До побачення, ОБСЄ! Росія змусила Європу прибрати спостерігачів із території Донбасу
«Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні (СММ ОБСЄ) – це неозброєна цивільна місія, яка працює 24 години на добу 7 днів на тиждень у всіх регіонах України. Її основні завдання – неупереджено та об'єктивно спостерігати за ситуацією в Україні та звітувати про неї, а також сприяти діалогу між усіма сторонами конфлікту», – так звучить офіційний реліз спецмісії Організації з безпеки та співробітництва в Європі.
Наразі СММ ОБСЄ згортає свою діяльність на сході України з дуже прозової причини, ім'я якої – Російська Федерація.
Очі та вуха
Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ з'явилася в Україні у березні 2014 року. Точніше сказати, вона у принципі з'явилася як така: всі 57 країн - учасниць ОБСЄ (зокрема і Росія) - проголосували за створення цього наглядового органу. Наприкінці березня 2022-го саме РФ заблокувала продовження мандату місії на роботу в Україні.
- Позиція Російської Федерації не залишила нам іншого вибору окрім як зробити кроки щодо закриття місії, - пояснив чинний голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау, поскаржившись, що це було «непросте рішення».
Рішення Росії прибрати з Донбасу європейських спостерігачів питань не викликає – якому загарбникові потрібні зайві очі та вуха?
І залишимо за дужками скорботу керівництва ОБСЄ з приводу відходу СММ з України: якщо вже 56 учасників організації станцювали під дудку одного-єдиного учасника, до того ж засудженого більшістю країн світу за «спецоперацію», то можна не ствитись до Організації з безпеки та співробітництва в Європі як до серйозного важелю впливу хоч на щось.
Власне, всі ми побачили їхню беззубість у закритті неба, збройній допомозі Україні тощо.
Сказати, що Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ серйозно впливала на ситуацію біля лінії розмежування на Донбасі, теж не можна. У чому були єдині жителі з обох боків цієї лінії, то це у «сліпоті» спостерігачів – мовляв, не бачать того, що відбувається у них перед очима. Доходило до того, що на рекламних банерах магазинів оптики робили приписку: «Сліпим членам місії ОБСЄ – знижки». У Донецьку бойовики неодноразово зганяли умовних «бюджетників» під будівлю готелю «Парк Інн», де квартирували спостерігачі місії, щоб ті покричали, мовляв, чому «сліпі» не бачать, що «Україна обстрілює Донбас». Ті ж бойовики били камери спостереження, встановлені, наприклад, на вокзалі Донецька, в районі аеропорту, Маріуполі та Широкиному. Не раз співробітників місії не допускали в села на окупованих територіях, а також буквально брали у заручники, годинами допитуючи про «справжню» мету їхньої роботи…
Підраховував? Шпигун!
Спроби пояснити, що спостерігачі лише спостерігають, не зустріли розуміння у мешканців ані тієї, ані цієї сторони лінії розмежування. Офіційно метою присутності спеціальної моніторингової місії ОБСЄ було «сприяти зниженню напруженості та забезпеченню миру, стабільності та безпеки, а також здійснювати моніторинг і підтримувати здійснення всіх прийнятих у рамках ОБСЄ принципів та зобов'язань».
Про що саме мова – за вісім років так ніхто із мирних мешканців Донбасу і не зрозумів. Після обстрілу спостерігачі виїжджали на місце інциденту та у своїх звітах писали приблизно таке:
«…У Донецькій області СММ зафіксувала 528 порушень режиму припинення вогню, зокрема 345 вибухів. За попередній звітний період в області зафіксовано 703 порушення. У Луганській області місія зафіксувала 1182 порушення режиму припинення вогню, зокрема 1075 вибухів. За попередній звітний період зафіксовано 1224 порушення...
На ділянці розведення в районі Золотого зафіксовано 16 боєприпасів, що пролетіли, оцінені як реактивні снаряди з реактивної системи залпового вогню» (зі звіту СММ ОБСЄ від 23 лютого 2022 року).
Називати ініціаторів обстрілу спостерігачі СММ ОБСЄ не мали права – не експерти у озброєнні та балістиці. Їхня справа була надавати інформацію про порушення режиму припинення вогню, який не раз оголошувався на сході України. Бойовики так званих «ДНР» та «ЛНР» неодноразово звинувачували співробітників місії у шпигунстві, а коли війна в Україні увійшла в активну фазу, взагалі оголосили одного з членів місії на окупованих територіях Луганської області підозрюваним у «держзраді». Мовляв, передавав до ОБСЄ та ЗСУ важливу інформацію.
