Зеленський: Ми вдячні країнам, які допомагають. Але робиться це з великим запізненням
Україна восьмий день занурена у повномасштабну війну, яку затіяла проти нас Росія. Провідні світові ЗМІ хочуть із перших вуст дізнатися у президента Володимира Зеленського про подальші плани країни щодо відображення російської агресії. І український президент знайшов нагоду поспілкуватися з журналістами.
Він запросив близько 20 представників іноземних ЗМІ до Офісу президента і без зайвого офіціозу та бюрократичності відповів на найважливіші, гострі питання.
«КП в Україні» зібрала головні меседжі Володимира Зеленського після спілкування президента з журналістами з різних куточків світу (російських журналістів на цій зустрічі не було)
Про російських солдатів:
«У російській армії не зважають на людей... Вони привезли з собою крематорії. Тобто, вони спочатку не мали наміру показувати загиблих бійців їхнім сім'ям, матерям. Це і є акти геноциду та нацизму».
Про наслідки російської агресії:
"Кінець світу настане, якщо ми не можемо цього зупинити".
Про росіян та їх президента:
«Ми (Україна) є заслоною між нецивілізацією та цивілізацією. Я не відрізаю народ Росії, пересічних людей. Вони такі самі люди. Але різниця в тому, що вони бояться вийти на вулицю і сказати своєму президентові, як це мені кажуть... коли люди не задоволені якимось рішеннями, приходять сюди, на Банкову і кажуть... І це нормально. І це нормально – вони тебе обрали, щоби мати доступ до тебе. Ти – не цар. Ти СЕО держави, не тиран, не фюрер... Ти менеджер своєї держави, який має зробити все, щоб твоя держава була успішною, ним пишалися, знали у всьому світі».
Про свою готовність захищати країну:
«Якби я не був президентом, я вже був би в територіальній обороні. Я б усіляко допомагав – стріляв, давав би продукти харчування… Я робив би те, щоб мені говорили».
Про заклик до матерів російських солдатів:
«Я хочу, щоб російські матері зрозуміли, що відбувається… щоб вони приїхали та забрали хлопців, які загинули тут. Таких багато. Я б не хотів, щоб їх залишили в крематорії та їх матері навіть про це не дізналися, за що, чому і де (загинув син). Це не правильно. Це не по-людськи. Навіть якщо ти приїхав сюди вбивати, тебе мусить судити Бог, а не крематорій. Тому нехай приїжджають сюди, ми відкриємо матерям весь доступ – нехай приїдуть та заберуть своїх дітей».
Про те, чи боїться, що його вб'ють:
«Якщо людина не боїться втратити своє життя чи життя своїх близьких, то я вважаю, що це – хвора людина. І коли ти відправляєш на війну і розумієш, що ці люди забирають життя або можуть загинути самі і ти цього не боїшся, у тебе немає жодних емоцій з цього приводу – це ненормально. Я боюсь за життя близьких. Щодо мого життя, я президент країни і не маю права на це (боятися). Я більше боюся уявити, що я не маю країни. Тебе питають: ти, звідки? А ти пояснюєш: ну такої країни немає. Я боюся, що ми залишаємо наступні покоління».
Про допомогу, яку Україна чекає від світових лідерів:
«Питання не у Шольці (канцлер Німеччини), Байдені (президент США), Макроні (президент Франції) чи інших лідерах держав. Питання в тому, що ми багато разів говорили, що Україні потрібні гарантії безпеки. Коли я тільки став президентом, я говорив: якщо ви не покажете, що ви сильний Союз – чи то НАТО, чи ЄС – якщо ви не захищатимете свої цінності, свої Союзи – їх не стане. Це зараз і відбувається».
«Я хочу подякувати тим країнам, які нас зараз підтримують, передають зброю… Ми вдячні. Але, я вважаю, що це робиться із запізненням. Період, коли ми просили зброю і нам її дали – вартує тисячі життів українців».
