Росія не має наміру припиняти військовий геноцид України. Наші військові, силовики, рятувальники та представники ТрО дають гідну відсіч ворогові. Втрати путінських військ колосальні. Україна йтиме до кінця – до перемоги!
«КП в Україні» вивчила, хто з колишніх міністрів оборони, як допомагає наближати перемогу.
Міністр оборони України (1996-2001, 2004-2005 рр.) Олександр Кузьмук у свої 67 років вирішив поповнити ряди територіальної оборони. Записався добровольцем ще напередодні віроломного нападу Росії на Україну.
- 21-го лютого мені все стало зрозуміло, я прийняв рішення, поїхав у військкомат із заявою і сказав: "Мій юний вік уже не дозволяє мені стати в дію і покликатися до війська, зараховуйте мене добровольцем. Мене зарахували добровольцем і направили у розпорядження командувача територіальної оборони", – розповів Кузьмук.
Міністр оборони (2005-2007рр.) Анатолій Гриценко дуже активний у соціальних мережах та інформаційному полі. Він пише аналітичні статті про напад Росії на Україну у впливові іноземні ЗМІ, доносить через закордонні медіа тезу про те, що країни НАТО мають закрити небо над Україною.
- З ранку через Zoom у прямому ефірі британського TalkRadio, а зараз і на американському каналі CBSNews переконував тих, хто справді може це зробити – щоб створили над Україною безпольотну зону. Для нас це є критично важливим. Ще не готові, але переконуватимемо й надалі. Крапля камінь точить. – написав на своїй сторінці у фейсбуці Гриценко.
Також ексміністр роздає поради бійцям із ТрО:
- Нашій теробороні слід використовувати досвід афганців: удар гранатометом або ПТРК по першій та останній машинах ворожої колони, потім усередині – по тих, де паливо та де боєприпаси, а далі – косити автоматами з кущів, із заздалегідь спланованих засідок на напрямках руху ворожих колон. Поширіть та передайте знайомим, хто на командних посадах у теробороні, - озвучив пораду Анатолій Гриценко.
На інформаційно-аналітичному фронті активний і Міністр оборони України Андрій Загороднюк (2019-2020 рр.). Він, як голова Центру оборонних стратегій, робить оперативну аналітику щодо театру бойових дій в Україні, прогнозує подальші кроки ворога. Спілкується з іноземними ЗМІ щодо того, яку ще допомогу потрібно надати Україні. Апелює про необхідність закриття неба.
Міністр оборони Юрій Єхануров (2007-2009 рр.) особливої активності не виявляє. На його сторінці у «Фейсбуці» про українсько-російську війну дуже мало публікацій. І всі вони загального характеру, без особливого особистісного погляду на активні бойові дії.
Михайло Єжель, який очолював Міністерство оборони України у 2010-2012 роках, про війну Росії проти України публічно не висловлювався. Чиновник із 2018 року живе у Мінську. Ексміністр оборони залишив Україну у серпні 2014 року – втік від кримінального переслідування. Військова прокуратура підозрює його у розтраті держкоштів на суму майже 43 млн гривень.
Мовчить і ексміністр оборони Дмитро Саламатін (2012). Колишній чиновник ховається від українських правоохоронців у Росії. В Україні його звинувачують у завданні збитків державі майже на 24 мільйони гривень.
В анексованому Росією Криму причаївся і ексміністр оборони України Павло Лебедєв (2012-2014рр). Він не висловлювався щодо військового нападу Росії на Україну.
Мовчать і не виявляють публічної активності та міністри оборони часів президента Петра Порошенка – Ігор Тенюх (2014), Михайло Коваль (2014), Валерій Гелетей (2014), Степан Полторак (2014-2019 рр.), а також міністр оборони часів президента Володимира Зеленського - Андрій Таран (2020-2021 рр.).