони теж підуть із медіабізнесу, то його перспективи сумні. Підуть дорогі професіонали, не буде якісного обладнання. Телебачення перетвориться на один нудний канал із офіційним контентом, - вважає наш співрозмовник. - А контроль держави за інформаційною політикою при цьому ослабне, бо всі основні сили та засоби перекочуються до інтернету.
До речі, про світове павутиння. Політтехнолог Тарас Загородній вважає, що медіа Ахметова підуть в інтернет, і у цьому його виграш.
- Інтернет-компанія не вимагає таких витрат, її неможливо проконтролювати та отримати важелі тиску. Телебачення вмирає, мережа цікавіша, гнучкіша і сегментована за аудиторією. Через інтернет Ахметов зможе впливати на ситуацію в країні, але з меншими витратами та оперативніше. Ахметов завжди демонстрував уміння системно мислити. І я не сказав би, що він рішуче йде з політики, він, швидше, відкриватиме в неї інші двері.
Читати реєстр тепер не цікаво
Хай там що, але реєстр олігархів бідніє на очах. У ньому не буде імені Ріната Ахметова. З-поміж потенційних кандидатів випав Вадим Новинський, який склав мандат народного депутата. Петро Порошенко не має монопольної позиції, його права на «Прямий» і «5-й канал» продано. Ігор Коломойський вийшов із наглядової ради «1+1» і наполягає на своїй неучасті у політичному житті.
- Цілком можливо, що у реєстрі виявляться маловідомі особи регіонального рівня. Однак для влади і це добре: дивіться, закон про олігархів має сенс, вони пішли з Ради, відмовилися від медіа. Влада це зможе використати як історію успіху, - підсумовує політолог Олексій Яубін.
Тож коли з'явиться реєстр, читати його буде нецікаво.
З історії питання
Закон, покликаний вести боротьбу з олігархами, був ухвалений у вересні 2021 року. Президент підписав його 5 жовтня. Документ посварив Зеленського зі спікером Ради Дмитром Разумковим, який у результаті втратив свою посаду.
Окрім спеціального реєстру, закон містить вимогу до офіційно визнаних олігархів декларувати свої доходи. Також запроваджується поняття «декларація про контакти»: усі держслужбовці, які так чи інакше контактували із внесеними до Реєстру особами чи їхніми представниками, зобов'язані про це офіційно звітувати.
Олігархам забороняється робити внески на підтримку політичних партій та брати участь у великій приватизації.