Про можливу наступну жертву агресії Путіна:
«Якщо, не дай Боже, нас не стане. Далі буде Латвія, Литва, Естонія, Молдова, Грузія, Польща – вони йдуть до Берлінського муру. Світ повинен показувати свою силу, не воюючи, не втрачаючи своїх людей. Потужність – це дипломатія. Сьогодні серйозні санкції – правильний початок».
Про закриття неба:
«Найважливіший крок – закриття неба над Україною. Через постійні бомбардування страждає немілітаризована інфраструктура... Сьогодні вночі три бомби впали в центрі Києва. Ви бачили, що у ці проходило та проходить у Харкові та інших містах. Тому ми хочемо закрити небо. Вони вбивають наших людей. Бомби та ракети летять з боку Білорусі та Росії… Я звернувся про закриття неба до президента Байдена, Шольца, Макрона. По 20-30 міжнародних дзвінків я проводжу щодня. Я кажу їм: Якщо ви не можете закрити нам небо, скажіть, коли? Нехай скажуть, скільки ще людей має загинути, скільки голів, ніг та рук має бути відірвано, щоб достукатися до вас (світових лідерів)? А якщо у вас немає сил та мужності закрити небо – дайте мені літаки. Хіба це несправедливо? Ми знайшли у них багато літаків. Чи можна нам їх отримати, щоб ми самі відповідали на своїй землі?
Про цинізм та брехню Путіна:
«Знаєте у чому іронія? Президент РФ сказав, що багато націоналістів ми (Україна) пригнічуємо свободу однієї церкви іншої, що пригнічуємо Московський патріархат. Я постійно говорив, що у нас усі церкви рівні, немає особливого відношення до жодної церкви. І ось вам – бомбардування біля Успенського собору. Російську бомбу випущено на церкву московського патріархату. Отак він захищає свою церкву... Так само і Бабин Яр. П'ятеро людей згоріло, бо вони йшли в Бабин Яр. Там понад 100 тисяч загинуло: там були євреї, українці, там багато різних меншин. Тоді це був акт нацизму. І зараз вони бомбардують цей меморіал. Як це можна сприймати?
Про допомогу з боку Ізраїлю
«Я спілкувався із керівництвом Ізраїлю. І я вам скажу, можливо, це зараз буде звучати трохи прикро: у нас непогані стосунки, але все перевіряється такими гострими моментами в житті, коли потрібна допомога – але я не відчуваю, що воно (керівництво Ізраїлю) обгорнуте в наш прапор» ( при цьому Зеленський зізнався журналісту ізраїльського ЗМІ, що він захопився фотографією, на якій зображено, як люди, накину на плечі український прапор, моляться біля Стіни Плачу).
Що ще може допомогти Польща:
«Літак. Проблем із Польщею у нас немає. Анджеєм Дудою (президентом Польщі) у нас супер-відносини. Щодня з ним спілкуюся. У нас такі стосунки, що він мені каже: що ти зараз робиш? Чим тобі допомогти? Чи можемо дати кров? А я йому кажу: Почекай на лінії. Паралельно набираю військових та питаю, яку допомогу нам потрібна від Польщі, дають кров – забираємо? Відразу відповів Дуді: ми беремо кров. … З Польщею – ми друзі! Ми у небюрократичних обіймах підтримки. Але нам дуже потрібні літаки. І я так розуміють, що це питання зараз у площині відносин Польщі-США. Я не звинуватиму їх ні в чому».
Про готовність говорити з Путіним:
Що вони (Росія) від нас хочуть? Сядь зі мною за стіл переговорів (до Путіна). Я вільний. Сядь за стіл переговорів, тільки не за 30 метрів, як із Шольцем, Макроном. Я ж сусід. Мене не треба тримати на 30 метрів. Я не кусаюся. Я нормальний чоловік. Ми нікому не загрожуємо. Ми не терористи. Ми не захоплюємо банки, чужі землі. Ми готові до розмови. Ми хочемо миру. Але не треба з нами розмовляти як із країною третього сорту. Якщо говоримо на рівних, то порушимо всі болючі питання і все їх вирішимо».
