Чи всі держтаємниці відкриті для народних депутатів?
Парадокси парламентського життя-буття: частина народних депутатів вимагають провести закрите засідання парламенту, щоб заслухати правдиву інформацію від Верховного головнокомандувача, керівництва оборонного відомства та розвідувальних структур щодо ризиків повномасштабного вторгнення Росії до України, але не хочуть отримувати допуск до державної таємниці.
Про таку незвичайну ситуацію розповів голова фракції «Слуга народу», член оборонного комітету Верховної Ради Давид Арахамія. За його словами, колеги вважають за краще вільно їздити за кордон, нікого завідомо не повідомляючи, до якої країни відлетів, з ким зустрічатиметься і про що говоритиме.
«КП" в Україні» вивчила, як допускають до держтаємниці, чи можуть відмовити і чи тим, хто дійсно отримав допуск і доступ до держтаємниці, потрібно писати повідомну перед виїздом за кордон.
Труднощі допуску до держтаємниці
Для початку усвідомимо важливі відмінності: є допуск до держтаємниці, а є доступ! В чому різниця? Якщо дуже спростити, то допуск - це теоретична можливість ознайомитися з секретною інформацією, а доступ – безпосереднє вивчення конкретних секретних документів.
Дійсно, закон про держтаємницю передбачає допуск народних депутатів (а також президента, прем'єр-міністра та членів уряду, голову СБУ, генпрокурора, директора ДБР, голову Верховного суду та Конституційного суду) до документів будь-якого рівня таємності. Але! Перед цим потрібно пройти перевірку в СБУ. А щоб її пройти, необхідно написати відповідну заяву до СБУ та заповнити досить велику анкету. Над відповідями на деякі запитання доведеться попітніти.
- Мені тричі за посадою доводилося заповнювати анкету про допуск до держтаємниці. І скажу вам, що процедура ця серйозна та складна. Наприклад, потрібно було перерахувати іноземних громадян, з якими спілкувався останні п'ять років, причому з їх контактними даними та предметом розмови. Для мене це був справжній челендж, – розповідає народний депутат 8-го скликання Ігор Попов. – Потім у СБУ перевіряють надану інформацію.
Перевірка проводиться упродовж місяця. І для парламентаріїв жодних преференцій щодо термінів немає.
Особливості доступу
Депутати, які отримали допуск до держтаємниці, можуть потім претендувати на доступ до секретної інформації.
А ось до зали пленарних засідань Верховної Ради, за словами народного депутата 3-6-го скликань Верховної Ради Тараса Чорновола, секретні документи жодного разу не приносили й інформацію, яка справді під грифом «Цілком таємно», не озвучували.
- Доступ до інформації, що має держтаємницю, завжди надається у спеціально захищених від прослуховування та будь-яких інших витоків інформації приміщеннях й у присутності відповідальної за збереження документа людини. Сесійна зала таким приміщенням не є, - звертає увагу Тарас Чорновол. – Але у Верховній Раді є спеціальні кабінети, куди можуть принести секретні документи і де дозволено ознайомитись з ними.
Парламентарі можуть і в індивідуальному порядку написати запит на надання доступу до конкретних документів.
– І рішення про доступ до таких документів приймає розпорядник конкретної секретної інформації (перелік таких дуже великий – від голови Верховної Ради та головнокомандувача до керівника конкретного стратегічного підприємства. – Прим. авт.). Перед цим необхідно повідомити, з якою метою виникла потреба ознайомитися з тими чи іншими документами. А перед ознайомленням розписатися про нерозголошення даних, - зазначає Василь Вовк.
За розголошення держтаємниці в Україні передбачено кримінальну відповідальність – позбавлення волі від двох до п'яти років із правом обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Випадки бувають різні
При ознайомленні з документами, що представляють держтаємницю, не можна їх фотографувати, ксерокопіювати і робити будь-які позначки.
- Правила ознайомлення суворі. Але, чесно кажучи, на жаль, вони не завжди старанно дотримуються. Ось два полярні випадки з моєї практики. Один раз знайомився із секретними документами та робив собі позначки у блокноті. Коли довелося віддавати документи, у мене попросили мій блокнот. Повернули його вже без сторінок із позначками, - розповідає один із колишніх парламентаріїв. – Але був випадок, коли мені дозволили винести документи із секретної кімнати (хоча це категорично заборонено). І так вийшло, що навіть сфотографував їх на телефон. Чому фотографував? Було термінове відрядження. Не встигав у кабінеті все почитати, вирішив у дорозі ознайомитись.
Крім заяви про нерозголошення держтаємниці, депутати дають згоду на обмеження деяких своїх прав, зокрема, права виїзду на ПМП за кордон до розсекречення інформації, якою володіє. Але не більше як на 5 років з моменту звільнення.
Також напередодні будь-яких іноземних вояжів парламентарій має написати повідомну та зареєструвати її у спеціального уповноваженого з питань держтаємниці в Апараті Верховної Ради України. У цій заяві зазначається, до якої країни відлітає депутат, з якою метою, і перераховуються можливі контакти.