На жаль, ніхто з простих мешканців зони конфлікту не розумів: навіщо рахувати кількість обстрілів і що з цього випливає? Обидві сторони мають розвідку, дані від небайдужих громадян – і що далі? Архів зафіксованих порушень режиму припинення вогню, зібраний за вісім років, можливо, і стане в нагоді, але коли і кому – теж питання поки що без відповіді.
Патрульна машина ОБСЄ стежить за регіоном 10 лютого 2022 року у Невельському, Україна. Фото: Гаель Гірбес/Getty Images
«Вікна тиші», міни та життя ВПО
У завдання місії входив не лише підрахунок кількості снарядів, які випустили і які прилетіли. Менш видима і тому дещо менш обговорювана частина роботи полягала у створенні «вікон тиші», під час яких ремонтувалися та обслуговувалися критично важливі об'єкти цивільної інфраструктури, пошкоджені тими самими обстрілами, – водопровідні, газові та електричні мережі з обох боків від лінії зіткнення на сході України.
Місія займалася просвітництвом – розповідала про мінну безпеку, роздавала наочний матеріал. Була гуманітарна допомога від ОБСЄ на підконтрольних територіях Донбасу мирним жителям. І, мабуть, це все.
На початку березня спеціальну моніторингову місію ОБСЄ натурально вигнали з Донецька та Луганська – з міжнародних організацій там залишається лише Міжнародний комітет Червоного Хреста, до якого також у окупантів постійно виникають питання.
Співробітники місії продовжать свою роботу на підконтрольних теренах України.
- Основну увагу буде зосереджено на просвітницькій діяльності щодо значно збільшених ризиків для цивільного населення в Україні від мін, залишених боєприпасів та інших вибухонебезпечних пережитків війни, - розповіли у СММ ОБСЄ в Україні. - За спільною вказівкою голови та Генерального секретаря координатор проекту розробив плани можливого відновлення обмеженої фізичної присутності на заході України.
У перспективних планах роботи СММ ОБСЄ в Україні: життя та проблеми національних меншин у нашій країні, облаштування внутрішньо переміщених осіб (ВПО), вирішення конфліктів, пов'язаних із війною. Ситуація на лінії розмежування поза увагою спостерігачів не залишиться, але тепер лише з одного боку.
ДУМКА
Сергій Гармаш, аналітик, політичний експерт, член української делегації у Тристоронній контактній групі:
- Моніторингова місія ОБСЄ з 2014 року, по суті, була поглядом Заходу на те, що відбувається на Донбасі. Але оскільки сама ОБСЄ – структура, як на мене, малоефективна, то від того, що спостерігачі СММ ОБСЄ показували світові, особливо нічого не змінювалося. Усі рішення в ОБСЄ приймаються консенсусом, і оскільки Росія – член ОБСЄ, вона блокувала рішення на користь України.
На той момент і в тій системі безпеки спостерігачі моніторингової місії Україні були потрібні, але чекати від них більшого, ніж вони могли дати як частина ОБСЄ (ще раз повторю, структура імпотентна, на мій погляд), не варто. Обидві сторони використали місію в інформаційних війнах. Оскільки члени СММ ОБСЄ перебували на непідконтрольних територіях, їм доводилося шукати спільну мову з керівництвом так званих "ДНР/ЛДНР", і це було негативним моментом. Їх звинувачували обидві сторони, що СММ ОБСЄ чогось не бачила. Але їхня функція - не щось робити, а спостерігати і фіксувати.
Загалом діяльність СММ ОБСЄ на той момент була корисною для України, оскільки дозволяла Заходу бачити ситуацію на сході країни. На сьогодні, коли відбулося вторгнення, місія стала неефективною. Власне кажучи, вся система безпеки, яка існувала до 24 лютого 2022 року, показала свою неефективність.
СКАЗАНО
- Хочу висловити щиру подяку сміливим чоловікам і жінкам місії. Я мала честь на власні очі побачити їхню роботу під час моїх візитів до України. Я надзвичайно пишаюся та вражена професіоналізмом та самовідданістю, які вони продемонстрували і продовжують демонструвати у часто напружених та нестабільних ситуаціях, - сказала Генеральний секретар ОБСЄ Хельга Шмід, коментуючи блокування роботи місії на окупованих територіях сходу України.