Про проблеми з гуманітарними вантажами:
« Гуманітарні вантажі з їжею, водою, ліками... Вони вирушають у різні регіони держави і будуть відправляти і далі. Але в чому складність: заблоковано в'їзди гуманітарних вантажів до таких населених пунктів, які контролюють окупанти. Для чого вони це роблять? Щоб їхні гуманітарні вантажі заходили з іншого боку. А потім на відеокамери записують як вони роздають місцевому населенню хліб. На жаль, це відбувається. Вони не дають харків'янам зробити «зелені коридори». Вони їх просто палили, пострілами. Розстрілюють машини на трасі. Вони відкривають інший «зелений коридор» і кажуть: йди до Росії, ми даватимемо воду, харчування…»
Про допомогу з боку Туреччини:
«З президентом Ердоганом ми маємо потужні особисті стосунки. Дуже хороші. Він допомагає. Питання не тільки в дронах (Туреччина надала Байрактари), хоча це була велика допомога. Є багато питань, з яких допоміг Ердоган. Він робить багато кроків, щоб президент Росії мав розуміння, що треба закінчити війну. Не так багато лідерів світу мають таку нагоду. Я не маю до нього претензій. Я думаю, що він (президент Туреччини) є одним із гарантів безпеки для України. І він буде серед країн-гарантів безпеки для України, коли ми сядемо за стіл переговорів із президентом Росії. Я в це вірю. Думаю, він (Ердоган) впливатиме на цей процес».
Про допомогу з боку Німеччини:
«Я думаю, що ми заслужили деякі речі (шкода, що такою ціною). Україна заслужила бути на рівні таких країн, як Німеччина та інші країни ЄС. У всіх сенсах цього слова. Членство України в ЄС – не головний пріоритет зараз, а першочергове – безпека. І тут від Шольца (канцлера Німеччини) багато залежатиме. Як і інші впливові лідери, Німеччина має бути одним із гарантів безпеки для України. І він має бути точно не на боці Росії. Як мінімум на боці справедливості».
Про те, як війна змінила життя Зеленського, як він живе:
«Життя у мене сьогодні прекрасне. Я вважаю, що я потрібний. І мені здається, що це найголовніший сенс – відчувати, що твоє життя важливе для інших. А загалом... Ви (представники ЗМІ) перебуваєте в Офісі президента. Дещо все змінилося. Настрій нормальний, бойовий. Команда в нас працює. Дезертирів у нас немає. І це важливо. Ми – українці і не біжимо від проблем та виклику, принаймні, назад. Наперед можемо».
Про мирні переговори у Білорусі
«Історія не про умови. Є теми, запитання. Ми готові говорити по всіх темах. У російської сторони вже давно сформульовані відповіді на їхні питання. Я вважаю, який сенс ставити питання, якщо ти вже маєш відповіді? І у цьому складність цього діалогу. Бувай. Є речі, якими потрібно знайти якісь компроміси, щоб не гинули люди. Але є речі, за якими немає компромісу. Ну, не можна зараз піти та сказати, що Україна – це частина Росії. Це неможливо. Навіщо нам це пропонувати?
Я не належу до формулювань, які там є як константі. Але ті формулювання справедливі, якщо сторони готові знищити нас заради цих питань. Отже, вони справедливі для нашого діалогу. Я хочу зупинити війну - питання формулювань, балансу наших домовленостей та бажань. Все у житті залежить від бажань. Але у будь-яких переговорах є сенс! Будь-яке слово – важливіше за постріл. Якщо можеш спочатку сказати, а потім вистрілити – роби так. Я живу такими принципами.
