• Головна
• Політика

Фото: Крістофер Ферлонг/Getty Images

Україна отримала статус кандидата у члени Євросоюзу. Це безперечно важливий крок на шляху до євроінтеграції країни. Але він, на жаль, не означає, що наша держава вступить до ЄС у найближчому майбутньому. Як показує практика, відстань від статусу члени до реального членства може займати десятки років.

"Ласкаво просимо, Україна. Це хороша річ – надати статус кандидата, але я сподіваюся, що український народ не матиме ілюзій з цього приводу", – заявив прем'єр-міністр Албанії Еді Рама після того, як Україні надали статус кандидата в члени ЄС.

На сьогоднішній день 7 держав мають статус кандидата у ЄС: Албанія, Туреччина, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія, Молдова та Україна. Останніми днями набули статусу кандидата. З'ясовували хто та чому «стоїть у черзі».

Північна Македонія – 18 років

Подала заявку на членство в ЄС у березні 2004 року.

Європейська комісія дала позитивний висновок про членство Північної Македонії у листопаді 2005 року, після чого у грудні 2005 року Рада ЄС надала цій країні статус кандидата.

Що заважає:

Спочатку вступу цієї країни до ЄС перешкоджала Греція, яка побоювалася, що держава під назвою "Македонія" може пред'явити територіальні претензії до Греції, в якій є однойменна провінція. У червні 2018 року Скоп'є нарешті погодився змінити назву країни на Північну Македонію, сподіваючись цим покласти край історичним суперечкам та ліквідувати всі перешкоди на шляху республіки до ЄС та НАТО.

Після цього Болгарія наклала вето на початок переговорів з Албанією та Північною Македонією щодо вступу до ЄС.

Причина небажання Болгарії пустити Північну Македонію до Євросоюзу криється в історичних питаннях. Софія стверджує, що жителі Північної Македонії є болгарами і розмовляють болгарською мовою, проте їм штучно нав'язали македонську ідентичність у той час, коли країна входила до складу колишньої Югославії. Болгарія офіційно дотримувалася такої позиції з 1950-х років.

Прем'єр-міністр Північної Македонії Зоран Заєв заявив, що мова "не є критерієм визнання чи невизнання в Європі у XXI столітті". Право народів на самовизначення не можна заперечувати, сказав він.

На це протистояння страждає і Албанія, оскільки процес вступу двох держав до ЄС пов'язаний. "Це ганьба з боку Болгарії, яка взяла в заручники дві держави НАТО, Албанію та Північну Македонію, у розпал війни на краю Європи, а 27 країн сидять нерухомо у страшному прояві імпотенції", – заявив прем'єр-міністр Албанії Еді Рама.

Албанія – 9 років

Подала заявку на членство у ЄС у 2009 році.

2010 року Європейська комісія висунула 12 умов для вступу Албанії до Євросоюзу.

У жовтні 2012 року Європейська комісія рекомендувала надати Албанії статус кандидата за умови завершення ключових реформ у сфері судової системи та державного управління та перегляду законодавчих процесуальних норм. У червні 2014 року Рада Європи надала Албанії статус кандидата.

Чорногорія – 12 років

Почала процес зближення з ЄС моменту здобуття незалежності у 2006 році

Країна набула статусу кандидата на членство в ЄС у 2010 році. Цього ж року Європейська комісія дала позитивний висновок на заявку Підгориці, проте незабаром висунула 7 умов для початку діалогу щодо членства в ЄС. У грудні 2011 року Рада ЄС погодилася розпочати переговори з Чорногорією. Переговори офіційно стартували 29 червня 2012 року.

Чорногірський прем'єр Здравко Кривокапіч оголосив, що його країна "неодмінно вступить до ЄС у 2024-2025 роках". Хоча в самому Євросоюзі конкретних термінів вступу туди балканських країн не називають, регіональні експерти вважають, що ЄС може з політичних міркувань прийняти з усіх балканських країн спочатку тільки Чорногорію.

Сербія – 10 років

Подала офіційну заявку у 2009 році.

У вересні 2013 року набула чинності угода «Про асоціацію між ЄС та Сербією». У січні 2014 року офіційно розпочалися переговори щодо вступу Сербії до Євросоюзу.

Що заважає:

Затримка вступом до Євросоюзу Сербії можна пояснити тим, що вона хоче, образно кажучи, всидіти на двох стільцях – бути членом Євросоюзу та зберігати добрі стосунки з Росією. З 2014 року Євросоюз регулярно вказував Сербії на необхідність привести свою зовнішню політику у відповідність до зовнішньої політики Європейського Союзу, маючи на увазі запровадження санкцій проти Росії у відповідь на анексію Криму.

Белград натомість відкладав розгляд пункту, що стосується зовнішньої та безпекової політики, на кінець переговорного процесу, сподіваючись, що на той час українське питання вирішиться і Сербії не доведеться змінювати братньої Росії. Тепер невирішене питання стало рубом і знову перешкодою для наближення Сербії до ЄС.

За оцінками політичних експертів, Белград зволікатиме із запровадженням санкцій до кінця серпня, поки не закінчиться передбачений законом час для формування уряду. Та й після цього запровадження санкцій буде під великим питанням. Схоже, що питання сербської євроінтеграції залежатиме від України.

Це єдина у Європі країна, яка не запровадила проти Росії ті чи інші санкції, а також єдина країна світу, де проходили кілька тисяч проросійських мітингів саме за участю місцевого населення.

Останні соцопитування компанії IPSOS показали, що вперше в історії більшість громадян Сербії проти членства у ЄС.

Туреччина – 23 роки

Подала заявку на вступ до ЄС 1997 року, кандидатом стала лише 1999 року.

І це найскладніша ситуація у всьому союзі. І хоча Європейська рада оголосила офіційною датою початку переговорів щодо вступу Туреччини 2005 року, ця країна сьогодні, як і раніше, залишається лише кандидатом на вступ до ЄС.

Що заважає:

У 2018 році президент Реджеп Ердоган назвав вступ до Європейського Союзу стратегічною метою. Через рік він сказав про небажання Євросоюзу приймати Туреччину до свого складу, і справжньою причиною цього є не велика чисельність турецького населення, а те, що турки за віросповіданням є мусульманами. За результатами опитувань у 2017 році, 75,5% громадян Туреччини хочуть вступити до ЄС, але лише 36% вважає, що країну будь-коли буде прийнято.

Так чи інакше, але у 2021 році Європарламент запропонував призупинити переговори щодо вступу Туреччини до Євросоюзу. Європа вважає, що Анкара продовжує віддалятися від цінностей та норм блоку і що у Туреччині спостерігається "гіперцентралізація влади" президента Реджепа Ердогана.