Україна відмовляється від НАТО: чи це так?
Кожна війна закінчується або перемогою однієї зі сторін, або підписанням мирної угоди. І якщо говорити про російсько-українську війну, то найбільш реалістично виглядає варіант саме із мирною угодою. Таку думку в інтерв’ю «Українській правді» озвучив голова українського зовнішньополітичного відомства Дмитро Кулеба.
Про те, що Україна та Росія напрацьовує проект такого рішення, вже неодноразово заявляв радник голови Офісу президента Михайло Подоляк. Які до нього увійдуть пункти – достовірно ще не відомо, оскільки тривають запеклі дебати. Але в соціальних мережах вже починає розганятися «зрада», що Україна може здати національні інтереси – зокрема відмовитися від Криму та Донбасу, а також погодитись на нейтральний статус, тобто відмовитись від перспектив членства в НАТО. Чи так це?
Новий оборонний союз
15 березня американське видання Financial Times опублікувало статтю, в якій з посиланням на свої джерела у переговорній групі повідомили, що під час переговорів України та Росії сторонам нібито вдалося погодити попередній план для припинення війни. За даними видання, він нібито складається з 15 пунктів, за якими Росія виводить свої війська з України, а Україна погоджується на «російський Крим» та «незалежність» «ЛДНР», проголошує нейтралітет, відмовляється від вступу до НАТО та скорочує війська. Все це, стверджує видання, в обмін на захист із боку США, Туреччини та Сполученого Королівства.
А тепер насправді.
Перше. Президент Володимир Зеленський вже неодноразово заявляв, що серед пріоритетів української сторони під час мирних переговорів – відбудова територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах. Тобто й мови не може бути про те, що Україна відмовиться від Криму чи Донбасу. Ніколи!
Друге. Ніхто з високопосадовців в Україні не заявляв про те, що країна ставить під сумнів євроатлантичні прагнення країни. Але зараз Україна вибудовує новий дискурс – новий дієвий оборонний союз. Зокрема, Михайло Подоляк в інтерв'ю виданню Wiadomości заявив, що Україна хоче завершити війну, «збудувавши новий альянс, який буде достатньо міцним, щоб зупинити Росію, якщо вона захоче знову на когось напасти». Яким буде цей Альянс? Коли президент Володимир Зеленський виступав перед американським Конгресом, він запропонував створити об'єднання – U-24. United for peace.
- Союз відповідальних держав, які мають силу та совість, щоб зупиняти конфлікти. Негайно. За 24 години надаватиме всю необхідну допомогу. Якщо потрібно – то зброя. Якщо потрібно – то санкції. Гуманітарна підтримка Політична підтримка. гроші. Все, що потрібно, щоб зберегти світ, – запропонував Зеленський.
Хто може увійти до цієї спілки – предмет серйозних дипломатичних переговорів та умовлянь. Кулуарно озвучується: теплитиметься надія, що вже до середини-кінця квітня ми зможемо побачити фундамент нового оборонного союзу.
Неправильно зрозуміли Стефанчука
А як же НАТО? Якщо Україні вдасться об'єднати «відповідальні» країни навколо U-24, чи це означає, що нам доведеться відмовитися від курсу на Євроатлантику?
– Оскільки шлях до євроатлантичної інтеграції прописаний у Конституції України (закріплений з 2019 року. – авт.), маємо дуже високий рівень легітимації цього напряму. Тому ми подивимося, яким шляхом йдуть переговорники, і тоді вже почнемо відшукувати ту модель, яка або не суперечитиме Конституції, або змінити Конституцію у цій частині, – сказав в ефірі телеканалу «1+1» речник Верховної Ради Руслан Стефанчук, повідомляє "Інтерфакс".
Ці слова спікера парламенту деякі сприйняли як думку, що Україна відмовляється від НАТО.
Стефанчуку довелося пояснюватися ще раз.
– Сьогодні Україна намагається знайти оптимальний варіант гарантій безпеки. Шукаємо різні варіанти – як у межах існуючих форматів, так і створення нових. Тому, коментуючи це питання в ефірі #UAРазом я виходив з того, що участь Верховної Ради у переговорному процесі є неминучою та визначальною. І саме Рада затверджуватиме всі ті пропозиції, які будуть подані їй на розгляд. А далі прийматиметься відповідне рішення. За всіма правилами та регламентами. Але рішення ухвалюватиметься Радою. Тому, вирвану з контексту «зраденьку», щедро розтиражовану інформаційними каналами деяких політичних сил, вважаю безперспективною та безпорадною спробою окремих політичних діячів нагадати про себе. Кому війна – а кому піар із дна, - написав на своїй сторінці Руслан Стефанчук.
Під час війни Конституцію міняти не можна
А тепер про процедури. Навіть якщо Україні й доведеться пригальмувати чи видозмінити курс України в НАТО, це рішення прийматиметься не одноосібно президентом Володимиром Зеленським чи його фракцією у парламенті. Для БУДЬ-ЯКИХ внесень змін до Конституції потрібно як мінімум 300 «за». І у мирний час знайти таку кількість голосів було вкрай складно, а у «воєнний» – тим більше. До речі, важливо – під час воєнного стану не можна міняти ні літери, ні коми в Основному законі країни. Це означає, що під дулами автоматів депутати не зможуть ухвалювати жодних конституційних рішень. А щоб завершився військовий стан в Україні, необхідно, щоб з території нашої країни забрався останній російський солдат, у тому числі пішов із Донбасу та Криму.
Внесення змін до Конституції – це ще тривалий процес. Потрібні дві сесії парламенту. На першій сесії проголосувати за конституційний закон та направити його на експертизу до Конституційного суду і лише після того, як судді його схвалять, голосуватимуть у першому читанні. На другій сесії – вже можна голосувати у 300 голосів. Навкидку раніше, ніж за півроку внести будь-які зміни до Конституції, не вийде.
Також у всій цій інформаційній битві за невідмову України від євроатлантичного курсу не варто забувати і фактор «народного схвалення». Українці, які вже 24 дні мужньо, героїчно та жертовно відбивають ворожу агресію, не дозволять, щоб їхні інтереси зрадили чи мінімізували. І влада це чудово розуміє. Тому або буде мирна угода на користь України і без будь-якого підводного каміння, або чиста перемога української армії. Час півтонів та півкроків закінчився.
